Військо княжих часів: підготовка до війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
µ звалося поставити стяг: наші стали перед валом; і поставили стяги свої (1093. р.); половці налякалися, не змогли навіть стяга поставити (1107 р.); хан Боняк свого союзника князя Давида поставив під стягом. Ці вислови можна б розуміти так, що прапор стояв непорушно, був до чогось притверджений, може, вбитий у землю. Знані були ще" й вислови: в о з волочити стяг, тобто розпростерти або напнути стяг.
Не всі князі пильнували цього лицарського звичаю. Про Андрія Боголюбського літопис оповідає: бачили, що стяг його не піднятий, бо він не любив пишатися воєнним звичаєм, а похвали шукав в самого Бога (1149. р.).
Стягу беріг стягов ник. Довкола прапора доходило не раз до завзятої боротьби, бо військо мало обовязок боронити свого знаку, а вороги уважали собі за честь здобути прапор. Стрільці з обох сторін зударилися, і був бій завзятий, і нашого стяговника порубали, і стягову чілку зі стягу зірвали, читаємо під 1169 р. Марцель (угорський воєвода) хоругву свою покинув, і Русь узяла її, і був насміх великий над Марцелем, оповідає галицький літопис 1208. р. На іншому місці є згадка знову, що полк Васильків гнав угрів аж до табору, і стяг королевича підрубали (1232 р.). Ще в іншій битві підрубали стяг Ярослава й досіклися до другого Ярославського стягу (1216 р.). Боротьба за прапор все була найважнішою хвилиною в битві.
Хто добув ворожий прапор, той святкував тріумф. Данило, заволодівши Галичем 1236 р. проголосив перемогу й поставив на німецьких воротах хоругву свою. Коли ж 1249 р. переміг під Ярославом угорського воєводу Филю, хоругву мого пороздирав на шматки.
Рідше згадують літописи труби та бубни. Труби у нашому війську були вже за ранніх часів. Коли 968 р. печеніги напали на Київ, і городові йшла підмога з Лівобережжя Дніпром на човнах, військо затрубіло сильно, міщани крикнули з радощів, і на печенігів спав страх. Труби та бубни давали гасло до походу й до бою. Як виглядали труби, бачимо з літописних картин.
Обоз
Обоз у давніших часах звався товари (рідше товар), від XIII ст. стани (також стан), або якимось чужостороннім словом колимаги.
Коли військо йшло в дальший похід, перед полками йшов наперед обоз. Складався він із возів, що везли харчі, шатра й тяжку зброю. Так Володимир Мономах згадує, що раз заскочили його половці: ми радо б були з ними побилися, але зброю вислали наперед на підводах (на повозах). Підводи, повози, постачало населення, особливо селяни. Цей обовязок звався везти повоз, виводили його ще з часів Володимира Великого.
Часом возами підвозили й військо. В 1146 р. взимку військо Всеволода Святославича в похід до Галичини виправилося на возах та санях. В 1111 р. ранньої весни на половців везли військо саньми й на ріці Хоролі сані пометаша.
Тодішні вози мали то чотири, то двоє коліс. Старовинний тяжкий віз із чотирма колесами, із варязьких часів, зберігся щасливо в багні в Озеберґ у Скандинавії. Подібні вози бачимо і на ілюстраціях літописів. Але в нас уживали й легких возів з двома колесами як це було в степовиків візник їхав тоді верхи конем.
Може, на означення такого воза вживали слова кола (колеса), воно часто стрічається в літописах. Такі двоколісниці бачимо на картині половецького табору. Татарські вози називалися теліги. На обозові коні була назва підводні (чи поводні) або товарні (1152 р.). Згадуються в літописах сумні коні: Ізяслав бився над рікою Ніздою, і відняли від нього коні сумні, може, це слово утворене від сума, сумка, себто торба, міх. Кожне більше військо мало свій окремий обоз.
Харчі звалися брашно (пор. борошно-мука). Певно приготовляли їх для походу зарання, бо нераз у степах не можна було знайти ніякої поживи. Данило перед походом 1255 р. уладив для війська лови: Коли їхав до Грубешова, убито шість кабанів, він сам убив їх три рогатиною, а три його отроки, й дав він мяса війську на дорогу.
Коли харчів не було в обозі, висилали військо на з а життя, тобто добувати поживу. Такі зажитники мали обовязки теперішнього постачання. Князі пильнували, щоб військо населення не руйнувало. Володимир Мономах повчає синів: куди ходите шляхами по землях своїх, не дозволяйте отрокам робити шкоди, ні своїм, ні чужим, ні в селах, ні у збіжжі, щоб люди вас не проклинали.
В означеному місці обоз спинявся на це відомі були вислови: стати товарами, поставити товари, стояти товарами. Місце, де стояв обоз, звалося товарище. або становище. Вислів поставити товари означав упорядкувати, уставити обоз. Обозні вози, здається, уставляли надовкола, щоб забезпечити військо так, як це пізніше робили запорожці, порядкуючи свій табір. Між возами ставили намети (шатра); стати шатрами означає те саме, що стати обозом. Шатро (давніше шатер) будували так, що посередині вбивали стовп і на ньому завішували шкіри, чи повстяні тканини. Хто хотів шатро завалити, мусів підрубати шатерний стовп. Якийсь рід шатра називався повстниця. Шатра князів бували розміром великі в них відбувалися наради з дружиною, а то й більші бенкети. Коли обоз на якомусь місці мав залишитися довше, ставили тривкіші будови. Так 1116. р. Володимир Мономах підчас облоги Смоленська почав ставити істбу (дім) у товарі своїм проти города, смоленський князь так налякався того знаку довгої облоги, що як-стій попросив мира.
В обозі військо пробувало перед битвою,