Дефiцитнi анемiСЧ. Хронiчнi розлади харчування в дiтей раннього вiку
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
алiзо дефiцит ного иврактеру: рiвень сироваткового залiза менший нiж 10 мкмоль/л (у Нормi 10,633,5 мкмоль/л), коефiцiСФнт насичення трансферину за-Лiвом менший нiж 17 % (у нормi 2050 %), рiвень феритину сироватки менший нiж 12 мкг/л (у нормi 3268 мкг/л), протопорфiрину бiльший нiж 600 мкг/л (у нормi 200400 мкг/л), загальна залiзозвя-iуюча властивiсть сироватки перевищуСФ 63 мкмоль/л (у нормi 45 12 мкмоль/л), латентна залiзозвязуюча властивiсть сироватки бiльша НРЖЖ 47 мкмоль/л, вмiст сидеробластiв у мiСФлограмi менший нiж 10 % (у нормi 2030 %). ОднiСФю з давнiх орiСФнтовних ознак наявностi дефiциту залiза СФ бiтурiя: при вживаннi червоного буряка зявляСФться ро-Швве забарвлення сечi. Це повязано з дефiцитом залiзовмiсних ферментiв, що знебарвлюють харчовий барвник буряка. Тест дiагностуСФ дефiцит залiза в органiзмi, але не рiвень гемоглобiну в еритроцитах.
1.4 Принципи терапiСЧ залiзодефiцитноСЧ анемiСЧ
Принципи терапiСЧ залiзодефiцитноСЧ анемiСЧ такi: 1. Вiдновити дефiцит залiза без лiкарських залiзовмiсних препаратiв неможливо.
Терапiю залiзодефiцитних станiв потрiбно проводити переваж но препаратами залiза для перорального вживання.
Терапiю залiзодефiцитноСЧ анемiСЧ не потрiбно припиняти пiсля нормалiзацiСЧ рiвня гемоглобiну.
ГемотрансфузiСЧ (введення еритроцитарноСЧ маси) слiд проводити тiльки за суворими показаннями.
Лiкування залiзодефiцитноСЧ анемiСЧ полягаСФ в рацiональному харчуваннi вiдповiдно до вiку дитини, прийманнi препаратiв залiза i нормалiзацiСЧ режиму працi та вiдпочинку.
Приймання препаратiв залiза проводиться тривало i подiляСФться на два перiоди: основний та пiдтримувальний. Основний курс пероральни-ми препаратами завжди починають iз пробноСЧ дози для визначення iндивiдуальноСЧ толерантностi органiзму до залiза. Тривалiсть основного курсу визначаСФться за часом нормалiзацiСЧ рiвня гемоглобiну. При успiшному лiкуваннi цей показник приходить до норми протягом 11,5 мiс, пiсля чого переходять на пiдтримувальну терапiю препаратами залiза протягом 23 мiс. Задачею пiдтримувального курсу СФ заповнення депо залiза. Занадто раннСФ припинення лiкування переводить захворювання у фазу латентного дефiциту залiза, коли за несприятливих умов (недостатнСФ харчування, захворювання) знову виникаСФ анемiя.
Протипоказання для перорального застосування препаратiв залi за: гострi та хронiчнi кишковi iнфекцiСЧ; первинний i вторинний синдром мальабсорбцiСЧ; виразковi процеси в травному трактi.
Дiтям, якi перенесли дисбактерiоз кишечнику, кишковi iнфекцiСЧ, оперативнi втручання на органах травного тракту, разом iз препара тами залiза необхiдно призначати еубiотики. Дiтям з долiхосигмою, хворобою Гiршпрунга для профiлактики закрепiв необхiдно призначати препарати лактулози (дуфалак). Практично всiм дiтям раннього вiку на фонi феротерапiСЧ з профiлактичною метою доцiльно признача ти пробiотик хiлак, який сприяСФ кращому всмоктуванню залiза i запобiгаСФ порушенням з боку травного тракту.
Слiд зазначити, що повноцiнна дiСФта з пiдвищеним вмiстом залiза може забезпечити фiзiологiчну потребу органiзму, але не усунути дефiцит залiза.
Найкраще засвоюСФться гемове залiзо, що мiститься в продуктах тваринного походження. У продуктах рослинного походження мiститься негемове залiзо, бiодоступнiсть якого значно нижча, нiж у продуктах тваринного походження. Тому, незважаючи на те, що рос линнi продукти мiстять бiльшу кiлькiсть залiза в абсолютних цифрах, вони не можуть забезпечити потреб органiзму повною мiрою. З продуктiв тваринного походження залiзо найкраще засвоюСФться з мяса кроля, iндика, курки i яловичини.
* Вмiст загального залiза не вказуСФться.
Всмоктування харчового залiза значно посилюСФться при пiдвищеннi вмiсту загального бiлка i вiтамiну С у рацiонi. СповiльнюСФ всмоктування залiза приймання великоСЧ кiлькостi сиру i молока, борошняних виробiв, горiхiв, мiцного чаю, кави. ЗнижуСФ засвоСФння залiза з продуктiв харчування вживання великоСЧ кiлькостi соСФвих продуктiв. Нинi СФ достатня кiлькiсть препаратiв залiза, як для приймання всередину, так i для парентерального введення. Активнiсть засвоСФння i Метаболiзм тривалентного залiза значно нижчi, нiж двовалентного. Крiм того, на всмоктування солей тривалентного залiза значно вилиняСФ сталiсть кислотностi шлунка. Найкращий ступiнь засвоСФння при пероральному прийманнi маСФ сульфат залiза. За ступенем усмоктування в травному трактi солi двовалентного залiза можна розташувати за порядком зниження: сульфат > глюконат > хлорид > фумарат.
Лiкування залiзодефiцитних анемiй потрiбно проводити переважно пероральними засобами. Препарати залiза призначають перораль но за ЗО60 хв до СЧди чи через 2 год пiсля СЧди. Розрахунок дози препарату залiза необхiдно проводити за елементарним залiзом. Курсова доза при пероральнiй терапiСЧ залiзодефiцитноСЧ анемiСЧ не розраховуСФть ся. Середнi добовi дози для пероральних препаратiв (за елементарним залiзом) становлять:
дiтям вiком до 3 рокiв iз розрахунку 58 мг на 1 кг маси тiла на добу;
вiд 3 до 7 рокiв 100120 мг на добу;
понад 7 рокiв до 200 мг на добу.
Будь-яке призначення препаратiв залiза необхiдно починати з пробноСЧ дози, рiвноСЧ 1/41/2 вiд розрахованоСЧ, особливо в дiтей раннього вiку. Середня тривалiсть призначення пробноСЧ дози при перорально му прийманнi становить 12 тиж.
Застосування препаратiв залiза для парентерального введення показане лише за спецiальними показаннями: при неможливостi пер-орального п