Економіка України в умовах глобалізації
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
України в ЄС [15].
Голова енергетичної компанії "ЄЕС Росії" Анатолій Чубайс вважає, що стратегія "Ліберальної імперії" щодо України повинна проявлятися в поширенні російського бізнесу на територію Криму. Про це він заявив на чат-конференції на сайті Газета.Ру, повідомила газета "День". На питання, чи можна повернути Крим Росії шляхом тиску на Україну, наприклад, "перекриваючи газ", Чубайс відповів, що перекривати його не потрібно. "А навіщо перекривати? Можливо, потрібно діяти навпаки, не "перекривати", а "давати"? Наприклад: давати інвестиції, підтягати російський бізнес у той самий Крим. І тоді на класичне запитання: "Чи буде Крим нашим?" - зявиться виразна технологічна відповідь: "Так", - сказав Чубайс. "Тільки не через те, що ми його захопимо або збудуємо косу на острів Тузла, подолавши опір українських прикордонників. Важко вигадати щось більш тупе і менш ефективне. А, напевно, просто тому, що туди прийде російський бізнес, який вже приходить у Крим, який має для цього всі передумови - не тільки фінансові, враховуючи наші традиційні звязки з Кримом. Це, власне, й означатиме те, що Крим стане набагато більш російським, ніж він колись був. У моєму розумінні це і є стратегія Росії, яку я називав страшним словосполученням "Ліберальна імперія", - вважає Чубайс [17]. Тут уже не порушується питання кордонів. Тут ідеться про інше - про права людини, економічний прагматизм і співробітництво у військовій сфері.
Отже, певні можливості трансферу кризових факторів, про які йшла мова вище, має і Росія, яка намагається використовувати ресурси СНД для подолання структурної кризи. Арсенал механізмів тут такий: дискримінація у взаємній торгівлі; скуповування власності і монополізація певних галузей країни-реципієнта; поглинання незахищених інтелектуальних продуктів; зменшення закупівель високотехнологічних товарів і послуг у країн СНД. Дискримінація у взаємній торгівлі полягає у витісненні з ринків Росії товарів, що виробляються в країнах СНД, через тарифне і нетарифне регулювання, розрив кооперативних звязків щодо поставок комплектуючих з посиланням на перехід до європейських стандартів.
Російські інвестори беруть активну участь у приватизації українських обєктів. Російський капітал присутній у нафтовій індустрії, кольоровій та чорній металургії. Він реалізує тактику як вертикальної, так і горизонтальної інтеграції в економіку України. По-перше, в процесі приватизації українських підприємств росіяни приєднують до своїх технологічних ланцюжків ті переробні або сировинні ланки, що мають міцні технологічні звязки з російськими підприємствами ще з часів СРСР (нафтопереробні заводи, Миколаївський глиноземний завод тощо). По-друге, після придбання того чи іншого підприємства російські компанії витісняють зі сфери його комерційного обслуговування українські компанії, залучаючи до співпраці дочірні структури з РФ. У результаті створюються "зони російського бізнесу", які домінують над українським бізнесом і диктують свої правила на території України.
Найбільший ступінь концентрації прямих іноземних інвестицій (ПИ) з Російської Федерації спостерігається у сферах охорони здоровя та соціальної допомоги (частка РФ у цих сферах на 1 січня 2004 р. становила 60,5 % нагромаджених у даному секторі економіки ПП), а також у сфері виробництва коксу і продуктів нафтопереробки (55,6 %). Зазначена концентрація ПП свідчить про намір російських інвесторів контролювати ці види діяльності.
Не врегульоване питання щодо "інтелектуальної спадщини". Після розпаду СРСР в Росії залишилося близько 500 тисяч авторських свідоцтв з грифом "Для службового використання" і стільки ж із грифом "Секретно", що можуть бути перетворені на патенти. Майже чверть з них належала українським винахідникам. В Україні не було переліку цих винаходів. Така ситуація створює для українських підприємств труднощі при виході на зовнішні ринки. Зменшуються обсяги закупівлі Росією високотехнологічних товарів та послуг. За розрахунками А. Сухорукова [18], у 2003 р. порівняно з 2002 р. коефіцієнт покриття імпорту високотехнологічних товарів українським експортом скоротився з 1,37 до 1,23, послуг - з 4,24 до 2,8.
Нинішня геополітична ситуація дедалі більше набуває ознак, за яких Україна для Росії виявляється більш значущою, ніж навпаки. Це стосується не лише політичної, а й економічної залежності. Час працює на Україну та її незалежність. Нині в Росії, як, до речі, і в Казахстані, по суті, відтворюється знайома ситуація брежнєвської економіки, повністю залежної від нафтодоларів. Це визнають і російські аналітики. Як відзначає "Независимая газета", "стан бюджету, розвиток цілих секторів економіки, зовнішні звязки - все це продовжує залишатися у заручниках у ціни на нафту". Саме через це "в уряду Росії, по суті, не існує важливішої проблеми, ніж проблема ціни на нафту та її динаміки". "Раніше залежність від експорту сировини називали "нафтовою грою". Але тепер нафтову залежність варто порівняти вже не зі шприцом, заштрикнутим у вену, а з пістолетом, приставленим до скроні" (Независимая газета. - 2003. - 14 лютого). Ті, хто знаються на економіці, розуміють, що йдеться про серйозні речі, про відмінності між російською та українською економіками, які можна кваліфікувати як відмінності сутнісного характеру. Концентрація значних запасів природних енергетичних ресурсів - це не лише переваги, а й водночас вузьке місце російської економіки. Мо?/p>