Горчаков О.М. – останній канцлер Російської імперії
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ового наступу в Середній Азії. Саме при Горчакові в основному здійснилося приєднання до Росії Середньої Азії.
Свого штабу або мозкового центру в міністерстві в Горчакова не існувало, в цьому була і сила його, і слабкість: наявність концепційного мислення, з одного боку, замкнутість і честолюбство, що переходило в пихатість з іншою. В свої товариші в пору розквіту він вибирав осіб малопомітних, на зразок В.І. Вестмана. Здатним виконавцем його визначили виступав старший радник барон А.Г. Жоміні, умілий складач нот і депеш. Наголошуючи на властивій князю звичці до самомилування, великий прихильник його таланту Ф.І. Тютчев у вузькому крузі іменував його Нарцисом власної чорнильниці.
У червні 1867р. виконалося півстоліття служіння Горчакова на дипломатичному терені. Імператор подарував йому вищий чин державного канцлера. У пресі зявилися утішні відгуки. М.Н.Катков писав в газеті Московські відомості: Приклад князя Горчакова краще всього свідчить, що національна політика нічого спільного не має з так званим квасним патріотизмом… Сила її полягає в жвавому розумі, заповненому почуттям народної честі і користі.
Володіючи стратегічним складом розуму, Горчаков правильно визначив внутрішній розвиток країни по шляху перетворень як пріоритетну задачу, успіх якої дав би імпульс її зовнішній політиці, сприяв би зміцненню її безпеки і могутності на світовій арені. Проведення реформ він іменував основою основ політики. В свій бурхливий час він виступав апостолом миру, хоча і не завжди удачливим, намагався гасити конфлікти, уникав всякого роду смикання в міжнародних справах: Гарячкове хвилювання, стверджував він, не до обличчя здорової нації, рівно як і лукава спритність негідна народу, перед яким відкривається майбутнє. Неабиякою мірою його зусиллями вдалося перекинути систему міжнародних відносин, встановлену Паризьким трактатом 1856р. За роки свого перебування в російському МЗС Горчаков зумів зробити на зовнішньополітичному терені для Росії XIX століття більше, ніж хто б то не був інший, відзначав в лекції про Горчакова академік Е.М. Прімаков.
На своєму довгому життєвому шляху Горчаков пізнав славу і шану, образу і гіркоту, хвалу шанувальників, зіткнення з опонентами, нападки заздрісників і наговори наклепників. Найсвітліший князь, останній державний канцлер імперії, кавалер безлічі вітчизняних і іноземних орденів.
Таким, чином, О.М.Горчаков створив власну концепцію та стратегію зовнішньополітичного курсу Російської імперії у другій половині ХІХ ст. Вона характеризується принципами стриманості та обережності. Головними цілями були скасування статей Паризького трактату 1856р. та Балканське питання.
3. Основні напрями російської дипломатії в період канцлерства О.М.Горчакова
3.1 Польське питання в політиці О.М.Горчакова
Значну роль відіграв Горчаков у вирішенні польського питання, яке могло б послабити позиції Росії на міжнародній арені. Іскрою, що привела до повстання, став примусовий набір рекрутів в армію. 10 січня 1863р. Центральний національний комітет призвав до повстання. Його маніфест був звернений до народів Польщі, Литви і Русі, тобто із самого початку мислилося відновлення Речі Посполитої у межах 1772р. з входженням в неї українських і білоруських земель. Другим вразливим місцем руху зявилася надто помірна аграрна програма, що не позбавляла селян від малоземелля. Ударною силою повстання виступало шляхетство і досить широкі маси міського населення.
На плечі Горчакова лягла тяжка і невдячна задача перешкодити переростанню неминучого дипломатичного походу проти Росії, за словами Татіщева, в щось більш неприємне розрив відносин з заступниками Польщі, морську блокаду, а то і війну.
Наполеон III усвідомлював, що для успіху будь-якої його комбінації потрібен, як мінімум, доброзичливий нейтралітет самодержавства. Вже в 1861р. до Парижа спрямувалися ходаки з Варшави. І тоді ж Наполеон в приватній бесіді, але так, щоб почули все, відзначив: Ці поляки непоправні і божевільні палії, їх мрії не повинні давати приводу для порушення спокою Європи. Я дорожу добрим відношенням з Росією.
Іншою була реакція в Берліні, де побоювалися поширення хвилювань на своїх поляків. Недавно призначений міністром-президентом Отто фон Бісмарк ясно і чітко сформулював прусську точку зору: Незалежність Польщі рівнозначна могутній французькій армії на Віслі… Ми не могли б захищати Рейн, якби за плечима у себе мали Польщу.
Вільгельм вирішив спрямувати до Варшави до великого князя Костянтина Миколайовича посланця, щоб розвідати істинний стан речей. Бісмарк змінив маршрут і перетворив інформаційну місію на політичну. Королівський адютант Г.Альвенслебен поїхав до Петербургу із завданням привезти папір про співпрацю двох дворів в придушенні повстання.
Прямо з петербурзького вокзалу Альвенслебен приїхав до Зимового палацу на бесіду віч-на-віч з царем. Не випадково, мабуть, Горчаков на аудієнції був відсутній, йому залишалося лише оформити досягнуту домовленість, яку він вважав непотрібною і шкідливою, тому що конвенція переводила повстання з внутрішньої справи Росії в розряд міжнародних і, отже, створювала грунт для іноземного втручання. Він не сумнівався, що Бісмарк постарається представити конвенцію як заклик до Пруссії про допомогу, і світ дійде висновку про безсилля самодержавства навести лад у себе удома.
Го?/p>