Державне регулювання забезпечення продовольчоСЧ безпеки в УкраСЧнi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?о регiонального iнституту державного управлiння НацiональноСЧ академiСЧ державного управлiння при Президентовi УкраСЧни при викладаннi таких диiиплiн: Теорiя та iсторiя державного управлiння, Економiка пiдприСФмств, Управлiння ресурсами та витратами (довiдка №301 вiд 28.02.2006р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертацiя СФ самостiйною науковою працею та мiстить розробленi автором особисто результати в галузi науки державного управлiння, що в сукупностi вирiшують конкретне наукове завдання щодо державного регулювання забезпечення продовольчоСЧ безпеки.
Апробацiя результатiв дослiдження. Науковий змiст основних результатiв дослiдження та СЧх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференцiях: Актуальнi проблеми державного управлiння на новому етапi державотворення, м. КиСЧв (2005р.), Державне управлiння та мiiеве
самоврядування, м. Харкiв (2005р.), Наука та iнновацiСЧ 2005, м. Днiпропетровськ (2005р.).
ПублiкацiСЧ. За темою дисертацiйного дослiдження опублiковано 9 наукових праць, з яких 6-у фахових виданнях, загальним обсягом 3,3 обл.-вид. арк.
Обсяг i структура дисертацiСЧ. Робота складаСФться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, додаткiв. Повний обсяг роботи 216 сторiнок та мiстить 12 рисункiв, 12 таблиць, список використаних джерел з 145 найменувань та 2 додатки.
Основний змiст роботи
У вступi розкрито сутнiсть i стан проблеми, що вирiшуСФться; обТСрунтовано актуальнiсть обраноСЧ теми; визначено мету й завдання дослiдження, його наукову новизну, встановлено практичну кориснiсть одержаних результатiв; наведено данi щодо апробацiСЧ цих результатiв та СЧх опублiкування.
У першому роздiлi Науковi засади регулювання продовольчоСЧ безпеки розкрито суть, концепцiю, чинники та рiвнi продовольчоСЧ безпеки, визначено особливостi розвитку та принципiв формування пiдходiв до регулювання продовольчоСЧ безпеки на нацiональному рiвнi, проведено аналiз продовольчоСЧ безпеки в системi регiонального вiдтворення.
З моменту виникнення, поняття i концепцiя продовольчоСЧ безпеки були повязанi з iншими близькими соцiально-економiчними концепцiями i еволюцiонували у мiру того, як змiнювалися теоретичнi й практичнi пiдходи рiзних краСЧн i мiжнародного спiвтовариства до вирiшення актуальних макроекономiчних проблем. Тiльки в останнi десятилiття продовольча безпека набула свiтового визнання як окрема економiчна проблема та економiчне явище.
Серед основних концепцiй вирiшення продовольчоСЧ проблеми, що набули поширення в другiй половинi XX ст., можна видiлити такi:
- Концепцiя iнтенсивного зростання сiльськогосподарського виробництва, що випереджаСФ зростання населення.
- Паралельно з iнтенсифiкацiСФю агротехнологiй з метою вирiшення продовольчоСЧ проблеми в 1970-х рр. представники лiберального напряму захiдноСЧ полiтико-економiчноСЧ думки висунули концепцiю задоволення основних людських потреб).
- Концепцiя сталого розвитку.
- Концепцiя багатофункцiональностi сiльського господарства.
Всi згаданi концепцiСЧ так чи iнакше схиляються до однiСФСЧ з двох основоположних позицiй стосовно впливу людини на навколишнСФ середовище: технооптимiстичноСЧ та екопесимiстичноСЧ.
Здатнiсть кожного рiвня забезпечувати спою продовольчу безпеку зумовлюСФться внутрiшнiми i зовнiшнiми чинниками. При цьому внутрiшня продовольча безпека кожного рiвня частково визначаСФться продовольчою безпекою нижчого рiвня iСФрархiСЧ. Кожен рiвень продовольчоСЧ безпеки характеризуСФться певною комбiнацiСФю i ступенем дiСЧ цих двох типiв чинникiв.
Бiльшiсть однакових за своСФю суттю чинникiв опиняСФться на рiзних рiвнях, причому чинник, що СФ зовнiшнiм для одного рiвня, стаСФ внутрiшнiм для вищого рiвня. ПоСФднання впливу рiзних чинникiв на кожному рiвнi обСФктивно зумовлюСФ вибiр стратегiСЧ забезпечення продовольчоСЧ безпеки.
Таким чином, розвиток технологiСЧ i реалiзацiя концепцiСЧ стiйкого розвитку СФ основними теоретичними напрямами вирiшення глобальноСЧ продовольчоСЧ проблеми. На практицi ж нi традицiйнi методи ведення сiльського господарства, нi iснуючий механiзм розподiлу продовольства, нi альтернативне землеробство не дають змоги повною мiрою забезпечити зростаючi свiтовi потреби в продовольствi. Мiжнародна торгiвля продовольством, як i продовольча гуманiтарна допомога, не здатнi при iснуючому свiтовому економiчному порядку забезпечити продовольчу безпеку у свiтi, але все ж таки вони сприяють СЧСЧ пiдвищенню в окремих краСЧнах.
Видiляють вплив двох основоположних пiдходiв (технооптимiстичного й екопесимiстичного) до вирiшення глобальноСЧ продовольчоСЧ проблеми, яка зумовлена суперечнiстю мiж економiчними потребами, що постiйно зростають, i обмеженiстю свiтових продовольчих ресурсiв.
Поняття продовольчоСЧ безпеки на рiвнi окремоСЧ держави, на вiдмiну вiд загальносвiтового рiвня, тiсно повязане з поняттям продовольчоСЧ незалежностi (самозабезпечення), стану захищеностi задоволення потреб у продовольствi за рахунок необхiдного рiвня власного виробництва. Важливiсть поняття продовольчоСЧ незалежностi пiдтверджуСФться хоча б тим фактором, що як основний загальноприйнятий критерiй продовольчоСЧ безпеки свiтовою спiльнотою визнаСФться коефiцiСФнт самозабезпечення (тобто питома вага сумарного вiтчизняного виробництва продовольства в кiнцевому споживаннi), який не пов?/p>