Дуалiзм "конфуцiанство тАУ даосизмВ» у китайському культурному свiтоглядi.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Дуалiзм конфуцiанство тАУ даосизм у китайському культурному свiтоглядi.
План
1. Конфуцiанство: ü Центральнi засади конфуцiанства; ü Школи Мен Цзи та Сюнь Цзи; ü Чи СФ конфуцiанство релiгiСФю? 2. Даосизм: ü Поняття даосизму; ü Засновник даосизму - Лао Цзи; ü Теорiя iнь-ян; ü Даоський мислитель Чжуан Цзи; ü Основнi засади та свiтогляднi риси даосизму; 3. Висновок. 4. Список використаноСЧ лiтератури. Китайська школа думки уходить своСЧм корiнням в глибину вiкiв. РЗСЧ iсторiя нараховуСФ бiльш нiж два з половиною тисячолiття, протягом яких формувалась традицiя, яку називають китайським мисленням. Вже в 221 р. до н.е., коли династiя Цинь об`СФднала Китай, в краСЧнi iснували рiзнi фiлософськi течiСЧ, основними з них були школи конфуцiанського i даосського напрямкiв. Конфуцiанство. Конфуцiанство (жу цзя тАУ школа великих книжникiв) тАУ так, як i даосизм, зародилося в КитаСЧ в VI тАУ V до н.е. Входить в Сан цзяо тАУ одну з трьох головних релiгiй Китая. Фiлософська система конфуцiанства була створеня Кун Цзи (КонфуцiСФм). Попередниками конфуцiанцiв були виходцями з потомственних чиновницьких родин, якi у випадку втрати офiцiйноСЧ посади перетворювались на мандрiвних вчителiв. Цi люди заробляли на життя викладанням давнiх книг, якi стали пiзнiше частиною Тринадцятикнижжя Шицзiн, Шуцзiн, Лицзi, а також втраченоСЧ потiм Юецзiн (Книги про музику). Першим етапом конфуцiанства була дiяльнiсть самого Кун Цзи, який також належав до мандрiвних вчителiв. В його викладеннi конфуцiанство було етико-полiтичним вченням, в якому центральне мiiе займали питання моральноСЧ природи людини, сiм`СЧ та керування державою. Базовою для Кун Цзи можна вважати концепцiю неба та небесного велiння, тобто долi. Людина, яка надiлена небом певними якостями, маСФ дiяти згiдно з ними, з моральними законами i удосконалювати СЧх за допомогою освiти. Мета цього удосконалення тАУ досягнення рiвня iдеальноСЧ людини (цзюнь-цзи), яка дотримуСФться Лi тАУ етикету. Центральне мiiе у вченнi Кун Цзи займаСФ концепцiя Жень (гуманностi) тАУ iдеальних стосункiв мiж людьми в родинi, суспiльствi та державi. Основним принципом цiСФСЧ концепцiСЧ СФ Чого не бажаСФш собi тАУ не роби iншим. Поняття гуманнiсть трактувалось Кун Цзи дуже широко i включала в себе цiлий набiр якостей: скромнiсть, справедливiсть, стриманiсть, любов до людей тощо. Жень тАУ це високий та майже недосягаСФмий iдеал, сукупнiсть досконалостей, якi мали тiльки предки тАУ iз сучасникiв Кун Цзи, включая себе, вважав гуманним тiльки своСФго рано помершого учня Янь Хуея. На цiй базi Кун Цзи розвивав своСЧ полiтичнi концепцiСЧ, виступаючи за чiткий розподiл обов`язкiв мiж члена ми суспiльства, ображчиком якого маСФ бути родина. При цьому Кун Цзи вiдкидаСФ закон. Характерною рисою вчення Кун-Цзи СФ антропоцентризм. Його майже не цiкавить проблема космогонiСЧ, вiн мало уваги придiляСФ духам та потойбiчному свiту, хоча вважаСФ небо не тiльки частиною природи, але i вищою духовною установчою силою у свiтi, а жертвопринесення предкам тАУ найважливiшим вираженням поваги до них. Особливе мiiе у Кун Цзи займала концепцiя Сяо тАУ синiвськоСЧ шанобливостi до батькiв i старших взагалi. Сяо вважалось основою Жень та iнших чеснот i найефективнiшим методом керування краСЧною. Велика увага придiлялась Юе тАУ музицi, як найкращому засобу змiни поганих нравiв та звичаСЧв, а також Лi тАУ етикету, правилам благопристойностi, якi регулювали поведiнку людини в рiзних життСФвих ситуацiях. Загальне визнання конфуцiанство отримало тiльки пiсля смертi Кун Цзи. На вiдмiну вiд даосизму, конфуцiанство пiдтримувало китайську державну iСФрархiчну систему. ОднiСФю з головних засад конфуцiанства СФ вчення чжен мiн (виправлення iмен), яке вимагало вiд кожноСЧ людини твердо пам`ятати своСФ мiiе у суспiльствi. Пiсля смертi Кун Цзи конфуцiанство розпалося на двi школи: 1. Мен Цзи 2. Сюнь Цзи Мен Цзи (371-289 до н.е.). Мен Цзи вважав, що шлях до справедливого врядування лежить через удосконалення особистостi. Якщо правитель дiСФ у згодi з народом, це схвалюСФться волею неба, якщо нi тАУ вiн втрачаСФ довiру неба i може бути скинутим. Потрiбно керувати, спираючись на природу людини, вона добра та справедлива, негiдне ж управлiння СЧСЧ псуСФ. Шлях вдосконалення людини тАУ через розвиток людськоСЧ доброти, гуманностi, милосердя, спiвчуття, скромностi i iнших вроджених етичних якостей. Мен Цзи писав Прагнення природи людини до добра подiбно прагненню води текти вниз. Цi слова вказують на ототожнення соцiального i природного, етична якiсть людини уподiбнюСФться до природноСЧ необхiдностi. Сюнь Цзи (313-238 до н.е.). РЖншу позицiю зайняв Сюнь Цзи, один з найвизначнiших мислителiв конфуцiанськоСЧ школи. В трактатi Сюньцзи, в двадцять третiй главi Про злу природу людини сказано, що людина народжуСФться з бажанням наживи, заздрiсною та злобною. Тому необхiдим СФ вплив на людину за допомогою виховання i закона, потрiбно змусити СЧСЧ дотримуватися норм ритуалу i виконувати свiй долг, тiльки тодi у людини з`явиться поступливiсть i вона стане культурною, що приведе до порядку. Сюнь Цзи пiддав критицi вчення Мен Цзи про природну доброту людини: навiщо тодi потрiбнi були б ритуали та виховання почуття долга? Вони з`явились не з вроджених якостей людини, а в результатi дiяльностi мудрецiв та законодавцiв. Люди тому й намагаються бути доброчинними, бо людина по природi зла. Нiкчемна людина може стати досконалою, але вона цього не хоче. Тому, щоб стати досконалим потрiбна моральна д?/p>