Гуманiзм i гуманiтаризм: спiльне i специфiчне
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?iй основi.
Спробу поСФднати рацiоналiстичний та iррацiоналiстичний гуманiзм здiйснив марксизм-ленiнiзм. РЖ це дало не абстрактну, а утопiчну форму гуманiзму. Суть цiСФСЧ спроби полягала ось у чому: по-перше, культ людини було поставлено в центр марксистськоСЧ доктрини. Але водночас було визначено мету формування людини комунiстичноСЧ, а для цього була запозичена iдея комунiзму з перших християнських комун, монастирiв, де було спiльне майно i зрiвнялiвка в задоволеннi життСФвих потреб (звiдси iдея комунальних квартир, кухонь, туалетiв у будинках радянськоСЧ доби до середини 60-х pp. XX ст., мрiя Хрущова про те, щоб селяни не мали присадибних дiлянок, худоби, а мiськi жителi харчувались у великих СЧдальнях, обслуговувались у великих побутових комбiнатах i т. д.); по-друге, оскiльки iдея комунiзму передбачаСФ знищення (усунення) держави, пiдпорядкування особи колективу, зрiвнялiвку в задоволеннi потреб, подолання класових i групових вiдмiнностей, рiзницi мiж мiстом i селом i т. д., а це виявилося утопiСФю, то марксизм був перетворений на своСФрiдну релiгiю. Тут рацiональне та iррацiональне сплуталося. Тому комунiстичний гуманiзм на практицi перетворився в тоталiтаризм, нехтування iнтересами особи, у владу партiйноСЧ бюрократiСЧ, масовий тероризм проти народу, який вiдмовлявся вiрити в утопiчну iдею i бути iсторичним гумусом заради збереження влади вождiв.
Варто також враховувати, що всi революцiСЧ XVIII XX столiть обiцяли реалiзувати свiтогляд i принципи гуманiзму i не виконували своСЧх обiцянок. Це не зробили нi Французька революцiя, нi тим паче бiльшовицька. Мабуть, утвердження гуманiзму ефективнiше здiйснюСФться еволюцiйним, а не революцiйним шляхом.
У сучасному гуманiзмi як людяностi в свiтоглядi та в поведiнцi закладено iдеСЧ фiлософiв античностi i авраамiстичний принцип, що мiститься в давньоiудейських текстах, БiблiСЧ та Коранi, так зване золоте правило поведiнки. У формi заперечення воно формулюСФться так: Не роби iншим того, чого б ти не бажав, щоб робили тобi. У стверджувальнiй формi воно звучить так: Поводься з iншими так, як бажав би, щоб поводилися з тобою.
Визначень гуманiзму дуже багато. РЖ не варто вдаватися до дискусiй з цього приводу. Найчастiше термiн гуманiзм застосовуСФться у значеннi групового або особистого погляду на життя у фiлософськiй формi або в судженнях здорового глузду як свiтоглядна позицiя щодо ставлення до людини, РЗРЗ iнтересiв. Найповнiше визначили гуманiзм 58 видатних учених, письменникiв, митцiв i громадських дiячiв у ДекларацiСЧ свiтового гуманiзму (опублiкована в журналi Free inguizy 1980 p.). Вони назвали десять фундаментальних принципiв свiтського гуманiзму: вiльне дослiдження; вiддiлення церкви вiд держави; iдеал свободи, етика, яка базуСФться на критичному мисленнi; моральна освiта; релiгiйний скептицизм; розум; наука i технiка; еволюцiя; освiта. Свiтський гуманiзм, писалося в цьому документi, вiрить скорiше в людський розум, анiж у божественне керiвництво. Скептично ставлячись до догматiв церкви, свiтськi гуманiсти осмислюють людське буття в реалiстичних категорiях рацiоналiзму, стверджуючи, що люди самi вiдповiдальнi за власну долю.
Можна дискутувати з авторами ДекларацiСЧ свiтового гуманiзму, особливо з питань принципiв, але дуже важливо, що вони: а) зафiксували розмежування свiтського й релiгiйного гуманiзму; б) окреслили самостiйний фiлософський, моральний i громадянський статус свiтського гуманiзму. Нинiшнi свiтськi гуманiсти, визнаючи наявнiсть у сучасному суспiльствi й сучаснiй фiлософiСЧ деструктивних тенденцiй, з оптимiзмом дивляться в майбутнСФ людства. На СЧхню думку, розкриття потенцiальне закладеного в кожнiй людинi ресурсу гуманностi залежатиме i вiд особистих зусиль iндивiдiв, i вiд держав та мiжнародних органiзацiй, якi створюють умови для життя й творчостi людей.
Тож свiтський гуманiзм може розглядатися як: 1) метод дослiдження; 2) свiтогляд; 3) система цiнностей (П. Курц). Вiн СФ впливовою теорiСФю сучасностi. Водночас, починаючи з 1929 p., гуманiзм виступаСФ як органiзований iнтернацiональний рух, який спираСФться на численнi нацiональнi органiзацiСЧ. Перше гуманiстичне товариство Нью-Йорка було створене якраз у 1929 р. (засновник Чарльз Френсiс Поттер). Того ж року було створене Голлiвудське гуманiстичне товариство (засновник Теодор Куртис Абель). У 1930 р. Г. Бушман i Е.X. Уiлсон заснували в Чикаго журнал Новий гуманiст. Саме в ньому було надруковано 1933 р. Гуманiстичний манiфест-РЖ. У 1973 р. було прийнято Гуманiстичний манiфест-II, який суттСФво розвинув теорiю гуманiзму. Його пiдписали сотнi вiдомих науковцiв, митцiв, лiтераторiв, зокрема три радянських учених (А. Сахаров, А. РДсенiн-Вольпiн i Ж. Медведев). А в 1999 р. було прийнято Гуманiстичний манiфест-2000: Заклик до нового планетарного гуманiзму, який увiбрав у себе оцiнку новоСЧ iсторичноСЧ ситуацiСЧ пiсля розвалу соцiалiстичного табору i формування новоСЧ ГлобальноСЧ цивiлiзацiСЧ. Нинi iснуСФ Мiжнародний етичний i гуманiстичний союз (МЕГС), який обСФднуСФ понад 5 мiльйонiв членiв iз 90 громадських органiзацiй з бiльш нiж 30 краСЧн. В УкраСЧнi дiСФ декiлька гуманiстичних органiзацiй, а в РосiСЧ в травнi 1995 р. створено Росiйське гуманiстичне товариство, яке тiсно спiвпрацюСФ з МЕГС.
Таким чином, сучасний гуманiзм, якщо не зачiпати його органiзацiйних принципiв, СФ, в першу чергу, гуманiстичним свiтоглядом, на якому ТСрунтуСФться наукова, освiтньо-виховна, культурно-просвiтницька i органiзац?/p>