Генезис теоретичних знань у класичнiй науцi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ами, а являють собою електрони (експерименти Томсона й Ленарда й теорiя Лоренца).
Функцiонування науковоСЧ картини свiту як дослiдницька програма емпiричного пошуку виявляСФться як у процесi експериментального дослiдження, так i в науках, заснованих на спостереженнях i не застосовують експериментальних методiв.
Так, у сучаснiй астрономiСЧ, незважаючи на досить розвитий прошарок теоретичних моделей i законiв, значне мiiе належить дослiдженням, у яких картина свiту безпосередньо регулюСФ процес спостереження й формування емпiричних фактiв. Астрономiчне спостереження досить часто виявляСФ новий тип обСФктiв або новi сторони взаСФмодiй, якi не можуть бути вiдразу поясненi в рамках наявних теорiй. Тодi картина реальностi активно направляСФ всi наступнi систематичнi спостереження, у яких поступово розкриваються особливостi нового обСФкта.
Характерним прикладом щодо цього може служити вiдкриття й вивчення квазарiв. Пiсля виявлення першого квазара радiоджерела вiдразу ж виникло запитання, до якого типу космiчних обСФктiв вiн вiдноситься? У картинi дослiджуваноСЧ реальностi, що зложилася вчасно вiдкриття квазарiв, найбiльш пiдходящими типами обСФктiв для цiСФСЧ мети могли бути зiрки, або дуже вилученi галактики. Обидвi гiпотези цiлеспрямовано перевiрялися в спостереженнях. Саме в процесi такоСЧ перевiрки були виявленi першi властивостi квазарiв. Подальше дослiдження цих обСФктiв емпiричними засобами також проходило при активному коректуваннi з боку картини реальностi. Зокрема, можна встановити СЧСЧ роль в одному iз ключових моментiв цього дослiдження, а саме вiдкриттi великого червоного зсуву в спектрах квазарiв. У джерелах цього вiдкриття лежав здогад М. Шмiдта, що ототожнив емiсiйнi лiнiСЧ в спектрi квазарiв зi звичайноСЧ бальмеровською серiСФю водню, допустивши великий червоний зсув (рiвне 0,158). Зовнi цей здогад виглядаСФ сугубо випадковоСЧ, оскiльки до цього часу вважалося повсюдно, що квазари СФ зiрками нашоСЧ Галактики, а зiрки Галактики не повиннi мати такий зсув. Тому, щоб виникла сама iдея зазначеного ототожнення лiнiй, потрiбно було вже заздалегiдь висунути екстравагантну гiпотезу. Однак ця гiпотеза перестаСФ бути настiльки екстравагантноСЧ, якщо взяти до уваги, що загальнi уявлення про структуру й еволюцiю Всесвiту, що зложилися до цього перiоду в астрономiСЧ, включали уявлення про грандiознi вибухи, що вiдбуваються в галактиках, якi супроводжуються викидами речовини з бiльшими швидкостями, i про розширення нашому Всесвiту. Кожне iз цих уявлень могло генерувати вихiдну гiпотезу про можливiсть великого червоного зсуву в спектрi квазарiв.
РЖз цих позицiй за випадковими елементами в розглянутому вiдкриттi вже простежуСФться його внутрiшня логiка. Тут виявляСФться важлива сторона регулятивноСЧ функцiСЧ, що виконувала картина свiту стосовно процесу спостереження. Ця картина дозволяла не тiльки сформулювати первиннi гiпотези, якi направляли спостереження, але й допомагала знайти правильну iнтерпретацiю вiдповiдних даних, забезпечуючи перехiд вiд данi спостереження до фактiв науки.
Таким чином, первинна ситуацiя, що характеризуСФ взаСФмодiю картини свiту зi спостереженнями й експериментами, не вiдсвiтаСФ з виникненням у науцi конкретних теорiй, а зберiгаСФ своСЧ основнi характеристики як особливий випадок розвитку знання в умовах, коли дослiдження емпiрично виявляСФ новi обСФкти, для яких ще не створене адекватноСЧ теорiСЧ.
У методологiСЧ науки дослiдження цих евристичних функцiй науковоСЧ картини свiту спочатку проводилося на матерiалi iсторiСЧ фiзико-математичного природознавства. Для цього були своСЧ пiдстави, оскiльки фiзика ранiше iнших досвiдчених наук досягла високих стадiй теорiтизацiСЧ й тут було легше вiдрiзнити наукову картину свiту й теорiю як особливi одиницi теоретичного знання, кожна з яких маСФ специфiчнi взаСФмозвязки з досвiдом. Але пiсля того як у рамках цього пiдходу була виявлена евристична роль фiзичноСЧ картини свiту, в емпiричному пiзнаннi виникла проблема: наскiльки унiверсальнi розробленi методологiчнi уявлення? Чи пiдтверджуються вони стосовно до iнших наук? Чи iснують в iнших наукових диiиплiнах форми знання, аналогiчнi фiзичнiй картинi свiту, якi виконують функцiю досить загальноСЧ дослiдницькоСЧ програми науки?
Полемiка навколо спецiальних наукових картин свiту (диiиплiнарних онтологiй) не раз виникала в лiтературi. Сформувалося два альтернативних пiдходи до проблеми.
Прихильники першого з них думали, що за аналогiСФю з фiзичною картиною свiту можуть бути виявленi й проаналiзованi вiдповiднi форми систематизацiСЧ знань в iнших науках. Прихильники другого пiдходу заперечували iснування спецiальних наукових картин свiту, уважаючи, що в методологiчному аналiзi структури й динамiки знання можна обiйтися без даного поняття. У пiдтримку цiСФСЧ позицiСЧ приводилася наступна аргументацiя. Насамперед критика була спрямована проти введення за аналогiСФю з фiзичною картиною свiту термiнiв бiологiчна, хiмiчна, технiчна й т. п. картини свiту. Термiни цi дiйсно не дуже вдалi, i СЧхня критика мiстила рацiональнi моменти. Справа в тому, що стосовно до фундаментальних iдей i уявлень фiзики СЧхнСФ позначення термiном картина свiту було припустимим, оскiльки предметом фiзичного дослiдження СФ фундаментальнi структури й взаСФмодiСЧ, якi визначають еволюцiю Всесвiту й простежуються на всiх стадiях цiСФСЧ еволюцiСЧ. Але стосовно iнших наук (бiологiСЧ, хiмiСЧ, технiчним i соцiальним наукам) цього сказати не можна. Д?/p>