Гуманiстичнi теорiСЧ розвитку культури Е. Фромма i А. Маслоу
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? не тiльки науки, але масового iнтересу наприкiнцi 80 - початку 90-х рокiв за рубежем i в нашiй краСЧнi. Не випадково в наше столiття сверхстрессiв i перенапруг, нервових зривiв значну й стабiлiзуючу роль граСФ психотерапiя. Рiзнi форми груповоСЧ психотерапiСЧ, розробленi в гуманiстичнiй психологiСЧ, в основному виконують двi функцiСЧ - розвивають здатностi людини, що не знайшли застосування в рамках трудового процесу, i знiмають стрес, викликаний темпом розвитку iндустрiального суспiльства.
Вплив теорiСЧ мотивацiй А. Маслоу на рiзнi сфери людськоСЧ дiяльностi iнодi називають непомiтною революцiСФю. РЖ цьому СФ вагомi пiдстави, тому що змiни торкнулися фундаментальнi аспекти вiдтворення людини в суспiльствi, зокрема, утворення, органiзацiю трудовоСЧ дiяльностi, рiзнi форми груповоСЧ терапiСЧ, що сприяють зняттю стресу, а також службовцi особистiсному росту, новий пiдхiд до медицини.
Тим самим охоплюються рiзнi аспекти функцiонування людини в СФдностi його душi й тiла. А. Маслоу надавав фундаментального значення вдосконалюванню особистостi, змiнам у галузi освiти. Гуманiстичний пiдхiд пiдкреслював важливiсть емоцiйно-афективноСЧ сторони в утвореннi, у формуваннi iнтересу до знань, у розвитку творчих здатностей, необхiднiсть не авторитарного пiдходу до способiв викладання.
Щире навчання, думаСФ Маслоу, повинне навчити бачити, чути й створювати красу духу й природи. Одна iз цiлей утворення - навчити тому, що життя гарне. У гуманiстичнiй психологiСЧ були розробленi рiзнi форми й технiка актуалiзацiСЧ здатностей. Немаловажне значення мало прилучення до вищих переживань, використання змiнених станiв свiдомостi.
Природним продовженням i логiчним доповненням представляСФться застосування принципiв теорiСЧ А. Маслоу до керування й органiзацiСЧ виробництва. Це одержало вiдбиття як у фундаментальних дослiдженнях з теорiСЧ керування, так i в практичнiй дiяльностi ряду провiдних фiрм США, таких, як Кодак, Леви Страус i iнших, прагнучих максимально використовувати потенцiйнi здатностi працiвникiв. На думку ряду вчених, у тому числi автора пiслямови до книги Мотивацiя й особистiсть Р. Коха, теорiя Маслоу багато в чому стала фундаментом для концепцiСЧ економiчного розвитку ЯпонiСЧ в 70 - 80-е роки.
Значення гуманiстичного пiдходу до людини
Гуманiстичний пiдхiд до людини, розроблений американськими ученими робив i впливаСФ на ряд областей наукових дослiджень: релiгiСЧ, вивчення особистостi й психологiю науки, теорiю й практику керування й iн.
На думку А. Маслоу, для вивчення духовних цiнностей i внутрiшнього миру людини непридатна позитивiстськi орiСФнтована наука. Вiн вiдкидав емпiричний пiдхiд до внутрiшнього миру через виключення духовних цiнностей людського буття зi сфери розгляду наукою й декларування питань, повязаних з ними, безглуздими. РЖнакше кажучи, А. Маслоу виступав проти науки, звiльненоСЧ вiд людського змiсту, а також i проти органiзованоСЧ релiгiСЧ, що монополiзувала духовне життя. Вiн був упевнений, що варто вiдкинути старi претензiСЧ органiзованоСЧ релiгiСЧ бути СФдиним арбiтром у питаннi вiри й моралi. Позитивiстська наука iгнорувала так званi релiгiйнi проблеми, повiдомляючи СЧх не iснуючими для науки.
А. Маслоу був переконаний, що вiдповiдi релiгiСЧ на питання про сенс життя, про духовнi цiнностi наука вiдкидала справедливо, але самi питання вiдкинути було не можна. Позитивiсти не бажали бачити за релiгiйною оболонкою земний, людський змiст проблем, ними що зачiпаються. Маслоу ж прагнув звiльнити духовнi цiнностi вiд релiгiйних нашарувань i розкривав роль позитивiстськоСЧ науки, що своСЧм индифферентизмом у значнiй мiрi надаСФ пiдтримку релiгiСЧ.
Змiнити таке положення можна, згiдно А. Маслоу, лише домiгшись змiн у науцi, насамперед в областях, повязаних з вивченням людини. Цi змiни повиннi стосуватися загального пiдходу до аналiзу предмета науки й самого предмета. РЗм повинен бути цiлiсна й особлива людина, що розвиваСФться в певнiй культурi. Дослiджувати його необхiдно в рамках iнтеграцiйного пiдходу.
РЖншим найважливiшим аспектом трансформацiСЧ науки повинне бути включення в предмет дослiдження проблеми цiнностей, переживань, краси й т.п. Релiгiя також повинна була стати предметом аналiзу трансформованоСЧ науки, у цьому випадку гуманiстичноСЧ психологiСЧ або фiлософiСЧ. Це завдання А. Маслоу вирiшив в однiй зi своСЧх найбiльш популярних книг РелiгiСЧ, цiнностi й вищi переживання (1964). РЗСЧ основна спрямованiсть - проти бюрократично органiзованоСЧ релiгiСЧ, що навязуСФ iндивiдовi догматичний окостенiлий погляд на мир i людину.
Органiзована релiгiя, церкви, - писав Маслоу, - остаточно можуть стати головними ворогами релiгiйного переживання й людей, що випробовують такi переживання, - це основна теза моСФСЧ книги. СвоСФ завдання американський психолог бачило в доказi того, що духовнi цiнностi мають природне походження й не СФ винятковою приналежнiстю органiзованих церков . РЖншими словами, релiгiйнi почуття й цiнностi - окремий випадок свiтських, а не навпаки.
Вiдкидаючи органiзовану релiгiю, А. Маслоу зосереджував увагу на релiгiСЧ iндивiда, на специфiчних переживаннях вiруючi з його особистiсними вiдтiнками. Строго говорячи, iндивiдуальна релiгiя може бути сукупнiстю цiннiсних етичних установок, норм, приписань, опосередкованих етнокультурними особливостями особистостi. Сутнiсть релiгiСЧ, по Маслоу, щось властиве всiм вiровченням: релiгiйнiсть як така, осн?/p>