Вплив вiтамiнiв на органiзм людини
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Мiнiстерству освiтi i науки УкраСЧни
РЖвано-Франкiвський природничо-математичний лiцей
Реферат на тему
тАЬВплив вiтамiнiв на органiзм людинитАЭ
Пiдготувала:
лiцеСЧстка 31гр.
Трощинська Л.В.
РЖвано-Франкiвськ
2008р
1. ВРЖТАМРЖНИ. ЗАГАЛЬНРЖ ВРЖДОМОСТРЖ
Вiтамiни, (лат. vita життя) органiчнi сполуки рiзноСЧ хiмiчноСЧ природи, необхiднi в невеликих кiлькостях для нормального обмiну речовин i життСФдiяльностi живих органiзмiв. Багато вiтамiнiв СФ попередниками коферментiв, якi беруть участь у ферментативних реакцiях. Люди i тварини не синтезують вiтамiни, або синтезують у недостатнiй кiлькостi, тому повиннi одержувати СЧх з СЧжею.
У порiвняннi з основними живильними речовинами - бiлками, жирами, вуглеводами i мiнеральними солями - вiтамiни потрiбнi органiзму в досить незначних кiлькостях: усього трохи сотих часток мiлiграма в добу. Але i в цих малих кiлькостях вони сприятливо впливають на обмiн речовин, стимулюють правильний рiст, розвиток, розмноження, позитивно впливають на загальний стан, пiдвищують опiрнiсть рiзним хворобам, змiцнюють скелет, мязову, кровоносну й iншу системи органiзму, причому дiють вони взаСФмозвязана.
В даний час вiдомо понад 30 вiтамiнiв. Позначаються вони прописними буквами латинського алфавiту: A, B, C i т.д. Особливо велике значення для тварин i людини мають вiтамiни A, B, C, D, E, недостатнiсть яких спостерiгаСФться найчастiше i спричиняСФ до захворювання авiтамiнозом i гiповiтамiнозом.
Майже всi вiтамiни органiзм одержуСФуготовомувиглядi, переважно з рослинноСЧ СЧжi, крiмвiтамiнуК, якийсинтезуСФться у печiнцi i деяких груп В, що синтезуються в кишечнику.
Значеннявiтамiнiвдляорганiзму.Нинiдобревiдомо, що при нестачi (гiповiтамiноз, або авiтамiноз) або надлишку (гiпервiтамiноз)вiтамiнiвв органiзмiрозвиваютьсязахворювання. Добовапотребалюдиниу вiтамiнах значноюмiроюзалежить вiд СЧСЧ вiку,родузанять, маситiла, статi,загального стануздоровя тощо.
Вiтамiни подiляються на:
- водорозчиннi: В1 (тiамiн), B2 (рибофлавiн), B3 (нiкотинамiд, нiкотинова кислота), B4 (аденiн), В5 (пантотенова кислота), B6 (пiридоксин, пiридоксаль, пiридоксамiн), B8 (РЖнозитол), B9 (фолiСФва кислота), B10 (параамiнобензойна кислота), B11 (BC) (холiн), B12 (кобаламiн), С (аскорбiнова кислота), H (B7) (бiотин);
- жиророзчиннi: А (ретинол), D2 (кальциферол), D3 (холекальциферол), Е (бета-каротин), К1 (фiлохiнон).
2. ВОДОРОЗЧИННРЖ ВРЖТАМРЖНИ
2.1 Тiамiн(В1)
ТiамiнВiтамiн B1C12H17N4OSТип:водорозчиннийКористь для органiзму:обмiн речовин, енергiя робота мязiвМiститься у продуктах:печiнка, продукти грубого помелу, картопля, бобовiНорми споживанняДля дiтей (7 рокiв)1,0 мiлiграмiвДля чоловiкiв1,6 мiлiграмiвДля жiнок1,3 мiлiграмiв
Тiамiн (вiтамiн B1, аневрин) водорозчинний вiтамiн. Активною формою (коферментом) даного вiтамiну СФ кокарбоксилаза. В органiзмi не накопичуСФться, а потрапляСФ з СЧжею. Цей вiтамiн надходитьв основному з рослиннимипродуктами: неочищеним рисом, борошном грубого помелу,горохом тощо. Значна кiлькiстьйогомiститьсявдрiжджах (пивних), атакож в органах тваринпечiнцi,нирках,мязiсерця,мозку.
Бiологiчна роль тiамiну полягаСФ в регуляцiСЧ обмiну вуглеводiв, процесiв декарбоксилювання пiровиноградноСЧ кислоти (ПВК), вiн необхiдний для бiосинтезу ацетилхолiну, забезпечуСФ нормальну роботу ЦНС, серцево-судинноСЧ (ССС), ендокринноСЧ i травноСЧ систем, сприяСФ росту, покращуСФ розумову дiяльнiсть.
Недостатнiсть вiтамiнуВ1 в органiзмi характеризуСФться накопиченням недоокислених продуктiв (ПВК у сечi i кровi), пригнiченням бiосинтезу ацетилхолiну, розвитком полiневриту. Найчастiше гiповiтамiнозВ1 поСФднуСФться з дефiцитом iнших вiтамiнiв (В2, В6, В12, РР) i проявляСФться збудливiстю, подразнювальнiстю, порушенням сну зi зниженням працездатностi, розсiянiстю, болями у ногах, швидкою втомою, периферiйними полiневритами, судомами. У тяжких випадках розвиваються паралiчi, ураження ССС (тахiкардiя, задишка, приглушення серцевих тонiв, хвороби органiв травлення, рiзке погiршення апетиту, нудота, закрепи).
ГiповiтамiнозуВ1 сприяСФ алкоголiзм, вуглеводна дiСФта, стан звязаний з порушенням засвоСФння вiтамiну i пiдвищеною потребою в ньому (вагiтнiсть, iнфекцiйнi захворювання, хронiчний алкоголiзм i т.д.), напружена нервово-психiчна дiяльнiсть, дiя шуму, вiбрацiСЧ, перегрiвного мiкроклiмату.
Ознаки В1 гiповiтамiнозу: головний бiль, неврастенiчнi синдроми, болi в областi серця, тахiкардiя, зниження апетиту, зниження тонусу кишечника, порушення нервовоСЧ системи, пiдвищена втома.
Клiнiчно вираженi форми гiповiтамiнозуВ1 визначають як хворобу берi-берi з трьома формами: волога (ураження ССС), суха (ураження ЦНС) i дитяча (з гострим початком i тяжким перебiгом).
Потреба тiамiну для дорослоСЧ людини становить 23 мг на добу i збiльшуСФться взимку, при вживаннi великоСЧ кiлькостi вуглеводiв. У медицинi одержанi синтетично препарати тiамiну застосовують для запобiгання гiповiтамiнозу та лiкування невритiв, радикулiтiв, невралгiй, периферичних паралiчiв, виразковоСЧ хвороби шлунка i дванадцятипалоСЧ кишки, атонiСЧ кишкiвника.
2.2 Рибофлавiн(В2)
Вiтамiн В2 (рибофлавiн, лактофлавiн) С17H20N4O6
Властивостi:
В чистому виглядi - помаранчево-жовтий порошок. Важко розчинний в водi, але на свiтлi швидко руйнуСФться пiд впливом ультрафiоле