Генезис теоретичних знань у класичнiй науцi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
знання; спецiальнi картини свiту СФ яскраво вираженими автономними утвореннями; СЧхня автономiя вкрай вiдносна, оскiльки вони виступають фрагментами загальнонауковоСЧ картини свiту. Однак в iсторiСЧ науки можуть знайти пiдтвердження всi три точки зору, тiльки вони ставляться до рiзних СЧСЧ стадiй: до диiиплiнарноСЧ науцi XVII столiття, диiиплiнарно органiзованiй науцi XIX першоСЧ половини XX столiття, сучаснiй науцi з СЧСЧ мiждиiиплiнарними звязками, що пiдсилюються. Цi стадiСЧ варто розрiзняти.
ПершоСЧ з наук, що сформувала цiлiсну картину свiту, що опираСФться на результати експериментальних дослiджень, була фiзика. У своСЧх зародкових формах виникаюча фiзична картина свiту мiстила безлiч натурфiлософських нашарувань. Але навiть у цiй формi вона направляла процес емпiричного дослiдження й нагромадження нових фактiв.
Як характерний приклад такоСЧ взаСФмодiСЧ картини свiту й досвiду в епоху становлення природознавства можна вказати на експерименти В. Гильберта, у яких дослiджувалися особливостi електрики й магнетизму.
Гильберт був одним з перших учених, що протиставив свiтоглядним установкам середньовiчноСЧ науки новий iдеал експериментальне вивчення природи. Однак картина свiту, що направляла його експерименти, включала ряд уявлень, запозичених у Середньовiччя натурфiлософiСЧ. Хоча Гильберт i критикував концепцiю перипатетикiв про чотири елементи (землi, води, повiтря й вогню) як основи всiх iнших тiл, вiн використовував уявлення про метали як згущеннях землi й про електризуючи тiла, як про згущення води. На основi цих уявлень Гильберт висунув ряд гiпотез щодо електричних i магнiтних явищ. Цi гiпотези не виходили за рамки натурфiлософських побудов, але вони послужили iмпульсом до постановки експериментiв, що виявили реальнi факти. Наприклад, уявлення про електричнi тiла як втiленнi стихiСЧ води породили гiпотезу про те, що всi електричнi явища результат витiкання флюСЧдiв з наелектризованих тел. Звiдси Гильберт припустив, що електричнi витiкання повиннi затримуватися перешкодами з паперу й тканини й що вогонь повинен знищувати електричнi дiСЧ, оскiльки вiн випаровуСФ витiкання. Так виникла iдея серiСЧ експериментiв, що виявила факти екранування електричного поля деякими видами матерiальних тiл i факти впливу полумя на наелектризованi тiла (якщо використовувати сучасну термiнологiю, то тут було по сутi виявлено, що полумя маСФ властивостi провiдника).
Аналогiчним образом уявлення про магнiт як про згущення Землi генерували знаменитi експерименти Гильберта з кульовим магнiтом, за допомогою яких було доведено, що Земля СФ кульовим магнiтом, i зясованi властивостi земного магнетизму. Експеримент iз кульовим магнiтом виглядаСФ досить витонченим навiть по мiрках сучасних фiзичних досвiдiв. У його основi лежала аналогiя мiж кульовим магнiтом (террелою) i Землею. Гильберт дослiджував поводження мiнiатюрноСЧ магнiтноСЧ стрiлки, що помiщаСФться в рiзних крапках террели, i потiм отриманi данi зрiвняв з вiдомими iз практики мореплавання фактами орiСФнтацiСЧ магнiтноСЧ стрiлки вiдносно Землi. З порiвняння цих даних Гильберт уклав, що Земля СФ кульовий магнiт.
Вихiдна аналогiя мiж террелой i Землею була пiдказана прийнятоСЧ Гильбертом картиною свiту, у якiй магнiт як рiзновид металiв розглядалося як втiлення природи землi, Гильберт навiть у назвi кульового магнiту (террела земля) пiдкреслюСФ спiльнiсть матерiСЧ Землi й матерiСЧ магнiту й природнiсть аналогiСЧ мiж земною кулею й кульовим магнiтом.
НаправляСФмо спостереження й експерименти, картина свiту завжди випробовуСФ СЧхнiй зворотний вплив. Можна констатувати, що новi факти, отриманi В. Гильбертом у процесi емпiричного дослiдження процесiв електрики й магнетизму, генерували ряд досить iстотних змiн у спочатку прийнятiй СЧм картинi свiту. За аналогiСФю з уявленнями про Землю як великому магнiтi, Гильберт включаСФ в картину свiту уявлення про планети як про магнiтнi тiла. Вiн висловлюСФ смiливу гiпотезу про те, що планети втримують на СЧхнiх орбiтах сили магнiтного притягання. Таке трактування, навiяне експериментами з магнiтами, радикально мiняла уявлення про природу сил. У цей час силу розглядали як результат зiткнення тiл (сила тиску одного вантажу на iншiй, сила удару). Нове трактування сили було передоднем майбутнiх уявлень механiчноСЧ картини свiту, у якiй передача сил на вiдстанi розглядалося як джерело змiн у станi руху тел.
Отриманi зi спостереження факти можуть не тiльки видозмiнювати сформовану картину свiту, але й привести до протирiч у нiй i зажадати СЧСЧ перебудови. Лише пройшовши тривалий етап розвитку, картина свiту очищаСФться вiд натурфiлософських нашарувань i перетворюСФться в спецiальну картину свiту, конструкти якоСЧ (на вiдмiну вiд натурфiлософських схем) уводяться за ознаками, що маСФ досвiдчене обТСрунтування.
В iсторiСЧ науки першоСЧ здiйснила таку еволюцiю фiзика. Наприкiнцi XVI першiй половинi XVII столiття вона перешикувала натурфiлософську схему свiту, що панувала у фiзику Середньовiччя й створила наукову картину фiзичноСЧ реальностi механiчну картину свiту. У СЧСЧ становленнi вирiшальну роль зiграли новi свiтогляднi iдеСЧ й новi iдеали пiзнавальноСЧ дiяльностi, що зложилися в культурi епохи Вiдродження й початку Нового часу. Осмисленi у фiлософiСЧ, вони стали у формi принципiв, якi забезпечили нове бачення накопичених попереднiм пiзнанням i практикою фактiв про дослiджуванi у фiзику процесах i дозволили створити нову систему уявлень про цi процеси. Найважливiшу роль у п