Демократія
Информация - Политология
Другие материалы по предмету Политология
·му".
Доктрина "пролетарської демократії" результат примітивно спрощеного, неадекватного дійсності марксистського бачення історичного поступу. Як зазначає Г. Лассуелл, марксисти проголошували, що єдино можливим шляхом утвердження демократії є повалення капіталізму. Вони вва жали, що капіталістичний спосіб організації продуктивних сил вже нездатний розширювати сферу людської свободи. Навпаки, марксисти були впевнені, що невблаганний наступ монополій душитиме свободу, але тільки до того часу, поки не відбудеться неминучий тріумф революційного пролетаріату.
М. Дюверже писав, що марксистський поділ свобод на формальні і реальні справедливий тільки частково. Правильно, що проголошені західними режимами політичні свободи залишаються формальними для переважноїчастини народу через відсутність достатнього рівня життя, достатньої рівності і достатньої політичної рівноваги. Проте вони можуть стати реальними свободами, тому не слід починати з того, щоб скасувати ці свободи, як це передбачалось "пролетарською" демократією.
Західні політологи, в тому числі соціал-демократичного напряму, виходячи з універсальності ліберальної демократії, не поділяють її на буржуазну і пролетарську; соціалістичну. Основа поділу визначається механізмами здійснення народвовладдя.
Звичайно, доктрина ліберальної демократії в її сучасному баченні не позбавлена глибоких суперечностей, а отже, є обєктом удосконалення. Наприклад, перед політологією з усією гостротою постали питання про зміст демократії. Нові проблеми зявилися у звязку з переходом від постінду-стріального до інформаційного суспільства, зростанням ролі засобів інформації в політичному житті. Особливий аспект проблеми демократії породили глобальні процеси усунення тоталітаризму.
4. Новітні концепції демократії
У західному світі нині поширені численні концепції демократії. Всі вони тією чи іншою мірою враховують характер суспільства як постіндустріального. Більшість політологів виходить з того, що основною характеристикою демократії є відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади, тобто процес цей на будь-якому рівні здійснюється за участю обраних представників народу. Намагання представницьких органів влади при розвязанні життєво важливих питань, спроби вирішити їх бюрократичним шляхом, поза контролем народу та обраних ним представників сприймаються як несумісні з демократією.
Дослідження дали підставу теоретикам демократії зробити висновок, що індивід набуває свої ідеї, цінності і мотиви в групах і через взаємодію різних груп. Зясувалося, що і в політичній сфері індивід реалізує себе тільки через ідентифікацію з групою. Таким чином у представницькій демократії індивід виявився відчуженим від реального політичного процесу і його політична участь стала опосередкованою.
У звязку з цим значну увагу до себе привертає проблема участі в політичному процесі. Дж. Алмонд, С. Верба тлумачать її як спосіб досягнення впливу в суспільстві. Учасник процесу "звичайний громадянин", який хоче стати "впливовим громадянином". Взагалі для багатьох це епізодичний акт вияву приватного інтересу.
Політична участь як чинник владних відносин розцінюється неоднозначне. Одні політологи вважають, що розширення демократичної участі це надійний шлях легі-тимізації політичної влади, усунення насильства при розвязанні політичних проблем і надійний засіб поставити у належні рамки конкуренцію між різними партіями. Інші вбачають у надмірному розширенні політичної участі загрозу демократичним інститутам. Вважають, що політичну участь громадян слід звести до мінімуму, щоб зберегти знаряддя прийняття рішень у руках тих, хто більш інформований і ефективніше підтримує демократичні цінності.
У 60-тіна початку 70-х років найбільш впливовою і такою, що поділялася більшістю політологів, була плюралістична концепція демократії або політичного плюралізму. Вона грунтувалася на впевненості, що сприйняття передусім власної користі або вигоди належить до нездоланних рис людської природи. З цієї причини гомогенність мислення і волевиявлення не є вихідним пунктом будь-якої політики.
Такою засадою може бути лише врахування і можливо більш повна репрезентація різних за своїм внутрішнім спрямуванням інтересів і думок. Тільки при арбітражі наявних протиріч, у процесі, з одного боку, спільних, а з іншого конфліктних дій виникає своєрідне "всезагальне благо з досвіду". З таким баченням демократії не можна не погодитися.
Викладена у працях Г. Ласкі, М. Дюверже, Р. Дарен-дорфа, Р. Даля плюралістична концепція виходить з того, що сучасне західне суспільство складається з різних взаємодіючих страт. Вони виникають у результаті спільності тих чи інших інтересів (професійних, вікових, матеріальних, духовних, релігійних тощо). Оскільки ці інтереси не антагоністичні, то і відносини між стратами позбавлені антагонізмів.
Для відображення спеціальних інтересів створюються відповідні зацікавлені групи "групи тиску". Це професійні спілки, асоціації підприємців, пацифістські та патріотичні організації, релігійні, спортивні і культурні обєднання. Кожна "група тиску" діє в своїх власних інтересах, а не керується якоюсь спільною метою. Для задоволення інтересів соціальних страт, які вони представляють, "групи тиску" беруть участь у політичному житті, використовують загальне виборче право, право на ?/p>