Дуалiзм "конфуцiанство тАУ даосизмВ» у китайському культурному свiтоглядi.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?яльнiсть. Погляди Сюнь Цзи цiлком вiдповiдали ортодоксальним конфуцiанським положення про суспiльну iСФрархiю i почуття долга кожного соцiального прошарку. Це був видатний фiлософ, якого цiкавили проблеми будови свiту. Розподiливши природу на верх та низ, небо й землю, Сюнь Цзи говорив про природнСФ походження речей: сили iнь i ян викликають визначнi змiни, через гармонiю цих сил народжуються речi, вони отримують (вiд неба) все необхiдне, щоб iснувати i вдосконалюватися. Людина не бачить того, що дiСФться (всерединi), вона бачить лише результат i тому називаСФ це тим, що походить вiд духу... Коли дiяльнiсть неба здiйснена i результат досягнутий, народжуСФться людина, спочатку плоть, а потiм дух. Сюнь Цзи вважаСФ, що людина сама встановлюСФ закони ПiднебесноСЧ, тобто людського суспiльства, природнСФ тАУ тiльки передумова СЧСЧ iснування, людина маСФ навчитися використовувати силу неба в своСЧх iнтересах. Здатнiсть пiзнавати тАУ вроджена властивiсть людини, також як i можливiсть бути пiзнаною тАУ закономiрнiсть речей. Сюнь Цзи надавав великого значення чуттСФвому досвiду (за допомогою зору, слуху тощо), який складаСФ основу збору знань. Особливе мiiе в його теорiСЧ пiзнання належить проблемi звiльнення вiд iлюзiй (Гл. 21 трактату Сюньцзи). Однобiчнiсть пiдходу до речей тАУ основа iлюзiй. Мислення дозволяСФ видiлити спiльне в речах тАУ пiзнати СЧх сутнiсть. А головне, в чому, як вважають дослiдники, проявилась оригiнальнiсть його теорiСЧ пiзнання тАУ це зв`язок теорiСЧ з практикою, вмiння дотримуватись принципiв своСФСЧ теорiСЧ у життi. Вчення Сюнь Цзи систематизувало iдеСЧ конфуцiанства i стало передумовою i джерелом його подальшого розвитку в середнi вiки. РЖдеСЧ Сюнь Цзи мали великий вплив на фiлософiв перiоду Хань (206 р. до н.е. тАУ 220 р. н.е.), але потiм аж до XIX столiття домiнувало вчення Мен Цзи. Конфуцiанство зайняло домiнуюче положення в КитаСЧ при iмператорi У-дi, коли Дун Чжуншу запропонував лiквiдувати iншi вчення i зробити СФдиним об`СФктом шанування конфуцiанство. Дун Чжуншу поСФднав конфуцiанство з вченням про космiчнi сили РЖнь i Янь i п`яти першоелементах У-син. Почуття тАУ джерела зла тАУ частина природи людини; через виховання вона стаСФ доброю та довершеною. Виховувати людину повинен правитель, виконуючи цим волю неба (в цьому моментi Дун Чжуншу протистоСЧть Мен Цзи). Ця трактовка стосункiв мiж пiдданими та правителем розвилася в майбутньому в концепцiю трьох зв`язкiв: правитель-пiдданий, батько-син, чоловiк-жiнка, де першi компоненти вiдповiдають домiнуючiй силi Янь i СФ ображчиком для других, якi вiдповiдають пiдлеглiй силi РЖнь. Фiлософський напрямок в конфуцiанствi в видi натурального дуалiзму почався лише з кiнця XI столiття н.е. Чи СФ конфуцiанство релiгiСФю? В конкретних умовах китайськоСЧ iмперiСЧ конфуцiанство грало роль основноСЧ релiгiСЧ, виконувало функцiСЧ офiцiйноСЧ державноСЧ iдеологiСЧ. Висунута СЧм на перший план i старанно культивована соцiальна етика з СЧСЧ орiСФнтацiСФю на моральне вдосконалення iндивiду в рамках корпорацiй i в рамках суворо фiксованих, освячених авторитетом давнини державних норм, була, по сутi, еквiвалентом тоСЧ слiпоСЧ i дещо мiстичною (iнодi навiть з екстазом) вiри, яка лежить в основi iнших релiгiй. Ця замiна буда логiчною, природньою саме в КитаСЧ, де рацiональне начало ще з давнини витiснило емоцiСЧ та мiстику, Вищим Божеством вважалось суворе та орiСФнтоване на доброчиннiсть Небо i де в якостi великого пророку виступав не вiроучитель, схильний до видiнь та одкровень (на зразок РЖiсусу, Моiсею, Мухаммеду або Будди), а мудрець-моралiст Конфуцiй. Не будучи релiгiСФю в повному сенсi слова, конфуцiанство стало бiльшим, нiж просто релiгiя. Конфуцiанство тАУ це також i полiтика, i адмiнiстративна система, i верховний регулятор економiчних та соцiальних процесiв тАУ словом, основа всього китайського способу життя, принцип органiзацiСЧ китайського суспiльства, квiнтесенцiя китайськоСЧ цивiлiзацiСЧ. В певному сенсi можна сказати, що саме дякуючи конфуцiанству iз усiм його культом давнини i консерватизмом, китайська держава i суспiльство не тiльки проiснувало бiльше двох тисяч рокiв в майже незмiнному виглядi, а й набуло такоСЧ гiгантськоСЧ сили консервативноСЧ iнерцiСЧ, що революцiйне ХХ столiття, яке на перший погляд покiнчило iз конфуцiанством як офiцiйною iдеологiСФю i активно розвiнчало цю доктрину, поки що далеко не вправi вважати себе переможцем над усiма традицiями, якi восходять до конфуцiанства. Навiть бiльше тАУ в свiтлi сучасних процесiв трансформацiСЧ i вестернiзацiСЧ Сходу багато в цьому сенсi як раз навпаки. Протягом двох тисячолiть конфуцiанство формувало уми i почуття китайцiв, впливало на СЧх психологiю, поведiнку, мислення, мову, сприйняття, на СЧх побут на уклад життя. В цьому сенсi конфуцiанство не уступаСФ нi однiй з iнших видатних релiгiй свiту, а де в чому навiть переважаСФ СЧх Конфуцiанство помiтно пофарбувало в своСЧ кольори всю нацiональну культуру Китая, нацiональний характер його населення. Воно змогло стати незамiнним, причiм ця його незамiннiсть зовсiм не лишилася у минулому. Справа в тому, що велика кiлькiсть вихованих конфуцiанством рис нацiонального характеру тАУ соцiальна диiиплiна в поСФднаннi з вмiнням при необхiдностi задовольнятись малим та не нарiкати; працелюбнiсть та любов до знань, постiйний iмпульс до самовдосконалення, мiцнiсть соцiально-родинних зв`язкiв та iншi - активно сприяла тому феномену, який проявив себе на початку столiття, а потiм i в пiслявоСФнний час. Даосизм Даосизм тАУ iнше, не менш значуще, нiж конф?/p>