Доля украСЧнських кобзарiв-бандуристiв на Кубанi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
73) та Антiн Чорний (18911973) зi ст. ПашкiвськоСЧ, Тихiй Строкун (19021965) з ст. НовопашкiвськоСЧ, Семен Турчинський (19011995) з ст. АзовськоСЧ. Були майстри i в iнших станицях та мiстах краю, зокрема, в станицях Старомiнськiй, Полтавськiй [13]. Майстри самостiйно вирiшували ряд проблем кобзарства. Наприклад, Г.Гусар уже в 1923 роцi сконструював бандуру з хроматичним звукорядом, вибраним (порожнiм) грифом, покритим декою з додатковою розеточкою на ньому, С.Турчинський модифiкував сучасну фабричну бандуру, полiпшив СЧСЧ акустичнi характеристики, зменшив вагу, вдосконалив технологiю виготовлення тощо.
К. Нiмченко сконструював чергову концертну хроматичну бандуру з пiдставкою-нiжкою (як у басолi) i вмонтовував нiжний демпфер, розробив однi з перших в УкраСЧнi моделi оркестрових бандур [14], демонстрував СЧх перед експертною комiсiСФю УкраСЧнськоСЧ держфiлармонiСЧ в тодiшнiй столицi УкраСЧни Харковi (15. 04. 1929р.). РЖнструменти одержали високу оцiнку та рекомендацiю на СЧх серiйне виробництво. Одеська музична фабрика зробила тодi 14 оркестрових хроматичних бандур: пiкколо, прими (1 2), теноровi, баритональнi i басовi [15].
Прославлений бандурист i неперевершений бандурний майстер-винахiдник А.Чорний мрiяв на емiграцiСЧ: А якщо змилостивиться доля i удостоСЧть мене найвищого щастя-то побачу свою милу козачу землю i допоможу там органiзувати в Катеринодарi виробництво бандур [16]. Заповiтна мрiя Антона Павловича, на превеликий жаль, не збулася.
Бандуристи вирiшували i ряд педагогiчно-теоретичних проблем: З.Т. Дiброва написав Школу гри на бандурi, К. Нiмченко Пiдручник гри на бандурi, Василь Шевченко (1889 ?) Школу для бандури в 5ти частинах. Три з них було видано в Москвi (19131914 рр.). Ряд бандуристiв обробляли народнi пiснi, народну iнструментальну музику, створювали оригiнальнi твори та варiацiСЧ на народнi теми. Наприклад, К. Нiмченко в 1953р. подав в украСЧнське державне видавництво Мистецтво власнi твори: Думку, Легенду, Лiричний вальс, Марш, Пiсню без слiв, Романс, УкраСЧнську рапсодiю [17].
Бандуристи писали пiснi на слова украСЧнських кубанських поетiв: Тимофiя РЖващенка (18911966), РЖвана Луценка (1886 ?), РЖвана Прийми (18911966) та iн. БандуристЛ. Лаврiв написав вiрш-пiсню Кавказ, а Т.Строкун поклав його на музику i виконував на Краснодарському радiо [18]. Нерiдко самi бандуристи створювали поетичнi тексти i писали музику до них. К.Безщасний, бувши на засланнi в Казахстанi написав i з успiхом виконував Пiсню-думу про УкраСЧну, та То не орли, то не сизi написану в 1947р., С.Жарко Легенду про отамана, К.Нiмченко Думу про Велику Вiтчизняну вiйну, жартiвливу пiсню Сиджу я оце один та й думу гадаю та iн. Пiсня РЖ. Прийми За гори сонце закотилось (1916) з музикою К. Нiмченка стала народною. РЗСЧ особливо любив виконувати бандурист Роман Чобiтько (18841974) та чоловiча капела ст. КанiвськоСЧ. Повний текст пiснi був записаний автором 1985 року зi слiв учасника капели С.Лазаренка. До речi, К. Нiмченко в 1953р. пропонував украСЧнському Державному видавництву Мистецтво ряд власних пiсень на слова украСЧнських кубанських поетiв, але одержав вiдмову: Твори зазначених Вами авторiв СФ забороненими до видання й використання [19].
Бандуристи проводили масове навчання грi на бандурi. Крiм згаданих двох шкiл М.Богуславського, при Катеринодарськiй Просвiтi в 1917 роцi працював над органiзацiСФю КубанськоСЧ капели бандуристiв кобзар i педагог Кость Кравченко (18881944). В перiод НЕПу утворювалися гуртки, студiСЧ, ансамблi, капели при Краснодарському клубi Нацмен, крайовому клубi промкооперацiСЧ, Будинку працiвникiв освiти, Робiтфаку, в ст. РЖльськiй, Канiвськiй, Полтавськiй. Кубанськi бандуристи створювали капели й ансамблi також за межами Кубанського краю: в Аргентинi (А.Чорний), у "адивостоку (П.Шемет), Москвi (В.Шевченко), Одесi (К. Нiмченко).
У згаданому клубi Нацмен була украСЧнська секцiя, яку очолював К. КатаСФнко. Вiн зазначав, що секцiя мала власний гурток бандуристiв, який виступав у театрах, клубах, на радiо та виСЧжджав до станиць. При ньому були знаменитi бандуристи Мамро, Дiброва, Рiдкобородий, Семенишин, Нiмченко та iншi. Гуртки драматичнi, хоровi та бандуристiв були по всiй Кубанi, й клуб давав СЧм консультацiСЧ. У деяких станицях робили бандури, напр., у Полтавськiй, Канiвськiй, Старо-Мiнськiй та iн. Пiзнiше, пiд час колективiзацiСЧ та припинення украСЧнiзацiСЧ клуб Нацмен було лiквiдовано [20].
Особливою активнiстю вiдзначалася концертна дiяльнiсть. У пресi повiдомлялося: Кубанськi бандуристи завжди виступають по радiостанцiях, усiляких концертах, вечорах в школах, клубах, хатах-читальнях мiста i станиць. Окремi групи бандуристiв подорожували. Наприклад, група бандуристiв на чолi з Безщасним протягом девяти мiсяцiв дала понад 300 концертiв [21]. Ансамбль Романа Чобiтька та РДвдокiСЧ Бандурко зi ст. РЖльськоСЧ гастролював по всьому Кубанському краСЧ разом з украСЧнським аматорським драмколективом. Чоловiча капела бандуристiв Степана Жарка зi ст. КанiвськоСЧ в складi 17 артистiв-аматорiв по Канiвському району та iн.
На Катеринодарському i крайовому радiо систематично, починаючи з 1924р., виступали К.Безщасний, Михайло Горiх, Зот Дiброва, Мамро, К. Нiмченко, Рiдкобородий та iн.
Д.Байда-Суховiй, К.Безщасний, К.Йорж, ФаСЧна Квiтка, С.Лазаренко, К. Нiмченко, В.Шевченко, П.Шемет та iн. успiшно працювали i на професiйнiй iенi. Вони у ролi спiвакiв-бандуристiв концертували (вiд фiлармонiй як УкраСЧ?/p>