Генезис теоретичних знань у класичнiй науцi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Генезис теоретичних знань у класичнiй науцi
Аналiз структури теоретичних знань дозволяСФ конкретизувати проблему СЧхнього генезису. Ключова роль теоретичних схем як при iнтерпретацiСЧ апарата теорiСЧ, так i в процесi розгортання СЧСЧ змiсту робить головноСЧ в генезисi теорiСЧ проблему формування теоретичних схем. Очевидно, аналiз структури теорiСЧ, якщо його проводити з акцентом на виявлення звязкiв мiж компонентами теорiСЧ й реальнiстю, неминуче приводить до такоСЧ постановки завдання. Уживаючи спробу вирiшити це завдання, ми будемо опиратися на виявленi в процесi аналiзу структури теорiСЧ основнi характеристики теоретичних схем. Знання таких характеристик визначаСФ спосiб аналiзу матерiалу iсторiСЧ науки, у якому вiдбитi основнi прийоми й операцiСЧ дослiдницькоСЧ думки, що приводить до формування теорiСЧ.
Основна мета буде полягати в тiм, щоб шляхом реконструкцiСЧ iсторичного матерiалу виявити цi прийоми й операцiСЧ й у такий спосiб зясувати, як створюСФться ядро теоретичних знань.
Оскiльки аналiз структури теорiСЧ виявив, що iснують два рiвнi теоретичних схем i вiдповiдно до цього два рiвнi органiзацiСЧ теоретичних знань, остiльки доцiльно дослiджувати генезис теорiСЧ вiдповiдно до цих рiвнях: спочатку розглянути, як формуються приватнi теоретичнi схеми (до СЧхнього включення в розвинену теорiю), а потiм перейти до проблеми становлення розвитоСЧ теорiСЧ.
Приступаючи до рiшення цього завдання, варто взяти до уваги фактори еволюцiСЧ науки, якi мiняють прийоми побудови теоретичних знань.
В iсторiСЧ науки звичайно розрiзняють класичний i некласичний перiоди, кожному з яких властивi специфiчнi прийоми створення теорiСЧ.
Тому доцiльно спочатку проаналiзувати шляхи побудови теоретичних схем у класичнiй науцi, а потiм розглянути, що змiнилося в прийомах СЧхньоСЧ побудови на сучасному етапi.
Але перш нiж приступитися до цього аналiзу варто вирiшити ще одну важливу проблему. Вона повязана iз зясуванням ролi емпiричних пiдстав у генезисi диiиплiнарних онтологiй спецiальних наукових картин свiту, якi являють собою особливу форму теоретичного знання. Це важливо, оскiльки в класичнiй науцi спецiальнi картини свiту завжди передують теоретичним схемам. РЖснуСФ безлiч ситуацiй, коли наука починаСФ дослiджувати вiдповiдну предметну область, не маючи засобiв i можливостей створити конкретнi теоретичнi схеми для СЧСЧ пояснення. У таких ситуацiях наука вивчаСФ свою область емпiричними методами, накопичуючи необхiднi досвiдченi факти. Принципи картини свiту ставлять завдання дослiдженню, направляють спостереження й експерименти й дають СЧм пояснення.
Оскiльки картина свiту належить до теоретичних знань, вона маСФ пояснювальнi й пророкуючи функцiСЧ. За цiСФю ознакою СЧСЧ iнодi називають теорiСФю. Строго говорячи, це не коректно, оскiльки в цьому випадку не проводиться розходження мiж формами теоретичного знання. Але якщо погодиться з таким уживанням понять (яке поширено в методологiчно неглибокому рiвнi рефлексiСЧ й застосовуСФться в рамках так званого здорового глузду науки), те варто мати на увазi, що термiн теорiя використовуСФться тут не строго, а як еквiвалентний термiну теоретичне знання.
Однак у методологiчному аналiзi кращий диференцiйований пiдхiд, що розрiзняСФ картину свiту, що описуСФться в системi теоретичних принципiв, i конкретнi теорiСЧ, що включають у свiй склад теоретичнi схеми й вiдповiднi СЧм формулювання законiв. Оскiльки теоретичнi схеми знаходять онтологiчний статус тiльки через звязок з картиною свiту, остiльки для розумiння процесу СЧхнього формування важливо зясувати, як створюються й розвиваються науковi картини свiту (диiиплiнарнi онтологiСЧ). Для цiСФСЧ мети знову таки варто розрiзняти двi ситуацiСЧ: розвиток картини свiту пiд безпосереднiм впливом досвiду i СЧСЧ еволюцiю пiд впливом створюваних теорiй.
Досвiд
Ситуацiя безпосередньоСЧ взаСФмодiСЧ науковоСЧ картини свiту й досвiдчених даних може реалiзовуватися у двох варiантах. По-перше, на етапi становлення новоСЧ областi наукового знання (науковоСЧ диiиплiни) i, по-друге, у теоретично розвинених диiиплiнах при емпiричному виявленнi й дослiдженнi принципово нових явищ, якi не вписуються у вже наявнi теорiСЧ.
Розглянемо спочатку, як взаСФмодiСФ картина свiту й емпiричнi факти на етапi зародження науковоСЧ диiиплiни, що спочатку проходить стадiю нагромадження емпiричного матерiалу про дослiджуванi обСФкти. У цих умовах емпiричне дослiдження направлено сформованими iдеалами науки й науковою картиною, що формуСФться спецiальною, картиною дослiджуваноСЧ реальностi. Остання утворить той специфiчний шар теоретичних уявлень, що забезпечуСФ постановку завдань емпiричного дослiдження, бачення ситуацiй спостереження й експерименту й iнтерпретацiю СЧхнiх результатiв.
Спецiальнi картини свiту як особлива форма теоретичних знань СФ продуктом тривалого iсторичного розвитку науки. Вони виникли в якостi щодо самостiйних фрагментiв загальнонауковоСЧ картини свiту на етапi формування диiиплiнарно органiзованоСЧ науки (кiнець XVIII перша половина XIX в.). Але на раннiх стадiях розвитку, в епоху становлення природознавства, такоСЧ органiзацiСЧ науки ще не було. Це обставина не завжди адекватно осмислюСФться в методологiчних дослiдженнях. В 80-х роках, коли iнтенсивно обговорювалося питання про статус спецiальних картин свiту, були висловленi три точки зору: спецiальних картин свiту взагалi не iснуСФ i СЧх не слiд видiляти як особливi форми теоретичного