Географічне положення, територія і межи Криму Укр.
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
збігається з поширенням лісостепових передгірних ландшафтів. Внутрішне пасмо простяглося від Інкерманських висот на заході до гори Агармиш на сході. Воно складене вапняками, мергелями і глинами верхньокрейдового і палеогенового віку. В західній частині Внутрішне пасмо роздвоюється, розчленовано тектонічно-ерозійною долиною. Ерозійно-денудаційні зниження між пасмами складені крейдовими і палеогеновими породами. В рельєфі виражені долини, балкі, яри.
У кліматі лісостепового передгіря помітні перехідні риси від степового до вологого помірно теплого клімату Головного пасма. Вегетаційний період триває 8-9 місяців, сума активних температур становить 3000 ... 3450є. Річна сума опадів 550 мм. Передгіря розчленовує досить густа сітка річок, серед них найбільшими є: Салгір з притоками, Індол, Бельбек, Альма, Кача, Чорна та ін. Вони мають мішане живлення. На цих річках побудовані невеликі водосховища, які допомагають регулювати стік. Локальне поширення мають форми поверхневого карсту.
У ландшафтній структурі передгіря виділяють:
- куестові виположені гряди з чорноземами і дерновими карбонатними щебенюватими грунтами на елювії карбонатних порід, частково розораними;
- куестові розчленовані гряди з дерновими карбонатними і дерново-буроземними щебенюватими грунтами під дубовими лісами та лучними степами; лучні степи поширені в нижній частині лісостепового поясу та на куестових останцях, в них представлені ковилові та кострицево-ковилові угруповання з різнотравям (шавлія, люцерна, гадючник, горицвіт);у лісових ділянках домінують дуб пухнатий, зустрічаються дуб скельний, граб, груша та інші дерева;
- в центральній і південно-західній частинах області виділяють ку естові розчленовані гряди з коричневими щебенюватими ґрунтами, шибляковими заростями, грабинниковими дібровами, характерною рисою ґрунтів є великій вміст щебеня;
- міжпасмові полог хвилясті зниження з чорноземами карбонатними грабових дібров; великі площі займають плодові насадження: виноградники, зернові і технічні культури (лаванда, шалфей мускатний, ефіроолійна троянда);
- долинно-терасові комплекси, які відзначаються значною розораністю.
Таблиця № 2: Ландшафтна структура передгірної області
№Типи місцевостей% от всієї території
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Куестово -лісовий
Куестово-лісостеповий
Куестово-степовий
Куестово-фрігано-шибняковий
Міжурядовий полого волнистий кустарниково-степовий
Низкогірський лісовий
Середньогірський лісовий
Холмисто-ярово-балковий шибняково-степовий і шибняково-фріганний
Долинно-терасний з лучно-чорноземними грунтами заплав і дерново-карбонатними грунтами надзаплавних терас
26,9
15,0
6,8
9,8
16,5
5,7
1,1
5,0
13,2
Область головного гірського пасма простягається від Каранських висот до горбистих височин мису Іллі (310 м). Південний схил пасма короткий, крутий, місцями прямовисний; північний пологий. Його центральна частина складена з поверхні твердими верхньоюрськими вапняками і є найбільш піднятою. Головне пасмо розчленоване на окремі плоско вершинні масиви яйли. На яйлах найбільш поширеними карстовими формами є лійки різних розмірів, закладені в нешаруватіих і товстошаруватих вапняках, тріщини порід, замкнені та напівзамкнені улоговини, печери та ін.
Інтенсивному карстоутворенню сприяють кліматичні умови. На Головному пасмі випадає від 1000 мм (на заході) до 600-700 мм (на сході) опадів, причому 50-60% у вигляді снігу. Клімат яйлинських плато прохолодний. Середні температури липня +15 +16є, січня 4є. Характерні сильні вітри, ожеледь, часті тумани. На схилах до висоти 450 м зима мяка, літо тепле, середні температури липня +20 ... +21є. Сума активних температур становить 3100 ... 3300є. На схилах до 700 м вона зменьшуеться до 2700 ... 1500є. Головне пасмо є акумулятором підземних вод, які розподіляються між його північним і південним схилами і дають початок струмкам і річкам.
На південному березі Кримських гір зі збільшенням висоти знижується температура і зростає кількість атмосферних опадів. Це є проявом висотної поясності клімату, що зумовлює зміну грунтово-рослинного покриву. Червоно-бурі грунти змінюються буроземами, а дуброво-ялівцеві ліси нижнього поясу широколистяними. У їх складі переважає дуб. На вапнякових породах поширені ліси із кримської сосни. Цей пояс рослинності розташований на висоті 300-900 м.
Верхню частину південного схилу Кримських гір до вершинного плато займає пояс букових лісів. Крім бука тут поширені граб, клен, кримська сосна й особливо крючкувата сосна. Букові ліси піднімаються до висоти понад 1000 м і різко обриваються. На вершинному плато вони зустрічаються лише на окремих ділянках.
Вершинна поверхня Кримських гір належить до верхньої ландшафтної зони. Її особливості визначаються кліматичними умовами і характером материнських порід. На плато гір літо прохолодне (середня температура липня становить близько 16єС) зі значною кількістю опадів. У західній частині вона досягає 100-1200 мм. Для верхньої ландшафтної зони характерні камянисті гірські луки й лугові степи. На закарстованій поверхні вапняків росте ялівцевий стелюх. У зоні поширені гірсько-лугові чорноземоподібні грунти, які на сході переходять у гірські чорноземи.
Для рослинності плато типовими є типчак, тонконіг, стоколос, степова осока та ін. У найбільш сухих місцях сформувались лу