Дуалiзм "конфуцiанство тАУ даосизмВ» у китайському культурному свiтоглядi.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?цiанство (даосизм виник одночасно з ним) фiлософське вчення Давнього Китаю. Його творцем був мiфiчний фiлософ Лао Цзи (або Лао Дань). Китайський письменник Лу Сiнь в своСЧх сатиричних казках навiть зобразив мниму зустрiч двох великих мислителiв давнини. Даосизм зазнав долю буддизма, поступово перетворившись на релiгiозну секту, яка i сьогоднi дiСФ в КитаСЧ. Лаоцзи. Лаоцзи приписують авторство вiдомоСЧ книги давнини Даодецзiн, яка, безумовно, маСФ не тiльки нацiональне, а й свiтове значення, як яскравий документ мислення давньоСЧ людини. Дослiдники творчостi Лаоцзи зауважують близькiсть iдей Лаоцзи до iдей Гераклiта, давньогрецького фiлософа. Вони жили майже в один час i хочу складно говорити на вплив СЧх один на одного, але збiги вражають уяву. Даодецзiн в перекладi означаСФ Книга про путь i доброчинностi. Дао означаСФ путь, шлях, русло рiки, де - закон поведiнки, образець моральностi. Книга Даодецзiн складаСФться з афоризмiв, в яких проводиться паралель мiж законом природностi i закономiрностю людськоСЧ поведiнки тАУ де. Трактат складаСФться з двох частин тАУ в першiй рiч iде бiльше про природу, в другiй тАУ про людину. Дао - це не рiч, а прихований вiд почуттiв людини закон змiн речей тАУ дао СФ пустим, але, коли воно дiСФ, воно здаСФться невичерпним. Небо i земля довговiчнi. Дао СФ невидимим, нечутним, воно називаСФться найдрiбнiшим, але у дiСЧ воно нездоланне, воно розтiкаСФться всюди. Дао народжуСФ одне, одне народжуСФ два, два народжуСФ три, а три тАУ всi створiння. Всi iстоти носять у собi iнь i ян, вони наповненi ци i створюють гармонiю (Даодецзiн, 2ч., 42). Ци - це енергiя матерiальних часток, свiтовий ефiр. РЖнь-Ян. Теорiя iнь-ян уходить своСЧм корiнням у глибину вiкiв, але за своСФ концептуальне оформлення вона вдячна Цзоу Яню, який жив в IV ст. до н.е. Столiття опiсля вийшли коментарi до Книги перемен, де також роглянутi теоретичнi основи цього вчення. РЖнь (темне, жiноче) i ян (свiтле, чоловiче) олицетворяють два типи всесвiтнiх сил, якi втiленi в п`яти елементах, якi в свою чергу складають суть проявленого свiту. Так само як Дао встановлюСФ рiвновагу, iнь i ян потребують в нiй. Подiбно до сонячноСЧ та тiньовоСЧ сторiн гори (саме цей образ лiг в основу термiнологiчного оформлення концепцiСЧ), iнь та ян неподiльнi та доповнюють одне одного. Життя не може бути пофарбованим лише в темнi кольори або навпаки; думати iнакше тАУ означаСФ проявляти нерозсудливiсть. Графiчно концепцiю виражаСФ символ тайцзи: Чорний колiр символiзуСФ iнь, а бiлий тАУ ян. Двi протилежностi складають СФдине цiле, доповнюючи одна iншу i перетiкаючи одна в одну. Символ демонструСФ одвiчний дуалiзм всього сущого. До того ж всi речi характеризуються наявностю як чоловiчого, так i жiночого начал, проявiв як темних, так i свiтлих аспектiв, причому жiноче начало обов`язкого мiстить елемент чоловiчого, i навпаки. Зауважимо, що символ уособлюСФ невпинний рух, нескiнченний процес. В цьому сенсi теорiя не залишаСФ мiiя статичнiй рiвновазi, утверджуючи динамiчнiсть балансу сил. Даосизм розглядаСФ свiт як поток вiчноСЧ змiни i розвитку: буття перетворюСФться на небуття, порожнечу, а з неСЧ знову народжуються речi, i вони знову повертаються в дао, як в своСФ першоджерело. Дiя дао тАУ боротьба протилежностей. Даодецзин демонструСФ взiрцi високоСЧ дiалектики взаСФмопроникнення протилежностей: неповне стаСФ повним, криве стаСФ прямим, порожнСФ стаСФ наповненим, старе змiнюСФться на нове, те, чого мало, стаСФ бiльшим (Даодецзiн, 1ч.). РЖдея розвитку виражена в положеннi: В свiтi найслабшi перемагають найсильнiших. Людина при народженнi СФ слабкою, а пiсля смертi твердою та мiцною. Всi iстоти i рослини при народженнi слабкi та тендiтнi, а при загибелi тАУ твердi та мiцнi. Тверде та мiцне тАУ це те, що гине, а нiжне та слабке СФ те, що починаСФ жити. Найм`якша i найслабша iстота СФ нездоланною в подоланнi твердого та мiцного. Слабкi долають сильних, м`ягке долаСФ тверде. (Даодецзiн, 2ч., 76,78). Етика Лаоцзи тАУ це вчення про золоту середину. Мудрець уникаСФ крайностей, вiн дiСФ, але не бореться, постiйно вдосконалюСФться. Треба зливатися з природностю, розумiючи, що вона не знаСФ мети. ПрироднСФ дао нагадуСФ натягнення луку. Коли його розтягують, вiн стискаСФться, результат тАУ полiт стрiли. Якщо народ пригнiчувати, вiн повстаСФ i знищуСФ своiх гнобителiв. Мудра людина задовольняСФться малим. РЖдеал Лаоцзи тАУ простота та природнiсть людей давнього суспiльства, куди вiн пропонуСФ повернутись, бо там не було нi багатих, нi бiдних, не було насильства та вiйн, не було знарядь працi та зброСЧ, не було письма, але люди були счастливими. ТаСФмнi товариства Китая, якi виступали в опозицiСЧ до державноСЧ влади знаходили пiдтримку в цих даоських iдеях. Крiм Лаоцзи не можна не назвати iншого даосього мислителя, Чжуан Цзи (IV-III ст. до н.е.), автора трактату, який названий його iм`ям. Втiм, Чжуан-цзи навiть не хочеться називати сухим словом трактат: так багато в ньому парадоксiв, притч, екiентричних образiв, перетлумачених в дусi даоськоСЧ фiлософiСЧ i лiтературного блиску. Чжуанцзи (369-286 до н.е.). Книга Чжуанцзи складаСФться з трьох частин: внутрiшня, зовнiшня та змiшана. Внутрiшня частина викладаСФ фiлософськi проблеми. Чжуанцзи (Чжуан Чжоу) схилявся до мiстицизму. Щоб досягти пiзнання дао, потрiбно вiдмовитися, вiдволiктися вiд усього реального як iллюзорного. Одного разу Чжуан Чжоу наснилося, що вiн метелик, що весело лiтаСФ. Вiн насолоджувався вiд душi i не освiдомлював, ?/p>