Внутрiшньоутробна гiпоксiя. Асфiксiя новонароджених. Респiраторний дистрес-синдром. Гемолiтична хвороба новонароджених. Затримка внутрiшньоутробного розвитку
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
В° 1 хв i не налагодиться спонтанне дихання. У цiй ситуацiСЧ проводять останню оцiнку стану новонародженоСЧ дитини, оцiнюють колiр шкiри. У разi ефективностi вентиляцiСЧ колiр шкiри стаСФ рожевим, дитина потребуСФ спостереження. Акроцiаноз, характерний у першi години пiсля народження, розвиваСФться як судинна реакцiя на змiну температури зовнiшнього середовища i не свiдчить про гiпоксiю. У разi наявностi загального цiанову дитина потребуСФ пiдвищеноСЧ концентрацiСЧ кисню в сумiшi для вдиху, яку забезпечують подачею вiльного струменя з кисневого шлангу. При розташуваннi кiнця шлангу на вiдстанi 11,5 см вiд носових Ходiв, вмiст кисню в повiтрi на вдиху буде становити приблизно 80 %. РЖникнення цiанозу свiдчить про лiквiдацiю гiпоксiСЧ. Шланг поступово вiддаляють вiд носових ходiв. Збереження рожевого кольору шкiри При вiддаленнi шлангу на 5 см свiдчить про вiдсутнiсть потреби в пiдвищенiй концентрацiСЧ кисню.
Закритий масаж серця. Показаннями до закритого масажу серця СФ такi ознаки: пiсля 15ЗО с штучноСЧ вентиляцiСЧ легень частота серцевих скорочень менша нiж 60 за 1 хв або 6080 за 1 хв i не зростаСФ. Виконують закритий масаж серця, натискуючи на нижню третину груднини. Вона розташована нижче вiд умовноСЧ лiнiСЧ, проведеноСЧ мiж сосками. Важливо не натискати на мечоподiбний вiдросток, щоб за побiгти розриву печiнки.
Натискують двома великими пальцями, iншi 4 пальцi обох рук пiдтримують спину, або кiнчиками двох пальцiв однiСФСЧ руки: II i III, або III i IV, а друга рука пiдтримуСФ спину. Глибина натискування становить 1 1,5 см, частота 120 за 1 хв. Одночасна компресiя груднини i вдих при штучнiй вентиляцiСЧ через мiшок i маску призводять до потрапляння газу в шлунок. Запобiгають цьому шляхом синхронiзацiСЧ процедури: пiсля одного вдиху роблять три натискування на груднину.
РЖнтубацiя трахеСЧ. Показання: необхiднiсть довготривалоСЧ штучноСЧ вентиляцiСЧ легень, меконiальна аспiрацiя, дiафрагмальна грижа, безуспiшна вентиляцiя через мiшок та маску. Пiдготовка обладнання: монтаж ларингоскопа та перевiрка освiтлення, вибiр трубки, яку вкорочують до 13 см, вставляють провiдник. Процедура полягаСФ в тому, що кiнець клинка вводять до надгортанноСЧ впадини, вiзуалiзують вхiд у гортань, вводять iнтубацiйну трубку, виводять ларингоскоп i провiдник, проводять попереднiй контроль положення iнтубацiйноСЧ трубки за рухом грудноСЧ клiтки, передньоСЧ стiнки живота та даними аускультацiСЧ, на симетричних дiлянках грудноСЧ клiтки та надчеревнiй дiлянцi, фiксують iнтубацiйну трубку.
Патогенез респiраторного дистрес-синдрому
Повноцiнне дихання залежить вiд ступеня розправлення i стабiлiзацiСЧ альвеол та стану кровообiгу легень. Аерацiя легень i формування функцiо нальноСЧ залишковоСЧ СФмкостi неможливе при вiдсутностi фактора, який зменшуСФ силу поверхневого натягу. Цим антиателектатичним фактором СФ сурфактант високомолекулярний лiпопротеСЧд, основним компонеп том якого СФ дипальмiтин-лецитин. Сурфактант починаСФ вироблятися у плода з 20-го до 24-го тижня внутрiшньоутробного розвитку. Основин система сурфактанту дозрiваСФ повнiстю тiльки до 36-го тижня вагiтностi, При його дефiцитi вiдбуваСФться порушення вентиляцiйно-перфузiйних спiввiдношень у Легенях з розвитком гiпоксiСЧ, гiперкапнiСЧ, метаболiчно-респiраторного ацидозу. Спазм легеневоСЧ артерiСЧ призводить до наростаСЧi ня тиску в судинах легень i появи шунтiв кровi справа налiво. Як пи слiдок гiпоперфузiСЧ легень розвиваСФться гiпоксичне ураження стiнки л геневих капiлярiв з проходженням елементiв плазми та наступним випадiнням фiбрину i створенням гiалiнових мембран.
Частота виникнення респiраторного дистрес-синдрому в новонароД жених, якi народилися в термiн вагiтностi менше нiж 28 тиж, становить 60 % , у 3236 тиж 1520 % , у 37 тиж i бiльше 5 % .
Визначення зрiлостi легень: найбiльш iнформативний спосiб пiнний тест i визначення спiввiдношення лецитин-сфiнгомiСФлiн у навколоплiдних водах. Встановлено, що коли спiввiдношення становить менше нiж 2,0, то частота розвитку респiраторного дистрес-син-дрому 50 % , а при спiввiдношеннi бiльшому нiж 2,0 лише 2 % . Вагiтним призначають препарати, якi стимулюють синтез сурфактан-ту: дексаметазон, бромгексин, амброксол, бета-адреномiметики.
Диференцiальна дiагностика дихальних розладiв у новонароджених
Ознаками респiраторних порушень СФ такi: частота дихання бiльша нiж 60 за 1 хв; втягування податливих мiiь грудноСЧ клiтки; роздування крил носа та щiк, якi зникають при диханнi 60 % киснем; змiни на рентгенограмi легень. Дiагностичне значення маСФ оцiнка за шкалою Сiльвермана.
ПневмопатiСЧ (респiраторний дистрес-синдром РЖ типу) необхiдно диференцiювати з дихальними розладами як легеневого (респiраторний дистрес-синдром II типу, пневмонiСЧ, вади розвитку), так i нелеге-невого (черепно-мозковi травми, гостра кровотеча, вродженi вади серця, гiпо- i гiпертермiя, метаболiчний ацидоз, полiцитемiя) генезу. При дихальних розладах необхiдно провести рентгенографiю органiв грудноСЧ клiтки, дослiдити показники кислотно-основного стану, газового окладу кровi, гемодинамiки, зробити загальний аналiз кровi, електрокардiографiю, визничати рiвень глюкози, калiю, натрiю, бiлiрубiну, провести дослiдження для виключення сепсису.
На рентгенограмi легень гiалiновi мембрани обумовлюють утворення нодозного малюнка, посилення загального гiпопневматозу з поширеними ателектазами та набряковими змiнами в легенях. Контури серця та дiафрагми нечiткi, формуються так званi бiлi легенi з повiтряною бронхограмою. Можуть бу?/p>