Демографічні, етнічні та інші особливості функціонування економіки України в період 1991-2005 рр.
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ояльність значної частини населення до України чи на їх національну солідарність.
Відкритих проявів протесту немає, тому що для багатьох громадян майбутні економічні вигоди вбачаються надійнішими в Україні ніж, наприклад, в Росії. В економічних міркуваннях цих людей вирішальними є такі три моменти:
1) багато росіян та „сумнівних" українців мають тепер добрі посади та значну матеріальну вигоду. Якби вони переїхали до Росії, то навряд чи подібні посади чекали б на них там;
2) ці люди вже мають квартири та дачі в Україні, і їм відома жалюгідна побутова ситуація на пострадянському просторі;
3) але чи не найважливішим серед цих міркувань є загальне переконання, що майбутнє життя в Україні буде заможнішим, ніж у будь-якій іншій республіці. Врожайне сільське господарство, розвинута індустрія, задовільна соціальна інфраструктура та сприятливий клімат в Україні є кращими, ніж у Росії.
При цьому треба все ж враховувати, що велика група не українців і номінальних українців мала і ще матиме емоційне привязання до Москви як до столиці імперії.
Крім суто територіального привязання до України, значна кількість російськомовного населення не мала і не має поваги ні до української мови, ні до української культури та історії. Тепер вони зобовязані прихильно ставитися і до самостійної України, і до українізації життя. Одначе, коли б вони дійшли переконання, що матеріальні умови не компенсують їхнього перебування в державі, яка щодо капіталістичної форми їм чужа, вони могли б змінити своє ставлення до неї. Тоді вони б, напевне, знову намагалися прилучити Україну до Росії. Досвід Криму засвідчує, що концентрація цієї групи населення у східних та південних областях могла бути для даної групи людей дуже вигідною. Ті регіони могли б просити Москву взяти їх під опіку. А там охочих подати „братерську" допомогу співвітчизникам в Україні знайдеться багато.
Всього 20 років назад російська мова була мовою еліти в Середній Азії, Прибалтиці, Україні. Навіть поляки змушені були розмовляти російською мовою. А сьогодні російський світ однозначно відступає, і це дуже хворобливо сприймається метрополією. Винятком є хіба що Севастополь. У відносно невеликому місті з населенням в 378 тис. етнічні росіяни становлять 71,6 %, українці - 22,4 %. У місті функціонує одна двомовна газета, яка заснована Міністерством оборони України, і телерадіоканал „Бриз" Військово-морських сил. На 74 загальноосвітні школи діє тільки дві українські паралелі (до 1991 р. українська мова як навчальний предмет у севастопольських школах взагалі не вивчалася). Натомість в останні роки в Севастополі один за одним відкриваються як філіали престижного Московського державного університету, так і університету провінційного Саратова [12].
Динамічність частіше демонструють міські жителі, хоча б у третьому-четвертому поколіннях. Росіяни - не найбільш динамічний народ. Візьмемо, наприклад, Тольятті - це вчорашнє село, де живуть сільські жителі. Сьогодні ми живемо в суспільстві, де городяни першого покоління поки ще домінують. А вони, природно, малорухливі, не гнучкі, схильні до патерналістських радянських моделей. В Росії в 2003 р. лише 50 % населення стало городянами другого покоління.
Найбільша відмінність між українцями і росіянами полягає перш за все в тому, що росіяни - народ імперський [13]. Так стверджує головний співробітник Інституту соціології Російської академії наук Н.Г. Яковенко. Росіянам потрібно усвідомлювати, що вони - центр світу і свободи, що все починається з Кремля, а український народ -раціонально мислячий. Українці, які почали мислити по-імперськи, стали росіянами. Справа не в мові, а в переході на іншу модель поведінки. Людина, мисляча по-імперськи, і людина, мисляча національно, - це дві різні сутності. Що потрібно росіянину? Для нього привабливим є те, що лежить за горизонтом, йому потрібно все підкорити. А як думає людина національно мисляча? - „Ось наш кордон, а за ним це їхні, а не наші проблеми. Ось моя сім я, моя хата, мої близькі. І моя мета - зайнятися порядком у своєму світі". Це - зовсім інший тип свідомості. Для росіянина характерний східний, азіатський бік його духу. Українець - європеєць, хоча і периферійний.
Як українською мовою звучить російське поняття „частная собственность"? Приватна власність. Як бачимо, у росіян „частная собственность" - це частина, відрубана від цілого. А „приватна власність" говорить зовсім про інше. Ось ще один приклад відмінності менталітету.
М.Є. Салтиков-Щедрін [14] так узагальнює психологію російського мужика: „А в случае, если Бог дождичка не пошлёт, то нам, братцы, и помирать не в диковину", а німця: „там как будет угодно насчет дождичка распорядиться, а мы помирать не намерены".
Відмінність у способі мислення східного та західного народів яскраво ілюструє їх ставлення до того, що за одну й ту ж дівчину на Заході дають посаг, а на Сході - точно таку ж дівчину треба викупляти у батька. Причина - в різниці між інтенсивним західним способом виробництва і екстенсивним східним. На Заході існує розуміння, що для того, щоб працювати результативно, необхідно весь час ділити бізнеси - якщо компанія зростає, її потрібно постійно реструктурувати. Отже, батько розглядає придане як інвестицію. Східний спосіб виробництва передбачає, що жінка - це виробник (верстат) солдатів і селян. А за верстат необхідно платити. Для православного архетипу не характерні ні західна інтенсивність, ні східна патологічна любов до матері. Для нас характерним