Вплив фiлософiСЧ на психологiю
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?утнiсть людини можна за допомогою тих же експериментальних i кiлькiсних методiв, якi настiльки успiшно зарекомендували себе при розкриттi секретiв фiзичного миру. В 1748 роцi французький лiкар Жюльен де Ла Метри (який згодом умер вiд надмiрного вживання фазанiв i трюфелiв) повiдав миру про якесь бачення, що зявилося йому, коли вiн лежав у лихоманцi з високою температурою. Йому привидiлося, що люди - це машини, хоча й надiленi свiдомiстю. Людськi тiла, вiдзначав вiн, СФ не що iнше, як годинники, якi здатнi самi заводити своСЧ пружини. Це уявлення стало головною рушiйною силою, своСФрiдним духом часу у науцi й фiлософiСЧ XVII столiття й самим рiшучим образом змiнило всi уявлення про природу людини. Воно настiльки просочило собою суспiльна думка, що, наприклад, навiть у перiод громадянськоСЧ вiйни в Сполучених Штатах Америки (1861-1865) офiцер армiСЧ жителiв пiвночi писав, мiркуючи про смерть свого друга, що вiд нього не залишилося нiчого, крiм поламаного механiзму, що колись приводився в рух душею.
Уявлення про механiчну природу людини одержало широке поширення не тiльки в науцi й фiлософiСЧ, але й у лiтературi XIX i початку XX столiття, у популярних романах i дитячих казках. Суспiльство було буквально зачароване iдеСФю, що живi iстоти можуть бути вiдтворенi у виглядi машин. Вiдомий датський казкар Ганс Християн Андерсен написав казку про соловя, де фiгурувала механiчна пташка. Франкенштейн - роман англiйськоСЧ письменницi Мери Шеллi, протягом багатьох рокiв не втратив своСФСЧ популярностi, також присвячений машинi - монстровi, що повстаСФ проти свого творця. У цьому звязку можна згадати знаменитi дитячi книжки американського письменника Л. Франка Баума про чарiвника краСЧни Оз, у яких повно рiзноманiтних механiчних персонажiв.
Таким чином, паралельно з уявленням про людину як свого роду машинi в СФвропейськiй культурi XVII-XIX столiть визрiвали й науковi методи пiзнання природи й поводження людини. Людськi тiла були уподiбненi машинам, у розумах домiнував науковий пiдхiд, а життя - пiдлегла законам механiки. Механiстичний пiдхiд - правда, у примiтивнiй формi - застосовувався навiть при вивченнi свiдомостi людини. Результатом подiбного розвитку стала поява машини, що, як очiкувалося, буде здатна мислити.
Механiчна обчислювальна машина
Чарльз Беббидж (1792-1871), екiентричний англiйський математик, розробив прилад, що вiн назвав обчислювальною машиною. Машина робила математичнi обчислення куди швидше, нiж людина, i видавала готовий результат.
Будучи буквально зачарованим рiзноманiтними автоматами, Беббидж спроектував свою машину так, щоб вона вiдтворювала не фiзичнi дiСЧ людини, а його розумовi операцiСЧ. Крiм того, машина не тiльки видавала таблицю значень математичних функцiй, але ще й умiла грати в шахи, шашки й деякi iншi iгри. (Беббидж задумав створити ще одну машину, що була б здатна робити вирахування, множення й розподiл, але не змiг завершити СЧСЧ через недостачу засобiв. Британський уряд вiдмовився фiнансувати розробки й вiдправило машину в музей.) У машинi Беббиджа була навiть своСФрiдна оперативна память, що дозволяла зберiгати промiжнi результати доти, поки вони не будуть потрiбнi для остаточного розрахунку.
Ця обчислювальна машина була свого роду попередником сучасного компютера. Вона ознаменувала собою першу спробу людини рукотворним образом вiдтворити розумовий процес i створити щось подiбне до штучного iнтелекту. Популярною темою мiркувань багатьох учених i винахiдникiв були безмежнi можливостi машини i СЧСЧ здатнiсть вiдтворювати будь-якi людськi функцiСЧ.
Становлення сучасноСЧ науки
Як ми вже вiдзначали, саме в XVII столiттi беруть початок тi тривалi процеси, яким зобовязана своСЧм iснуванням сучасна наука. За старих часiв мислителi шукали вiдповiдi на всi питання в минулому, зверталися за розясненнями до праць Аристотеля або iнших древнiх авторiв, до БiблiСЧ. У своСЧх дослiдженнях людина повинна була керуватися догмою, установленнями пануючоСЧ церкви або думкою авторитетних авторiв. В XVII же сторiччi зявляСФться нова методологiчна установка - емпiризм, орiСФнтацiя на пiзнання за допомогою спостереження й експерименту. Знання, орiСФнтоване тiльки на традицiю й авторитет, тепер сприймалося як щось сумнiв, що вселяСФ. У перiод свого розквiту XVII столiття пiднесло миру ряд значних вiдкриттiв i прозрiнь, якi вiдбивали змiни, що вiдбулися, у способi наукового мислення.
Серед тих учених, чия творчiсть ознаменувала собою даний перiод, у першу чергу варто згадати Декарта, який зробив безпосереднiй внесок у розвиток сучасноСЧ психологiСЧ. Саме його роботи дозволили науковоСЧ думки звiльнитися вiд сковуючих теологiчних упереджень, що панували до того столiттями. Саме iмя Декарта символiзуСФ собою перехiд до новоСЧ ери в сучаснiй науцi. РЗм же вперше була розвинена iдея розгляду людського органiзму як подоби годинного механiзму. А тому можна iз упевненiстю сказати, що саме з його роботами звязане становлення ери сучасноСЧ психологiСЧ.
Рене Декарт (1596-1650) народився у ФранцiСЧ 31 березня 1596 року. Вiн успадкував вiд батька невеликий стан, що дозволило йому присвятити своСФ життя наукам i подорожам. З 1604 по 1612 роки вiн навчався в СФзуСЧтському коледжi, де одержав гарну гуманiтарну й математичну освiту. Також вiн виявив бiльшi здатностi в областi фiлософiСЧ, фiзики й психологiСЧ. Через слабке здоровя директор коледжу звiльнив Декарта вiд вiдвiдування ранкових богослужiнь i дозволив йому залиш