Горчаков О.М. – останній канцлер Російської імперії
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ужбовій карєрі, із сумом писав він царю.
Карєрі Горчакова прийшов кінець. Його, правда, не видалили у відставку, він перебував міністром до 1882г.; але тільки перебував, а обовязки виконував Н.К.Гірс. Завершився важливий етап російської історії.
Отже, східне питання було найголовнішим питанням зовнішнього курсу О.М.Горчакова. він намагався зробити усе можливе для забезпечення контролю над Балканами, але антиросійська коаліція європейських країн в цьому питанні завадила Горчакову і звела нанівець усі здобутки російсько-турецької війни 18771878 рр. Це призвело до поразки зовнішньополітичного курсу Горчакова та поставило крапку на його карєрі.
Таким чином, зовнішня політика в період канцлерства О.М.Горчакова мала як позитивні так і негативні наслідки. Горчаков вирішив польське питання, скасував статті Паризького трактату 1856р., намагався вирішити східне питання, незважаючи на протидію західних держав. Його канцлерство принесло найбільше користі ніж діяльність його попередників чи наступників.
Висновки
О.М. Горчаков це одна з найпомітніших та визначних осіб історії Росії другої половини ХІХ ст. почавши дипломатичну карєру у 1817р. він вже у 1856р. займав найвищу посаду у зовнішній політиці та керував зовнішньою політикою до 1878р. Це видатний політик та дипломат, який зумів вивести Російську імперію з тяжких наслідків Кримської війни та зробити з неї впливову державу в світовій політиці.
Дуже цікавою є геостратегічна концепція Горчакова, яка будувалася на принципах стриманості, обережності, намагання вирішувати конфлікти мирним шляхом, наслідки якої були позитивними для Російської імперії. Отже, тактика вирішення конфліктів за допомогою конфліктів була несприйнятна для Горчакова.
Головними цілями зовнішньополітичного курсу О.М.Горчакова були: добитися відміни важких умов Паризького миру, що торкалися флоту і Південної Бессарабії, повернути втрачений вплив на Балканах. Володіючи стратегічним складом розуму, Горчаков правильно визначив внутрішній розвиток країни по шляху перетворень як пріоритетну задачу, успіх якої дав би імпульс її зовнішній політиці, сприяв би зміцненню її безпеки і могутності на світовій арені.
В часи Горчакова Росія виступає гарантом миру в Європі, займає нейтралітет у австро-прусській та франко-прусській війнах, сприяє погашенню локальних конфліктів в Європі, виступає на захист словянських народів.
О.М.Горчаков зумів подолати натиск західних держав під час польського повстання, показавши в цьому свій талант врегулювання не тільки зовнішніх, але й внутрішніх проблем держави.
Тріумфом політики Горчакова є ліквідація нейтралізації Чорного моря, яка була встановлена Паризьким трактатом 1856р. Знайшовши благоприємний момент та використовуючи слабкість країн-переможниць у Кримській війні О.М.Горчаков вирішує найголовнішу проблему російської зовнішньої політики, отримуючи при цьому усі лаври переможника.
Однак вирішити повністю східне питання О.М.Горчакову не вдалось. Отримавши перемогу над Туреччиною у війні 18771878 рр., Росія зазнала поразки у дипломатичній боротьбі. Берлінський трактат 1878р. позбавляв Росію всіх здобутків у війні і був поразкою дипломатичного курсу О.М.Горчакова. Але виною тому була не дипломатична діяльність Горчакова, а антиросійська коаліція західних держав у цьому питанні.
Отже, в свій бурхливий час він виступав апостолом миру, хоча і не завжди удачливим, намагався гасити конфлікти, уникав всякого роду суперечностей в міжнародних справах. Неабиякою мірою його зусиллями вдалося змінити в найкращу для Росії сторону систему міжнародних відносин, встановлену Паризьким трактатом 1856р.
За роки свого перебування в російському МЗС Горчаков зумів зробити на зовнішньополітичному терені для Росії XIX століття більше, ніж хто б то не був інший.
Список використаної літератури
- ВиноградовВ.Н.Русско-турецкая война 18771878гг. и освобождение Болгарии. М.: Мысль, 1978. 285с.
- ВиноградовВ.Н.Британский лев на Босфоре. М.: Наука, 1991. 460с.
- ВиноградовВ.Н.КнязьА.М.Горчаков министр и вице-канцлер. Новая и новейшая история. 2003. №2. С.172191.
- ВиноградовВ.Н.КанцлерА.М.Горчаков: триумф в Лондоне и черные дни в Берлине. Новая и новейшая история. 2003. №3. С.123153.
- ВиноградовК.Б.Мировая политика 6080-х гг. ХІХ в.: события и люди. Л.: ЛГУ, 1991. 165с.
- Восточный вопрос во внешней политике России: кон. XVIII нач. XXвв. Под ред. А.А.Громыко. М.: Наука, 1984. 422с.
- ИгнатьевА.В.Последний царь и внешняя политика. Вопросы истории. 2001. №6. С.325.
- История дипломатии. В 2 тт. Т.2: Дипломатия в новое время. Под ред. Проф. А.Ф.Дворниченко и проф. В.И.Измазина. М.: Гардарики, 2003. 530с.
- История России ХІХ начала ХХ вв. с. История. 1995. №34. С.15.
- НарочинскаяЛ.Н.Россия и национально-освободительное движение на Балканах 18751878гг. М.: Наука, 1979. 143с.
- НарочинскаяЛ.Н.Россия и отмена нейтрализации Черного моря 18561871гг. М.: Наука, 1989. 224с.