Глибинна психологія Карла Густава Юнга
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
®нга, включає його ідеї в самосповідь головного героя.
Вплив Юнга простежується і більш опосередковано, а саме в тому захопленні міфотворчістю, інакомовною формою, міфологічною символікою, яке властиве творчим пошукам багатьох митців XX століття (Дж.Джойс, Ф.Кафка, Т.Манн, А.Камю, Т.Вільямс, Ю.ОНіл, Д.Сікейрос, П. Пазоліні, Ф. Фелліні, Г.Маркес, Ж.Ануй та ін.).
Слід зазначити, що глибинна психологія К.Юнга й досі залишається фундаментом для подальших теоретичних нашарувань. В окремих випадках юнгіанські ідеї набувають модифікованого вигляду, проте їхні джерела простежуються досить чітко. Звернімо увагу на деякі дослідження 7090-х років, які безпосередньо повязані з естетико-мистецтвознавчою проблематикою.
Ще за життя Юнга досить широко дискутувалося питання про школу Юнга, про можливе обєднання його послідовників під загальною назвою юнгіанці. Проте сам Юнг не був у захваті від цієї ідеї і, як свідчить дослідник його життя й творчості Е.Семюелс, заявляв, що існує лише один юнгіанець він сам. Тимчасом теорії Юнга розвивалися, обростали прихильниками. Е.Семюелс правий, коли зазначає, що Юнг за всіма мірками був досить різнобічною і багатогранною особистістю, а також мав досить широке коло знань та інтересів. Ось чому в його власних роботах трапляються суперечливі точки зору. Поряд із презирством до послідовників у Юнга розвинулися риси, властиві лідеру, особливо бажання, щоб вони (послідовники) продовжили роботу.
Після смерті К.-Г.Юнга було висунуто кілька ідей щодо класифікації напрямів розвитку глибинної психології. Найпослідовніше логіка розвитку ідей Юнга відбита у виділенні трьох шкіл: 1) класична; 2) еволюційна; 3) архетипальна.
Ці три школи обєднують, за свідченням того ж Е.Семюелса, близько 100 теоретиків і психологів-практиків, які продовжують розробку ідей Юнга. І сьогодні тривають розпочаті за життя Юнга дослідження структури психіки, архетипальної психології, творчої, зокрема естетичної, активності.
Література
1. КакабадзеВ.Л.Теоретические проблемы глубинной психологии. Тбилиси, 1982.
2. КоралашвилиР.Г.Функции персонажа как фигуры бессознательного в творчестве Германа Гессе// Бессознательное: природа, функции, методы исследования: В 4 т. Тбилиси, 1978. Т. 2.
3. КашинаН.Ф., Тимощук І.Г.Основи юнгианського аналізу сновидінь. К., 1997.
4. ЛевчукЛ.Т. Психоаналіз: від несвідомого до утоми від свідомості. К., 1987.
5. Руткевич A.M. К.-Г.Юнг об архетипах коллективного бессознательного// Вопросы философии. 1988. №1.