Господарські зв’язки суб’єктів оптового ринку
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
а товарів відповідно до вимог транспортування;
- оформлення супровідних документів і страховок;
- відвантаження, транспортування і контроль за рухом вантажів;
- встановлення контрактів, забезпечення постійного оперативного звязку з потенційними покупцями;
- створення і розподіл серед потенційних покупців переважного іміджу, образу підприємства, який викликав би довіря до підприємства і всієї його продукції;
- надання постійним клієнтам знижок і різного роду пільгових умов при укладанні господарсько-договірних відносин;
- надання широкого переліку послуг і сервісу;
- запрошення потенційних покупців до проведення виставок-переглядів.
До елементів внутрішнього середовища роздрібного торгового підприємства можна віднести [5, с. 49]:
- наявність достатнього розміру власних обігових коштів, не обхідних для закупівлі товарів широкого асортименту;
- попит на товари в розрізі асортименту;
- склад і особливості контингенту обслуговуваних покупців;
- витрати, повязані з організацією руху товару;
- умови платежу, передбачені договором поставки;
- наявність і забезпеченість приміщеннями для зберігання товарів;
- імідж торгового підприємства, глибина асортименту і якість то варів.
До елементів зовнішнього середовища, визначаючих вибір форми господарських звязків, в першу чергу, необхідно віднести такі: конкурентне середовище в районі діяльності роздрібного торгового підприємства; джерела надходження товарів і їх розміщення відносно роздрібного торгового підприємства; посередники, їх товарна спеціалізація і умови договорів поставки товарів [10, с. 378].
Таким чином, можна зробити висновок, що господарські звязки це відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів по поставках між продавцями і покупцями товарів.
1.2 Організаційно правове регулювання взаємодії субєктів на оптовому ринку
Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних звязків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії субєктів на оптовому ринку [29, с. 153].
Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо [28, с. 23].
Організаційно-правове регулювання оптової діяльності субєктів комерційної діяльності це система зумовлених обєктивним, рівнем, розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини [18, с. 261].
Основними завдання такого регулювання є:
- забезпечення реальної рівноправності всіх субєктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;
- надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;
- створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження
монополізму;
- стимулювання ділової ініціативи, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;
- забезпечення ефективного контролю за діяльністю субєктів комерційної діяльності.
Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії субєктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повинна переступати ту межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності [23, с. 82].
З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії субєктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: Про споживчу кооперацію, Про товарну біржу, Про обмеження монополізму та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини субєктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом України, Положенням про поставку товарів народного споживання [22, с. 136].
В Положенні про поставку товарів народного споживання викладено основні принципи побудови взаємовідносин між субєктами ринку з питань поставок товарів, зокрема: порядок формування господарських договорів; основний зміст та правові основи вирішення основних питань договору; форми організації укладання договорів поставки; порядок вирішення господарських спорів, повязаних з поставкою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів [27, с. 322].
Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством.
Крім того, діють і інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості і торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Всі вони спря?/p>