Вплив фiлософiСЧ на психологiю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Вплив фiлософiСЧ на психологiю
Дух механiцизму
В XVII столiттi в королiвських садах i парках РДвропи поряд з iншими чудесами й дивинами цього дивного столiття зявилися новi вигадливi звеселяння: водянi струменi подавалися по прокладеним пiд землею трубам i змушували рухатися механiчнi фiгури. Тi, у свою чергу, виконували самi неймовiрнi й мудрi рухи, грали на музичних iнструментах, а також видавали iншi звуки. Педалi, захованi непомiтно, реагували на вагу тiла, вода спрямовувалася по трубах, i статуСЧ зненацька починали рухатися.
Цi забави аристократiв вiдбивали в собi повальне захоплення того столiття машинами у всiх СЧхнiх видах. Механiцизм навчання, що ТСрунтуСФться на твердженнi, що всi природнi процеси визначенi на механiчному рiвнi й можуть бути поясненi на основi законiв
Дух часу в XVII-XIX столiттях був тим iнтелектуальним ТСрунтом, на якому виросла психологiя. Базовою iдеСФю культури XVII столiття - як у сферi фiлософiСЧ, так i психологiСЧ, що перебувала пiд СЧСЧ впливом, - був дух механiцизму, уявлення Всесвiту у виглядi гiгантськоСЧ машини. Ця концепцiя ТСрунтувалася на твердженнi, що всi природнi процеси визначенi на механiчному рiвнi й можуть бути поясненi на основi законiв фiзики.
РЖдея механiцизму визрiваСФ спочатку у фiзику, що у тi часи називалася натурфiлософiСФю, у роботах iталiйського фiзика Галiлео Галiлея (1564-1642) i англiйського фiзика й математика РЖсака Ньютона (1642-1727). Уважалося, що увесь свiт складаСФться з якихось часток матерiСЧ, що перебувають у безперервному русi. Вiдповiдно до Галiлею, матерiя складаСФться з дискретних корпускул або атомiв, що впливають один на одного при зiткненнi. Ньютон пiддав галiлеСФвську версiю перегляду й припустив, щльси руху передаються вiд атома до атома не при безпосередньому контакту, а пiд впливом сил притягання й вiдштовхування. Однак цi доповнення, хоча й зробили значний вплив на iсторiю фiзичних iдей, на розвиток психологiСЧ iстотно не вплинули.
Оскiльки Всесвiт складаСФться з атомiв, що рухаються, будь-яке фiзичне перемiщення (рух кожного атома) викликаСФться безпосередньою причиною. Результат такоСЧ взаСФмодiСЧ пiддаСФться вимiру - i, отже, повинен бути цiлком передбачуваний. Всесвiт повнiстю впорядкований i працюСФ в буквальному значеннi, як годинники або який-небудь iнший зроблений механiзм. Мир створений Богом зробленим образом - в XVII столiттi саме Боговi приписувалося створення всiх дiючих причинно-наслiдкових звязкiв, - i як тiльки вченим удасться вiдкрити закони функцiонування миру, вони зможуть абсолютно точно пророчити все, що вiдбудеться в майбутньому.
Методи й досягнення науки росли в ту епоху рука об руку з розвитком технологiСЧ, доповнюючи один одного. Спостереження й експеримент, супроводжуваний точними кiлькiсними методами, стали невiдСФмними рисами науки. Дослiдники намагалися осягти кожне явище, описуючи його в точних кiлькiсних формулюваннях, - таке була основна вимога механiстичного пiдходу. Саме в цей час зявляються досить зробленi термометри, барометри, логарифмiчнi лiнiйки, маятниковий годинник та iншi механiчнi прилади, настiльки характернi для столiття механiки. Цi подiСЧ, у свою чергу, сприяли формуванню переконання про те, що абсолютно будь-яке явище у Всесвiтi пiддаСФться кiлькiсному вимiру.
Годинний механiзм Всесвiту
Метафора годин досить точно виражаСФ собою дух механiцизму XVII сторiччя, а тому годинний механiзм по праву може бути названий найбiльшим винаходом всiх часiв. Годинники, як i компютери в XX столiттi, виявилися причиною своСФрiдного технологiчного прориву. Жоден iнший механiчний прилад не зробив настiльки величезного впливу на людську думку на всiх СЧСЧ рiвнях. До XVII столiття годинникiв була безлiч - як по числу, так i за формою. РЖснували порiвняно невеликий настiльний годинник. РЖншi, побiльше, мiстилися на церквах i урядових будинках, так що СЧх можна було бачити й чути на багато миль навколо. РЖ якщо механiчнi фiгури в королiвських садах були призначенi для звеселяння елiти, то годинники були доступнi дуже багатьом, поза залежнiстю вiд соцiального класу або рiвня добробуту. Образ годинного механiзму буквально опанував розумами й душами цiлоСЧ цивiлiзацiСЧ так, як нiяка iнша машина колись... Рiдко коли в iсторiСЧ механiчний прилад настiльки безпосередньо виражав собою й, у свою чергу, визначав iнтелектуальний клiмат цiлоСЧ епохи.
Годинники були самим доступним, звичним, точним i передбачуваним механiзмом, а тому згодом ученi й фiлософи стали сприймати СЧх як модель миру в цiлому. Вони запитували себе, чи не СФ й весь Всесвiт - якийсь величезний годинний механiзм, створений i пущений у хiд Творцем? Багато вчених - i серед них такi, як англiйський фiзик Роберт Бойль, нiмецький астроном РЖоганн Кеплер i французький фiлософ Рене Декарт - давали позитивну вiдповiдь на це питання, затверджуючи, що Всесвiт СФ не що iнше, як чудовий зразок годинного механiзму. Вони були переконанi, що гармонiя й порядок у Всесвiтi можуть бути зрозумiлi за аналогiСФю з годинним пристроСФм: як чiтка робота годин - це щось додане механiзму годинникарем, точно так само й упорядкованiсть миру в цiлому мислилася як щось повiдомлене миру Богом.
Нiмецький фiлософ Християн фон Вольф описував подiбнiсть ВселеноСЧ й вартового механiзму дуже просто: Мир поводиться точно так само, як i годинники. А його учень РЖоганн Крист