Демографічні, етнічні та інші особливості функціонування економіки України в період 1991-2005 рр.

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

?ських студентів вступають у ВНЗ України. Як видно з таблиці 1.2, своєю заробітною платою люди, зайняті в економіці України, не в змозі забезпечити своїм дітям пристойну освіту. Але, як стверджує пан міністр, все ж таки забезпечують (на 60 %).

 

Таблиця 1.2 - Середня річна заробітна плата і розмір плати за навчання в ВНЗ України, грн.

Середня заробітна плата в 2004 р.Педагогічний працівник (учитель)5280Медичний працівник (лікар)4057Працівник промисловості (інженер)7855Працівник сільського господарства (агроном)2614Професор10208Річна плата за навчання в ВНЗ (2003/2004 н. р.), грн.Юрист, Національний університет ім. Т.Г. Шевченка13500Економіст (КНЕУ)6000Учитель (педуніверситет)3300Лікар (медуніверситет)7200

Передвиборна теза В. Ющенка про необхідність створення в наступні роки 5 млн. робочих місць звучала докором попередній владі, адже вона приблизно збігалася з кількістю заробітчан за межами країни. Масовий відтік працелюбних і освічених громадян за кордон в період з 1994 по 2004 pp. був прямим наслідком антинародної політики антинародного режиму.

В той же час ринок праці потерпає від нестачі працівників. Кваліфікованих спеціалістів та людей, котрі здатні такими стати, з кожним роком все менше відносно до зростаючих потреб економіки. Проблема зараз не в кількості робочої сили (чи, відповідно, робочих місць), а в якості. Причин цьому багато, перша з яких - це неадекватність системи підготовки кадрів потребам ринку. Тому зараз варто говорити про підготовку мільйонів справжніх спеціалістів, а не про створення мільйонів нових робочих місць. Останнє було актуальне максимум пять років тому, коли ще залишався певний кадровий багаж з часів Союзу.

До речі, причина міграції частково полягає якраз у тому, що молоді люди, навіть затративши певні кошти та час на навчання, часто їдуть працювати некваліфікованими працівниками на Захід, тому що їх освіта, навички та досвід не дають можливості заробляти в Україні достойну зарплатню.

Другий приклад, який показує нереальність планів створення додаткових 5 млн. робочих місць - це демографія. Ще декілька місяців і проживаючих в Україні буде менше 46 млн., при загальному коефіцієнті народжуваності 8,8 чоловік на 1 тис, а смертності - 18,2. З такими показниками навіть за найбільш оптимістичних припущень держава втрачатиме до півмільйона людей щорічно. За 5 років - це 2,5 млн., тобто близько 8-9 % від кількості працюючих на даний момент.

Україна, поряд із Росією, втрачає населення найшвидшими у світі темпами. Це означає, що навіть створені нові робочі місця залишаться пустими. Ніяких ознак того, що у найближчі роки ця тенденція зникне, немає. Світовий досвід показує, що однією з причин спаду народжуваності є так званий консюмеризм, коли масова культура стимулює серед населення максимальне споживання матеріальних благ [9].

Відпрацювала свій нормативний термін значна частина конструкцій, споруд та обладнання. Особливе занепокоєння викликає технічний стан мостових споруд - 14 % залізничних мостів знаходяться у незадовільному стані, не відповідають правилам експлуатації 46 %, а серед комунальних - 76 %.

Довіра до держави та її банківського сектора впала до низького рівня. В 1998 р. на одного громадянина Німеччини припадало 154 тис. дол. національних збережень, з них 41 тис дол. збережень населення. Для порівняння - на одного громадянина України в 1990 р. припадало 1634 руб. або більше ніж 2000 дол. США в перерахунку по паритету купівельної спроможності. В результаті гіперінфляції 1993-1994 pp. збереження українських громадян на душу населення зменшилися до 19 коп. [10]. В 2002 р. вклади громадян України на депозитні рахунки становили 65 дол. Довіра за 12 років впала в 25 разів.

Можливо, післярадянські реформатори вважали, що все, що органічно зростало на ґрунті радянських або українських реформ, несло на собі клеймо комунізму. Вони хотіли досягти чистого прориву, щоб перестрибнути через прірву до „передової моделі", описаної в західних підручниках. Але треба було через неї будувати міст!

Рівень депозитів у дуже багатьох країнах складає в середньому 53 % ВВП, просто багатих - 31 %, бідних - 20%, дуже бідних -13 %, а в Україні на кінець 1999 р. - лише 9,9 %, у тому числі строкових, як основи кредитної діяльності - 3,6 % [11]. Динаміка депозитних вкладів у банківську систему України за 2002-2005 pp. подана нижче (млрд. грн..)

 

01.01.0211.10.0218.10.022003 р.2004 р.01.10.05Фізичних осіб6,3410,210,232,541,761,7Юридичних осіб14,7916,516,929,341,553,57

Як видно з наведених цифр, на кінець 2005 р. порівняно з 2002 р. депозитні вклади фізичних осіб зросли майже в 4 рази і досягли 260 дол. на одну особу, але це ще не досягло 15 % від рівня 1990 р.

 

2. Вплив етнічної неоднорідності та інших факторів на економічну модель України

 

Етнічна однорідність населення з розвиненою національною свідомістю є запорукою політичної стабільності. На початку XX ст. Україну можна було вважати відносно однорідною країною щодо національного складу населення, зокрема в сільській місцевості. В 1989 р. згідно з переписом 72,7 % заявили себе українцями, 22,1 % -росіянами, а 5,2 % - представниками інших національностей. Але поняття національної свідомості ще було неясно визначеним. Так, 12,3 % українців подали російську мову як свою рідну, тоді як серед росіян усього 1,6% вважали рідною іншу ніж російську мову. У березні 1991 р. 4/5 населення України голосувало за приналежність України до „оновленого" Радянського Союзу, а на референдумі 1 грудня 1991 р. 9/10 учасників висловилися за політичну та економічну самостійність України. Це не вказує переконливо на принципову л