Вплив стилю педагогічного спілкування вчителя на процес формування пізнавальної активності старшокласників на уроках загальної біології
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?яють пізнавальну активність двох типів:
- Спрямовану на засвоєння, придбання, застосування вже наявного в досвіді індивіда чи людства в цілому (інтелектуальна діяльність, активність);
- Створення абсолютно нового, для чого в особистому та суспільному досвіді ще не існує готових зразків (творча активність) [2, с.45].
Т.І.Шамова розрізняє три рівні пізнавальної активності: відтворюючий, інтерпретуючий і творчий, поклавши в основу образ дії.
Перший рівень, відтворюючий, характеризується прагненням учня зрозуміти, запамятати, відтворити отримані знання, оволодіти способами виконання дій за зразком.
Інтерпретуючий рівень передбачає бажання осягнути сенс досліджуваного, застосувати знання й освоєні способи діяльності в нових навчальних умовах.
Творчий же рівень передбачає готовність учнів до теоретичного осмислення знань, розуміння звязків між предметами і явищами, самостійного пошуку рішення проблем [3, с. 75].
Залежно від рівня пізнавальної активності учнів у навчальному процесі розрізняють пасивне і активне навчання.
При пасивному навчанні учень виступає в ролі обєкта навчальної діяльності: він повинен засвоїти і відтворити матеріал, який передається йому викладачем або іншим джерелом знань. Зазвичай це відбувається при використанні лекції-монологу, демонстрації, читання літератури. Учні при цьому, як правило, не співпрацюють один з одним і не виконують будь-яких проблемних, пошукових завдань.
При активному навчанні учень більшою мірою стає субєктом навчальної діяльності, вступає в діалог з викладачем, активно бере участь в пізнавальному процесі, виконуючи творчі, пошукові, проблемні завдання. Здійснюється взаємодія учнів один з одним при виконанні завдань у парі, групі.
Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяє показ практичної значимості матеріалу, який вивчається на уроці використання задач з екології, генетики, молекулярної біології [11]. Дуже важливо, щоб напочатку розвязання біологічних задач всі учні ретельно розібрали разом із вчителем основні принципи їх розвязування. Адже від цього залежить багато аспектів, починаючи від розуміння суті матеріалу і закінчуючи вмінням учнів застосовувати здобуті знання у життєвих ситуаціях.
Виділяють наступні критерії пізнавальної активності учнів:
1. Наявність пізнавального інтересу, про який можна судити за наступними показниками: ступінь участі в обговорюваних на заняттях проблемах; повнота відповідей; самостійність суджень; питання до викладача, їх характер і спрямованість, відношення до додаткових завдань (підготовка доповіді, повідомлення, написання реферату і т. д.); прагнення до участі в науковій роботі; спрямованість використання вільного часу і т.д.
2. Сформованість прийомів пізнавальної діяльності (володіють повністю, частково, не володіють).
3. Певний рівень самостійності у вивченні наук.
4. Досягнення досить високого рівня пізнавального спілкування між учнями та викладачами.
5. Висока якість знань та їх відповідність вимогам програм.
Досить цікаві і в той же час цілком зрозумілі критерії активності пізнавальної діяльності висуває Р.А.Нізамов, який пропонує оцінити ефективність цієї роботи за часом, який пішов на вивчення та засвоєння матеріалу; якістю засвоєння знань; збереженням знань у памяті; формуванням здібностей у учнів; озброєнням методами пошуку знань [14].
Принцип активності учнів в процесі навчання є одним з основних, адже саме в активній навчальній діяльності відбувається якісне пізнання.
Методи активізації пізнавальної діяльності учнів можна й потрібно застосовувати на різних етапах уроку. При цьому дуже важливо, щоб вчитель у своїй роботі використовував різноманітні традиційні й активні форми й методи активізації пізнавальної діяльності це помітно підвищує якість уроків, інтерес учнів до навчання [11].
1.2 Стилі педагогічного спілкування та особливість їх застосування до старшокласників для оптимізації навчання
Специфіка педагогічного спілкування зумовлена різними соціально-рольовими та функціональними позиціями його субєктів. У процесі педагогічного спілкування вчитель прямо чи опосередковано здійснює свої соціально-рольові та функціональні обовязки по керівництву процесом навчання і виховання майбутніх громадян суспільства[16].
Із праць учених-психологів відомо, що педагогічне спілкування це форма навчальної взаємодії, співробітництва педагога і учнів. Це особистісно й соціально зорієнтована взаємодія, яка створює соціально психологічний клімат, атмосферу праці педагога й учнів, в якій розвязуються завдання навчання й виховання [4, с.315].
Великий вчений-психолог А.А.Леонтьев під педагогічним спілкуванням визначив професійне спілкування вчителя з учнями в процесі навчання і виховання, яке має певні педагогічні функції і направлене на створення сприятливого психологічного клімату, а також на психологічну оптимізацію навчальної діяльності і взаємовідносин між педагогом і учнями.
Із визначень видно, що одним із критеріїв продуктивного педагогічного спілкування є створення сприятливого психологічного клімату, який, в свою чергу, сприяв би формуванню певних міжособистісних відносин в навчальному колективі [16].
Сьогодні педагогіка і методика викладання навальних дисциплін переходить від уже застарілої системи субъект-объект до системи субъект-субъект, основним кредо якої є те, що учні під