Вервольф - ставка Гітлера під Вінницею
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ула у віці 70 років у Києві 1941 році.
Таким чином, у першій період війни німецька окупаційна влада не заважала представникам української інтелігенції відновити діяльність навчальних закладів Вінниччини. І навіть підтримувала патріотично-націоналістичні ідеї в колах інтелігенції, так як думала переманити їх на свою сторону. Та сподівання на те, що німці опікуватимуться освітніми, як і взагалі будь-якими інтересами українців, виявилися марними. Коли справи на фронтах йшли добре то від підтримки націоналістичних ідей німці відмовились так як це вже їм стало непотрібним. І ті освітні і культурні заходи які німецька влада раніше заохочувала вона ж і почала знищувати. Але подих свободи вже було не спинити. І ті свідомі українці які намагались мирно відновити державу змушені були переходити до більш жорстких методів.
Розділ III. Рух Опору 1941 - 1944 pp. радянський і націоналістичний
Чи стала Вінниця тим бажаним „тихим місцем" для німців? Ні, вони не знайшли тут спокійного життя. У нашому краї розгорнувся рух Опору. Були створені підпільні партизанські групи та загони, працювали підпільні друкарні. Вони часто не мали звязку між собою, ні з вищими штабами, гинули, але боролись з окупантами. Часто ці розєднані загони обєднувались в сильні партизанські зєднання: Мельника, Наумова, Медведева, Шушпанова. Наприклад, зєднання Мельника включало загони „Червоний", „Смерть фашизму", „За Вітчизну", „Котовського", та ще інших загальною численністю на 15 січня 1943 року 1777 чоловік.1 Зєднання Наумова обєднувало 7 загонів загальною чисельністю 701 чоловік, зєднання Шушпанова 481 чоловік, воно обєднувало 4 загони. Але озброєння цих загонів і зєднань бажало кращого. Зєднання Наумова мало 32 кулемета, 180 автоматів, 10 мінометів, 6 ПТР, а решта була озброєна лише старими гвинтівками. Зєднання Шушпанова одна 45 мм. гармата, 1 ст. кулемет, 13 ручних кулемета, 122 автомати, 6 мінометів, решта мала на озброєнні гвинтівки. Ці зєднання досить сильно дошкуляли фашистським окупантам.
За весь період діяльності з 25 жовтня 1942 р. по 27 березня 1944 р. вінницькими партизанськими зєднаннями було проведено 114 боїв, з них 14 в повному оточенні, знищено 12458 німецьких солдат та офіцерів, пущено під укіс 85 ешелонів, 3 бронепаравози, 8 бронеплощадок, 928 вагонів і платформ, 308 автомашин, 16 танків і бронемашин, 6 мотоциклів, 5 літаків, 31 трактор, 10 залізничних і 102 шосейних мости, 6 електростанцій, З залізничних станцій, 14 заводів місцевої промисловості, 17 складів, 2 радіостанцій, 10 вузлів звязку, 50 км. т.т. ліній звязку, затоплений 1 катер. За час своїх рейдів вони пройшли понад 6500 км. І форсували 38 рік, випущено 77750 листівок і газет за закликом до боротьби.1
Про рух Опору в районі „Вервольфу" писалось багато. Підтвердження цього можна знайти в періодичних донесеннях унтерштурмфюрера Даннера, одного з керівників групи „Ост" оберфюреру СС Ратенхуберу.
В пункті 7 підсумкової доповіді від 25 вересня 1943 року про розформування служби „Ост" Даннер пише:" 3 1941 року було зареєстровано 1360 актів опору". Протоколи допитів в копіях, або оригіналах надіслані командуванню державної служби безпеки. Арештовано 722 чоловіки прізвища яких є в списках.2 І ці цифри стосуються лише діяльності групи „Ост", сюди не включені тисячі людей, заарештованих іншими німецькими каральними службами. І саме в цей найтривожніший час, восени 1941 року коли геббелівська пропаганда твердила, що солдати вермахту зайняли Москву, а найменше порушення будь-якого розпорядження окупантів каралось смертю, тисячі подолян зробили свої перші кроки в боротьбі проти німецьких загарбників.
Західнонімецький історик Г.Зегерс в праці, присвяченій діям гітлерівців проти партизанського руху, був змушений визнати:" Першою битвою, яку програв німецький вермахт у другій світовій війні, була битва проти радянських партизанів взимку 1941-1942 роках. Потім відбувались постійні поразки в цій боротьбі... В основному вони характеризувалися, тим, що з самого початку ініціатива належала партизанам і вони не випускали її до кінця війни".
Наприкінці 1941 року в містах і селах Вінницької області діяло 96 підпільних груп і організацій в яких налічувалося понад 1680 чоловік. А всього на території області за роки німецько-фашистської окупації в складі підпільних організацій партизанських загонів, диверсійних груп боролися з ворогом понад 17 тис. чоловік.1 Вони вели значну пропагандистку роботу серед населення, викриваючи злочини нацистів, розповідали про становище на фронтах, саботували розпорядження окупантів, рятували молодь, яку фашисти намагалися вивезти на каторжні роботи до Німеччини.
Народні месники завдавали ударів по комунікаціях ворога, а в час наступу радянських військ допомагали визволяти територію області. Вони знищили десятки тисяч гітлерівців та їх найманців, захопили велику кількість зброї. До речі партизанські загони створювали і очолювали не менш професійні військові. Часто це були люди цивільні. Так, в Чорному лісі - 40 км. Пн.-Зх. Вінниці група підпільників очолив студент Вінницького педагогічного інститут Кугай П.. Вони почали 7 лютого 1943 р. відкриту партизанську боротьбу. Згодом ця група стала партизанським загоном ім.Леніна чисельність якого на 10 квітня 1943 року складала 25 чоловік, а на день свого розформування 1 квітня 1944 року була 1378 чоловік. За час своєї діяльності цим загоном було вбито 7271 німецьких солдатів і офіцерів, знищено 61 ешелон, 22 танки, 686 автомашин, 6 заводів, 6 ж.д. станцій.