Військо княжих часів: підготовка до війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
вплив мала боярська рада або дума, що засідала при боці князя. З нею князь мусів порозуміватися, доки мав починати війну. Так 1103. р. відбулася рада у справі походу на половців: Вклав Бог у серце руським князям думку добру, Святополкові й Володимирові, і зібралися радити в Долобську; і сів Святополк зі своєю дружиною й Володимир зі своєю дружиною в одному наметі. І почали радити.
Але боярська дума це був орган тільки дорадний, князь не був зобовязаний іти за порадою бояр, вирішальний голос мав таки він сам. Деколи до значіння приходило віче, рада представників усієї землі і віче могло, прийняти жадання князя, або їх відкинути. Так , князь Ізяслав перед війною з Юрієм 1149. р. питався в київської громади: Скажіть нам, чи можете за нас битися? Кияни відмовилися від участи в війні й порадили князеві вступитися на якийсь час із Києва.
Підчас війни князь або сам виконував свою владу, або передавав її іншим князям, від нього залежним. Так київський князь Вячеслав на старости літ рідко виходив сам у поход, а виручався своїм небожем Ізяславом, що спільно з ним княжив у Києві: Як де буде можна нам обом їхати, то поїдемо обидва; а втім ти їзди з моїм полком і своїм (1151 р.).
Молодші князі мали обовязок виявляти пошану старшому князеві, їздити при стремені його. Так галицький Ярослав, як був іще молодий, заявив київському князеві Ізяславові свою відданість: Сьогодні, батьку, кланяюся тобі, прийми мене так, як сина свого Мстислава, нехай Мстислав їздить при стремені твоїм по одному боці, а я по другому боці, попри твоє стремено їздитиму я з усіма своїми полками (1152 р.).
Верховну військову владу міг виконувати тільки сам князь: боярина не всі слухають, зазначає літописець (1151. р.). He сильно бореться дружина, коли ми не їздимо з нею самі, казали князі 1152 р. Тим то в воєнний похід ішов навіть малолітній князь, а дійсний полководець видавав накази в його імені. Так знаємо, що Святослав іще недолітком був у поході, і сам починав бій традиційним ударом копя. Так само Данило посилав із військом малого Льва, хоч він був іще такий молодий, що й на бій не міг вийти. (1245 р.)
Але не раз князі виручалися в війні боярами. Ярослав Осмомисл Сам не ходив із полками своїми, а посилав їх із воєводами, зазначає літописець (1187 р.).
Воєвода в тих часах це не був ні уряд, ні титул, ні ступінь старшини. Воєводою називали всякого полководця, що проводив військом. У галицькій державі не раз провід над військом мали урядовці, що їх уряд не мав нічого спільного з військом, дворецький наставник над княжим двором або печатник державний канцлер. Воєводами бували і звичайні бояри без ніяких окремих титулів. Влада такого старшини над військом звалася воєводство. Коли Ярослав Мудрий висилав на Візантію 1043. р. сина Володимира, дав йому велике військо, а воєводство доручив Вишаті. В 1237. р. князь Юрій Жирославові Михайловичеві придав воєводство у своїй дружині. Воєводи, як княжі урядовці з означеним місцем урядування, виступають щойно в XIV. в. на західніх землях. Так у грамотах князя Юрія-Болеслава 13Q4-5. р. згадуються воєводи: белзький, львівський, перемиський і луцький.
Головний провід над військом якоїсь округи мав тисяцький, організатор місцевого ополчення. Літописець зазначає, що 1089 р. воєводство київської тисячі а 1231 р. Іван Славнович. Тисяцький боронив передусім свого города знаємо це про перемиських тисяцьких Яруна 1213 р. її Юрія 1226 р. Але він виходив і в похід з військом, проводив полком, мав при собі бояр і отроків, водив військо в бій. Так 1128. р. Воротислав, тисяцький князя Андрія, та Іванко, тисяцький Вячеслава, вислали отроків своїх у город; 1136. р. київський тисяцький Давид Ярунович з боярами гнав за половцями, та їх розбили.
При тисяцьких були в війську сотські. Коли Данило 1231. р. скликав військо перед походом, на вічі виступають тисяцький Демян і сотський Микула.
Мобілізація
Військо за княжих часів не творило армії, готової постійно до війни, а збиралося тільки в часі нападу ворога, або в похід, який постановив князь. Таку мобілізацію називали словами Cовокупитивої дружину.
Князі збирали передусім дружину. Це була найцінніша частина війська, досвідна в військових справах, тісно звязана з князем, зобовязана зявитися на перший заклик князя. Коли 1068. р. половці напали на Чернігівщину, князь Святослав зібрав тільки дружину і з нею рушив на ворога. Так само підчас половецького нападу 1093. р. Святополк мав "готову саму дружину (отроків). На заклик Данила 1231. р. прийшли тільки отроки з тисяцьким і сотським. В який спосіб скликали дружину, того певно не знаємо. Може, княжі доручення розвозили отроки, чи дітські. Воїнів, тобто ополчення покликав князь на віче й повідомляв там про потребу походу. Так 1147 р. Ізяслав Мстиславич наказав скликати киян і вони зібралися від малого до великого біля святої Софії у дворі. Княжий посланець вияснив мету походу й закликав нарід: Поспішайте від малого до великого, хто має коня, на коні, а як не має коня, човнами. Кияни відповіли: Ми тішимося, що Бог тебе спас від зради, підемо з тобою і з дітьми, як ти захочеш. Коли треба було повідомити населення про похід, давали знак трубами: Ізяслав ударив у труби, скликав киян і пішов з Києва в похід з полками своїми (1151 p.).
Війську назначували якийсь реченець, коли воно мало було зібратися. Так при одному поході зазначено: До Мстислава зібралася дружина на цей день, а на другий новгородці, ростовці та білозе