Вплив занять спортом на психічні функції студентів
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?амоконтролю за ключовими складовими техніки, уміння протистояти факторам, що заважають.
Психологічна систематика видів спорту і змагальних вправ
РОЗДІЛ 2. ЗМІНА ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ ПРИ ЗАНЯТТЯХ СПОРТОМ
2.1 Рухові відчуття
Основу регуляції рухів складають рухові, зорові і слухові відчуття, що породжують полімодальні сприйняття. Рухові відчуття доставляють у мозок інформацію про хід виконання дій, про виникаючі неузгодженості або про невідповідність рухів умовам діяльності. Так у процес переробки включаються представлення і механізми мислення. Визначене значення має і память. На основі проведеної психічної діяльності в дії, якщо потрібно, вносяться корективи. Без спеціального тренування рухові відчуття мають значні відхилення від необхідної точності. Для розвитку точних рухових відчуттів (мязового почуття) потрібне багаторазове повторення рухів. У процесі тренування розвивається координованість дій і паралельно з цим формуються рухові відчуття (почуття амплітуди, тривалості й інтенсивності), оптимальні для точного виконання рухів [4]. У кожному виді спорту виразність рухових відчуттів розвивається у певному напрямку. Спеціалізація залежить від своєрідності координаційних характеристик рухів у техніці фізичних вправ, від особливостей задіяних мязово-рухових систем, що виконують ведучу роль у руховій діяльності. Експериментально показано, що висококваліфіковані спортсмени, які знаходяться у високій спортивній формі, здатні виконувати руху з точністю амплітуди до 0,3 с, тривалістю - до 0,1 с, інтенсивність зусиль - до 500 м, причому головну роль у відтворенні рухів відіграє мязове відчуття. Отже, для успішного формування в спортсменів так необхідних їм рухових відчуттів, особливо в період оволодіння технікою спортивних вправ, тренерові важливо направляти думки вихованців на аналіз виникаючих відчуттів як при правильному, так і при помилковому виконанні рухів.
2.2 Спеціалізовані сприйняття в спорті
Спеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, повязаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен. У спортивній практиці це спеціалізовані сприйняття називають "почуттями".
У психології спорту виділяють загальні ознаки, характерні для всіх спеціалізованих сприйнять. До них відносяться наступні:
1) спеціалізація розпізнавальної функції одного або сукупності аналізаторів;
2) обумовленість сприйняття особливостями середовища, у якій діє спортсмен, або особливостями предметів, з якими (на які) виконуються рухові дії;
3) обумовленість просторовим розташуванням супротивників і партнерів;
4) лабільність (нестійкість), яка вимагає постійного виконання вправи;
5) високий рівень розвитку почуття, що зявляється в результаті високого рівня тренованості.
Спеціалізовані сприйняття численні і недостатньо вивчені, тому обмежимося згадуванням лише частини спеціалізованих "почуттів", що зустрічаються в спортивній практиці [16].
"Почуття води". Складне і тонке сприйняття опору води. Властиве плавцям, які називають його ще і як "почуття опори".
Основою цього почуття служить взаємозвязок функції двох аналізаторів: рухового (відчуття напрямку, амплітуди, зусиль при виконанні гребків) і шкірного (відчуття температури, тиски і дотики води).
"Почуття мяча". Виникає й удосконалюється в представників усіх спортивних ігор з мячем. У кожному окремому виді спорту має свою специфіку.
"Почуття планки". Воно властиве стрибунам у висоту з розбігу і із жердиною. Засноване на діяльності рухового і зорового аналізаторів, на відчуттях положення і руху тіла в повітрі, зоровому сприйнятті стійок, планки (це дуже важливо) за мить до перельоту через неї. Почуття планки дає спортсменові можливість угадати рухи, що знадобляться йому вже в перельоті і при приземленні.
2.3 Роль уяви у керуванні рухами
Особлива роль належить уяві про рухові дії.
Навчання техніці фізичних вправ у фізичному вихованні і спорті завжди починається зі створення уявлення про досліджувану дію. Це необхідно для того, щоб сформувати у свідомості учня образ реальної дії, що повинен служити еталоном при практичному виконанні рухів, за допомогою якого спортсмен здійснює контроль і керування у своїй діяльності. Будь-яка рухова дія або фізична вправа кожна людина виконує тільки так, як він його собі представляє. Уява служить програмою для реалізації рухових дій.
Наявний у памяті людини еталон (ідеальний образ) дії є тим необхідним елементом діяльності, що певних умов варто відтворити з максимальною точністю. У цьому полягає програмуюча функція уяви.
Перед виконанням рухової дії уява про рух за допомогою механізмів ідеомоторних реакцій (регулювання функцій) дозволяє організму підготуватися до майбутньої діяльності. Так сполучаться програмуюча і регулююча функції [16].
У процесі виконання дії по каналах зворотного звязку в кору великих півкуль головного мозку надходить інформація про зовнішні умови діяльності і про саму дію. Ця інформація порівнюється з програмою рухів (уявленням), і якщо вона відповідає йому, - діяльність продовжується. Якщо виникають які-небудь неузгодженості, то в діяльність вно