Гносеологiчнi проблеми iсторiСЧ в 20 ст
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Платон i Арiстотель наповнили iсторицизм притаманним йому ессенцiалiзмом. Джерелом сучасного iсторицизму була фiлософiя Гегеля, якого Поппер вважав вiдповiдальним за появу марксизму як найбiльш роздробленоСЧ i небезпечноСЧ форми iсторицизму. РЖсторицистськi концепцiСЧ подiляються на антинатуралiстичнi i натуралiстичнi, вiдданi фiзичному iдеалу знання. Поппер доводить неспроможнiсть цих форм iсторицизму,якi так чи iнакше претендують на схоплення смислу iсторiСЧ та передбачення СЧСЧ майбутнього курсу. СвоСФрiдна заборона Поппера на свiтоглядне узагальнення стосовно ходу всесвiтньоСЧ iсторiСЧ у пiдсумку виливаСФться в полемiку з марксистським свiтоглядом з приводу створення унiверсальних прогнозiв майбутнього людства.
У своСФму антихолiзмi i антиессенцiалiзмi Поппер виходив iз методологiчноСЧ передумови номiналiзму. За Поппером, номiналiзм передбачаСФ вiдмову вiд пошуку прихованих сутностей. РЖсторицисти незалежно вiд СЧх натуралiзму чи антинатуралiзму СФдинi у пошуку сутностi iсторичного розвитку. Поппер не приймаСФ нiяких сутнiсних характеристик iсторичних явищ. РЖсторик, на його думку, не повинен пiдiйматись до свiтоглядних узагальнень i сутностей. У книзi Вiдкрите суспiльство i його вороги Поппер ставить питання про iснування унiверсального смислу iсторiСЧ i даСФ на нього негативну вiдповiдь, яка випливаСФ iз його критики iсторицизму. Пiзнiше Поппер намагався поСФднати гносеологiчну позицiю критики iсторицизму з концепцiСФю визначаючоСЧ ролi науки, духовноСЧ культури в життi суспiльства. Вiн прямо говорить про те, що наука СФ визначальним фактором суспiльного розвитку. Однак в iсторiСЧ думки, вважаСФ учений, не можна побачити необхiднiсть, що задавала б СФднiсть, а тому неможливий i глобальний прогноз. Для пiзнього Поппера характерна плюралiстична позицiя, яку можна звести до утвердження множинностi рацiонально осмислених iсторiй.
Щодо питання про обСФктивнiсть iнтерпретацiСЧ iсторiСЧ, тут Поппер говорить про неможливiсть вiдрiзнити правильнiсть однiСФСЧ iсторичноСЧ iнтерпретацiСЧ вiд iншоСЧ, бо смисл iсторiСЧ виявляСФться тiльки при наявностi рiзноманiтностi розумiння СЧСЧ подiй. Поппер повнiстю розводить сфери фiлософiСЧ та iсторiСЧ. РЖ навiть заперечуСФ тезу Коллiнгвуда про iснування iдеСЧ iсторiСЧ як константного заклику до осягнення СЧСЧ смисловоСЧ СФдностi.
Погляди К. Поппера мали надзвичайно сильний вилив на англо американську аналiтичну фiлософiю iсторiСЧ. РЖ сьогоднi такi провiднi представники нарративiстськоСЧ фiлософiСЧ iсторiСЧ як В.Б.Галлi, А.К. Данто, Х. Фейн повертаються до теми смислу iсторiСЧ, пiднятоСЧ Поппером.
Використана лiтература
1. Вебер М Избранные произведения. М., 1990; Протестантська етика i дух капiталiзму. К., 1994.
2. Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. М, 1995.
З. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума // Вопросы философии. 1988. №4.
4. Коллингвуд Р.Д. Идея истории. Автобиография. М, 1980; РЖдея iсторiСЧ. К, 1997.
З. Кроче Б. Исторический материализм и марксистская экономия. Критические очерки. Спб., 1902.
6 Поппер К. Злиденнiсть iсторицизму. К., 1994.; Вiдкрите суспiльство i його вороги. Т. РЖ-2. К., 1994.
7. Губман Б.Л. Смысл истории: очерки современных западных концепций. М., 1991.
9. Киссель М.А. Р.Дж.Коллингвуд историк и философ // Коллингвуд Р.Дж. Идея истории: Автобиография. М., 1980.
Ю.Момзен В. Макс Вебер и историческая наука // Новая и новейшая история. 1990. № 4.
11. Плотников Н.С. Жизнь и история. Философское наследие Вильгельма Ди-льтея // Вопросы философии. 1995. № 5.
12. Порк А.А. Историческое обяснение. Критический анализ немарксистских теорий. Таллин, 1981.
13. Розов Н.С. Возможность теоретической истории: ответ на вызов Карла Потiпера//Вопросы философии. 1995. № 12.
14. Хайдеггер М. Иследовательская работа Вильгельма Дильтея: борьба за историческое мировоззрение в наши дни // Вопросы философии. 1995. №11.