Глибинна психологія Карла Густава Юнга
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ль обрали для себе численні молоді прихильники психоаналізу на початку XX століття, його імя, мабуть, загубилося б серед багатьох імен послідовників психоаналітичної школи.
У 20-ті роки Юнг поєднує науково-дослідницьку діяльність із лікарською практикою. Основні його наукові праці написані між 20-ми і 40-ми роками. Вони завжди привертали увагу фахівців, викликали дискусії, критику, що, втім, тільки сприяло зростанню популярності й авторитету вченого.
Теоретична спадщина Карла Юнга складна, багатоаспектна й суперечлива. Звернімося до окремих ідей теоретика, які вплинули на європейську естетику й мистецтво другої половини XX століття і внесли певні корективи в класичний психоаналіз.
З імям К.Юнга повязана тенденція переключення психоаналізу на більш широке коло загальнокультурних проблем. У 1920 році Юнг відвідав Алжир, Туніс, проїхав значну частину Сахари, де з великим зацікавленням вивчав місцеву народну культуру. У 20-ті роки був у Кенії, а також у Мексиці, де знайомився з. життям індійців племені пуебло. В 1937 році він відвідує Індію і Цейлон. Поступово Юнг відкриває для себе самобутність неєвропейської культури, вивчає східні філософські й релігійні традиції. К.Юнг відіграв значну роль у становленні культурного діалогу Захід Схід.
К.-Г.Юнг запропонував нову модель психіки й нові підходи до співвідношення свідомого і позасвідомого рівнів психіки. Він вважав, що концепція психічного має виходити з тези: свідомість це наслідок позасвідомих умов. Жодна людина, на думку Юнга, не в змозі точно сказати, 1/5, або 1/3, або 1/2 її життя проходить позасвідомо, але кожна людина знає, що цілком позасвідомим було її дитинство. Юнг не згоден з Фрейдом, що позасвідоме певною мірою породжене свідомістю. Навпаки, за Юнгом, позасвідоме визначає свідомість. Важливе навантаження в теорії Юнга має поняття душа, яке він розглядав, з одного боку, як синонім поняття психіка, а з іншого підкреслював її нескінченну багатобарвність, змінність, невловимість, граничну субєктивність індивідуального досвіду світовідчуття й розуміння засад буття. Метафізичний, ірраціональний відтінок цього слова добре передає тонку матерію душі, легке дихання явищ душевного життя.
Присвятивши обґрунтуванню поняття душа статті Душа і міф, Душа і земля, Сучасна людина в пошуках душі, Структура душі, К.-Г.Юнг стверджує, що душа відбиває значно більш широку й незрозумілу частину досвіду, ніж чітко обмежений світлий конус свідомості. Душа, в інтерпретації Юнга, є складною структурою, яка поєднує зовнішній рівень (Персона) і внутрішній (Аніма), який тяжіє до позасвідомого. Загалом внутрішньому рівневі душі Юнг приділяє особливу увагу, вважаючи його фундаментом свідомої душі, прихованим у її глибині, її корінням. Юнг підкреслює хтонічну (земну) природу позасвідомого, його звязок із ґрунтом, архаїчне походження.
Юнга цікавить передусім психологічна природа позасвідомого: для нього це психологічний, а не філософський чи метафізичний феномен. Він пише: Позасвідоме це граничне психологічне поняття, яке покриває увесь той психічний зміст або процеси, які не усвідомлюються, тобто не віднесені завдяки сприйманню до нашого его.
Відштовхуючись від твердження З.Фрейда про те, що є ідеї, почуття, емоції, враження, цілком сформовані позасвідомим, К.Юнг розробляє ідею колективного позасвідомого, в основі якої лежать пошуки фундаменту, що зумовлює специфічні риси людей аж до їхньої расової належності. Ідея колективного позасвідомого робить наголос на значенні в житті людини позасвідомих психічних процесів. Щодо свідомості, то, за афористичним висловом Юнга, ми втомлюємося від свідомості.
Юнг значно ускладнює загальну структуру психіки. Замість фрейдівського поняття позасвідомого зявляються два самостійних рівні психіки: колективне й особове позасвідоме.
На відміну від 3. Фрейда, Юнг не принижує свідомість, не намагається теоретично вразити її. На думку Юнга, свідомості належать ектопсихічна (відчуття, мислення, почуття, інтуїція) і ендопсихічна (память, субєктивні компоненти функції, афекти, інвазії) сфери психіки. Через взаємодію ектопсихічної й ендопсихічної сфер свідомість дістає завершеність, цілісність.
Важливе місце в концепції Юнга посідають поняття-символи, які допомагають осягнути глибину колективного позасвідомого: персона, маска, аніма, анімус. Особливої уваги заслуговує, на думку Юнга, символ персона засіб взаємодії індивіда й соціального середовища. Символи персона і маска іноді ототожнюються Юнгом, і ця тенденція є свідченням замкнутості справжнього образу персони.
Особове й колективне позасвідоме в теорії Юнга мають різний зміст. Особове позасвідоме визначає індивідуальну, інтимну сторону психічного життя. Це насамперед чуттєво забарвлені комплекси. Щодо змісту колективного позасвідомого це так звані архетипи.
Юнгівська концепція архетипу спирається на теоретичні розробки Платона, Августина, Дюркгейма, Леві-Брюля, які працювали з поняттями архетип, колективні уявлення, колективна свідомість. К.Юнг визнає, що він продовжує певну історико-філософську традицію. Проте слід зазначити, що Юнг вносить чимало нового як в інтерпретацію вже усталеної термінології, т