Гуманiстичнi теорiСЧ розвитку культури Е. Фромма i А. Маслоу
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ьтури. Перший тип, або система A - життСФстверджуючi суспiльства найбiльш цiкавi для нас. У цiй системi всi iдеали, звичаСЧ й вдачi спрямованi на збереження й розвиток життя у всiх сферах суспiльства. Ворожiсть, насильство, жорстокiсть проявляються рiдко, репресивнi iнститути майже вiдсутнi. Тiлеснi покарання дiтей не практикуються, дiти виховуються в дусi дружелюбностi й кооперацiСЧ. Вiдношення до сексу позитивне й спокiйне. Основна iдея цього типу спiльностi - колективiзм. Майже не виявляються у вiдкритiй формi заздрiсть, марнославство й жадiбнiсть. Чоловiки й жiнки мають рiвнi права. В особистiй власностi перебувають тiльки предмети iндивiдуального побуту. У мiжособистiсних вiдносинах переважаСФ надiйнiсть, довiру, обовязковiсть. У цiлому в цiй культурi переважаСФ настрiй комфортностi, дуже рiдкi депресiСЧ.
Гуманiстична психологiя А.Маслоу й образ сучасноСЧ культури
Особливiсть гуманiстичноСЧ психологiСЧ А. Маслоу (1908 - 1970) полягаСФ в тому, що в сучасному суспiльствi вiн бачить двi культури: одна утвориться людьми, схильними до вищих переживань i, що орiСФнтуються на вищi цiнностi буття (краса, iстина, добро), iнша втiлюСФ бюрократичну тенденцiю в життi суспiльства. РЗСЧ становлять люди, не схильнi до вищих переживань. А. Маслоу конструюСФ у своСЧх дослiдженнях модель iдеальноСЧ культури (еупсихiя), що дозволяСФ людям розкрити СЧхнi потенцiйнi можливостi. РЖдеальну культуру створюють люди особливого складу, основна риса яких - прагнення до самовдосконалення, самоактуалiзацiСЧ. Людина повинна стати тим, ким вона може бути, - головний принцип створення нового суспiльства.
Особливостi вивчення культури й модель майбутнього А. Маслоу
А. Маслоу аналiзував такi менш дослiдженi культурнi феномени, як творчiсть, любов, гра, почуття гумору, щирiсть, чарiвнiсть, вищi цiнностi буття й екстатичнi стани у формi вищих переживань.
Явища свiдомостi, свiдомий досвiд, переживання свiдомостi, пошуки людиною сенсу iснування й цiнностей буття стали сферою дослiджень А. Маслоу. У свiтлi теорiСЧ мотивацiСЧ А. Маслоу дослiджував науку, релiгiю, керування (менеджмент) i органiзацiю виробництва, навчання, психотерапiю, медицину в цiлому.
У поле зору Маслоу виявилася вiдносно нова для науки область: екстатичнi стани людини як у релiгiйних ритуалах, так i в повсякденному життi. А. Маслоу по-новому бачить спiввiдношення норми й патологiСЧ, що вiн iнтерпретував поняттями метапотреби i метапатологiя. Метапотреби - це прагнення до цiнностей буття: iстинi, красi, досконалостi, самоактуалiзацiСЧ. РЗхнСФ придушення породжуСФ певний тип патологiСЧ, - пише А. Маслоу, - якому я дав назву метапатологiСЧ. Це захворювання душi, якi вiдбуваються, наприклад, вiд постiйного проживання серед брехунiв i втрати довiри до людей.
Таким чином, А. Маслоу поряд iз традицiйними типами патологiСЧ (психози й неврози) виявляСФ ще один, специфiчний, близький до неврозiв тип. Люди, яких ми називаСФмо хворими, - це люди, якi не СФ тим, хто вони СФ, люди, якi побудували собi всiлякi невротичнi захисти проти того, щоб бути людиною. Найбiльш iстотне питання, що хвилювало А. Маслоу у всiх напрямках його дослiджень, - проблема духовного миру людини, буттСФвих цiнностей, якi й становлять його вищу природу.
Вiн багато мiркував про неминущу цiннiсть людини з його почуттями, переживаннями, умiннями бачити й творити красу. Вiн не вiдокремлював емоцiСЧ вiд розуму й уважав неможливим iснування одного без iншого, був переконаний, що людина не повинен бути нi лялькою, нi машиною, нi рабом, нi паном, а повинен мати право на своСФ унiкальне я .
Фундаментальну роль у своСЧй концепцiСЧ А. Маслоу вiдводив аналiзу вiдчуження людини вiд людини й рiзних способiв його подолання, рiзноманiтним аспектам комунiкацiСЧ в сучасному iндустрiальному суспiльствi.
По А. Маслоу, iснують два типи людей: здатнi до вищих переживань i нездатнi. Спочатку вiн уважав, що люди, що не випробовують вищих переживань, не здатнi СЧх сприймати. Але пiсля подальших дослiджень Маслоу змiнив свою думку й став використовувати термiн людина, що не маСФ вищих переживань, не стосовно iндивiда, що не може сприймати такий психологiчний стан, а до тих людей, якi бояться подiбних станiв, пручаються СЧм i заперечують СЧх, вiдвертаються вiд них або забувають СЧх. Одна з головних рис характеру людей такого типу - заперечення емоцiй, страх втрати контролю над ними. А. Маслоу порiвнював вiдносини мiж людиною, що випробовуСФ вищi переживання, i не випробовуСФ таких, з вiдносинами мiж самотнiм мiстиком i релiгiйною органiзацiСФю.
А. Маслоу думав, що в сучасному суспiльствi важливим завданням СФ встановлення контакту, комунiкацiСЧ мiж двома видiленими типами людей. Вiн розумiв, що вирiшити подiбне завдання не пiд силу органiзованоСЧ релiгiСЧ через СЧСЧ складну бюрократичну систему: ключовi пости в нiй займають люди рацiональнi, що не випробовують вищих переживань, що вiрують не по переконанню, а з розрахунку.
Утруднено виконання цього завдання й для людини, що глибоко переживаСФ, оскiльки кожний iндивiд маСФ свою власну релiгiю, що розвиваСФться у вiдповiдностi зi своСЧм власним осяянням, що вiдкриваСФ його особистi мiфи, символи й ритуали... не значення, що мають, нi для кого iншого. РЖндивiдуальна релiгiя не сприяСФ комунiкацiСЧ й не вирiшуСФ проблему спiвiснування двох зазначених типiв людей.
А. Маслоу пiднiмав питання про розумiння людей один одним, про полiпшення комунiкацiСЧ мiж iндивiдами усерединi спiльн