Гуманiзм i гуманiтаризм: спiльне i специфiчне
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
роким комплексом гуманiтарних знань (хоч i менш ТСрунтовних, нiж у вузьких спецiалiстiв), долали недолiки вузькопрофесiйноСЧ пiдготовки. Може, це i не вдасться повною мiрою, але допомагатиме реалiзацiСЧ комплексного i системного пiдходiв до предмету дослiдження.
Важливим сьогоднi, коли робляться спроби ввести в освiту i науку iррацiональнi знання (релiгiйнi, астрологiчнi, телепатичнi i т. д.), СФ збереження рацiоналiзму як основного, надiйного методу науки i освiти. Може здатися дивним, що в XXI ст. доводиться спецiально звертати увагу украСЧнськоСЧ науковоСЧ громадськостi на процеси, якi були подоланi в захiднiй науцi ще в XVIII XIX столiттях. У нас у XX ст. так багато говорилося про епоху панування рацiоналiстичноСЧ науки, епоху розуму, що це перетворилось у штамп. При цьому СРСР та його союзники вiддавали значну частину ресурсiв, iнтелекту на обслуговування iррацiональних, утопiчних iдей i цiлей. Коли ж було скинуто кайдани тоталiтаризму, вождiзму i моноiдеологiчностi, розум багатьох громадян зажадав нових стереотипiв iррацiоналiзму й утопiй, до яких вiн звик. Замiсть однiСФСЧ вiри стали запозичатися iншi вiри, замiсть одних утопiй iншi. В умовах, коли рацiоналiзм науки i освiти виявився незахищеним з боку держави i громадянського суспiльства, на науку, освiту, громадську думку було здiйснено широкомасштабну атаку iррацiоналiстiв, яку пiдтримала нова мода полiтичного бомонду ходити в церкви, якi перед тим десятилiттями знищували тi ж партократи радянськоСЧ доби, оголошувати себе постмодернiстами не тiльки в життi, а й у наслiдуваннi нетрадицiйних релiгiй, глибокодумно розмiрковувати про ауру, астрал, спiлкування з потойбiчним свiтом, з ворожками i т. iн.
З одного боку, це зрозумiло. В кризових соцiальних ситуацiях громадська думка шукаСФ нових орiСФнтирiв, цiнностей у нетрадицiйних сферах мислення, втiкаючи в iррацiональний свiт вiри, пророцтв, шаманства. Але чекати цього вiд людей, якi здобули освiту в рацiоналiстичному XX ст., освоюють космос, використовують технологiСЧ розщеплення атомного ядра i ядерного синтезу, бачать обСФктивнi закони розвитку економiки та глобалiзацiСЧ, спостерiгають за iнформатизацiСФю суспiльного життя i дослiдницько-освiтянських процесiв, СФ свiдками клонування живих тварин тощо, це виходить за межi норми, свiдчить про соцiальне та iнтелектуальне безумство. При цьому не тiльки в середовищi малоосвiчених громадян, а й у середовищi тих, хто вважаСФ себе iнтелектуальною елiтою украСЧнського суспiльства, полiтикiв, дiячiв науки i культури, викладачiв i т. д. Передбачити наслiдки поширення iррацiоналiзму (своСФрiдного соцiального та iнтелектуального безуму) важко, особливо коли державнi дiячi заявляють, що вони не можуть плiдно працювати в будiвлях, де негативна аура. Усе приСЧхали в XXI столiття, столiття розуму, освiти, науки?!
Гранi мiж рацiональним та iррацiональним, науковим та утопiчним, реальним та iрреальним в украСЧнському соцiумi настiльки хиткi, що iнколи нелегко визначити: в перспективу чи ретроспективу (в Середньовiччя, козаччину) спрямований iсторичний рух УкраСЧни, рацiональним чи утопiчним розумом керуються можновладцi при розвязаннi найпрагматичнiших питань енергетичних, економiчних i полiтичних союзiв, напрямiв модернiзацiСЧ в промисловостi i сiльському господарствi, науцi й освiтi. Якщо в школах та унiверситетах почнуть знову вчити молодь, що Земля i людина створенi за шiсть днiв, що Земля тримаСФться на трьох китах, що не треба працювати, дослiджувати, а треба покладатися на промисел Божий то шлях у Середньовiччя УкраСЧнi забезпечений. Одна справа дослiджувати iсторiю i вплив релiгiй, iнша вносити релiгiйне (iррацiональне, позанаукове) знання в розум студентiв XXI вiд церкви. столiття. Можуть бути релiгiйнi навчальнi заклади, свобода вiросповiдання. Але не може бути повернення до середньовiчноСЧ схоластики, не може бути iгнорований принцип вiдокремлення церкви вiд держави, а свiтськоСЧ освiти i науки
Рацiоналiзм як один з найважливiших принципiв сучасного гуманiтарного знання зобовязуСФ нас будувати гуманiтарну науку й освiту в iнститутах, унiверситетах, коледжах на реальних основах науковостi. Держава i громадянське суспiльство зобовязанi не дозволити перетворити систему освiти i науки в плацдарм дiяльностi новоСЧ хвилi iррацiоналiстiв, хай це i будуть утопiСЧ найвищого постмодернiстського, демократичного ТСатунку. Рацiоналiзм орiСФнтуСФ i на подолання iзоляцiонiзму у представникiв гуманiтарного знання, снобiзму нацiонального чи елiтарного. Пiдкреслюючи значущiсть принципу рацiоналiзму, ми не закликаСФмо до переслiдування iррацiоналiстiв. Ми закликаСФмо прямувати дорогами сучасноСЧ свiтовоСЧ цивiлiзацiСЧ i виконувати вимоги КонституцiСЧ УкраСЧни щодо сутностi нашоСЧ держави, напрямiв розвитку науки та освiти i засобiв регулювання дiяльностi в цих сферах. Наука маСФ вивчати iррацiональне й використовувати те, що поступово стаСФ рацiональним, але не суперечить науковому пiзнанню i тенденцiям свiтового розвитку.