Державне регулювання забезпечення продовольчоСЧ безпеки в УкраСЧнi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
мств, неперспективних господарств i наявнiсть значноСЧ заборгованостi у пiдприСФмств, що блокують нормальнi кредитно-грошовi операцiСЧ. ПропонуСФться здiйснити комплексну реструктуризацiю заборгованостi сiльськогосподарських товаровиробникiв по платежах до регiонального бюджету на основi механiзму, який передбачаСФ реструктуризацiю тiльки за наявностi реальних гарантiй подальшого ефективного функцiонування пiдприСФмств.
5. Забезпечення СФдностi агропродовольчих ринкiв i розвиток ринковоСЧ iнфраструктури; участь регiону у встановленнi режиму безперешкодного перемiщення товарiв, послуг i ресурсiв по всiй територiСЧ краСЧни; проведення СФдиноСЧ антимонопольноСЧ полiтики в секторi; пiдтримка формування i регулювання ринкiв продовольчоСЧ продукцiСЧ (мiжрегiональних i регiональних бiрж, оптових продовольчих ринкiв, аукцiонiв).
Основною причиною формування продовольчоСЧ небезпеки для домогосподарств СФ дефiцит доходiв та iнших ресурсiв, необхiдних для забезпечення продуктами. В умовах реформування економiки можна видiлити три основнi фактори, що сприяють розширенню бiдностi та, вiдповiдно, загрожують продовольчiй безпецi: низький рiвень оплати працi, зростання кiлькостi безробiтних, криза системи соцiальноСЧ пiдтримки населення.
З урахуванням вищесказаного система заходiв, що сприяють пiдвищенню продовольчоСЧ безпеки, повинна складатися з:
- полiтики формування доходiв населення, спрямованоСЧ на зниження рiвня бiдностi;
- заходiв, що сприяють змiщенню прiоритету соцiальноСЧ полiтики в бiк пiдтримки найбiльш нужденних верств населення;
- заходiв, що забезпечують продовольчу пiдтримку сiмей i громадян, якi не мають достатнiх ресурсiв для харчування вiдповiдно до мiнiмальних фiзiологiчних стандартiв.
Початковим пунктом розробки стратегiСЧ забезпечення продовольчоСЧ безпеки СФ зiставлення вибраних цiлей i ресурсiв, оскiльки саме ресурси (фiнансовi, матерiальнi, трудовi, природнi) СФ системоутворювальним компонентом економiчних систем. При цьому фiнансовi ресурси займають особливе мiiе. Саме вони виступають початковим моментом функцiонування та розвитку виробництва, першопричиною обороту капiталу i разом iз субСФктивним чинником людиною становлять основу вiдтворювальних процесiв. Важливе значення маСФ i природно-екологiчний чинник, коли йдеться не просто про збереження середовища й екологiчноСЧ рiвноваги, а про обмеження господарськоСЧ дiяльностi, пiдпорядкування економiчного зростання цiлям створення новоСЧ гуманiтарно-екологiчноСЧ цивiлiзацiСЧ майбутнього. Вiдповiдно, i полiтика регiону не може iгнорувати цiСФСЧ установки.
Схема обТСрунтування стратегiСЧ забезпечення продовольчоСЧ безпеки регiону повинна включати такi елементи:
- аналiз економiчних i соцiальних процесiв, оцiнка ресурсiв (визначення ресурсних обмежень);
- обТСрунтування стратегiСЧ соцiально-економiчного розвитку регiону у сферi забезпечення продовольчоСЧ безпеки;
3) розробка концепцiСЧ i вибiр методiв державного ринкового регулювання.
Поряд iз принципами вибору стратегiчного курсу велике значення маСФ аналiз економiчного потенцiалу регiону, який враховуСФ сукупнiсть матерiальних чинникiв життСФдiяльностi ресурсне забезпечення, природно-географiчне розташування, виробничо-iнновацiйнi можливостi, трудовий потенцiал тощо.
Стан економiчного потенцiалу i динамiка показникiв розвитку обСФктивно вiдобразять вектор управлiнськоСЧ стратегiСЧ, розкриють слабкi i сильнi сторони регiону порiвняно з iншими регiонами, тому потрiбна ретельна оцiнка, з одного боку, економiчного потенцiалу регiону, з iншого iндикаторiв соцiально-економiчного розвитку. Основним елементом управлiнського впливу органiв влади маСФ стати система iндикативних планiв. Залежно вiд напряму прогнозування змiст iндикативних планiв вiдрiзнятиметься. У рiчному циклi iндикативне планування повинне включати характеристику всiх основних макроекономiчних параметрiв, що визначають стан продовольчоСЧ безпеки (ВВ11, зайнятiсть, доходи i витрати населення, платiжний i торговий баланс регiону, iнвестицiСЧ, темпи зростання виробництва продовольства тощо) та iнструментiв економiчноСЧ полiтики (податки, тарифи, бюджетнi витрати, зокрема державнi закупiвлi, нормативи амортизацiСЧ, регульованi цiни, доходи, державнi iнвестицiСЧ, прiоритети i нормативи роботи iнститутiв розвитку тощо).
Висновки
У дисертацiСЧ наведено теоретичне узагальнення й нове вирiшення науковоСЧ проблеми державного регулювання забезпечення продовольчоСЧ безпеки шляхом визначення теоретичних пiдходiв, визначення заходiв, що сприяють пiдвищенню продовольчого забезпечення. Отриманi в процесi дослiдження результати пiдтвердили покладену в його основу гiпотезу, а СЧх узагальнення даСФ змогу сформулювати висновки i внести пропозицiСЧ, що мають теоретичне й практичне значення.
На сьогоднi в теорiСЧ управлiння розроблено ряд концепцiй щодо вирiшення продовольчоСЧ проблеми. Серед основних поширення набули такi: концепцiя iнтенсивного зростання сiльськогосподарського виробництва; концепцiя задоволення основних людських потреб; концепцiя сталого розвитку; концепцiя багатофункцiональностi сiльського господарства.
Останнiми роками все бiльший вплив на розвиток iдей продовольчоСЧ безпеки справляСФ концепцiя сталого розвитку, яка передбачаСФ взаСФмозвязок i дотримання рацiональних пропорцiй дiСЧ економiчних, екологiчних, те?/p>