Юридическая ответственность за земельные правонарушения
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?ри людства визначаСФ кожен раз заново окультурення кожноi народженоi людини, в результатi чого врештi решт вiдбуваСФться окультурення людськоi природи.
Елементи людськоi природи представляють собою СФднiсть природного i соцiального, або природного i окультуреного. Наприклад, фiзичне тiло людини представляСФ собою не тiльки природне утворення, а ще i наслiдок багатовiковоi трудовоi, тобто культурноi дiяльностi. Навiть не дивлячись на те, що фiзичне тiло людини з часом практично не змiнилося, рука сучасноi людини iстотно вiдрiзняСФться своiми вмiннями вiд руки первiсноi людини.
Потрiбнi були столiття розвитку культури, щоб рука сучасноi людини змогла навчитися виготовляти складну технiку, створювати високодосконалi твори скульптури, твори живопису чи музики, найвищi досягнення якi вiдтворюються, за словами Енгельса в картинах Рафаеля, статуях Торвальдсена, музицi Паганiнi. Ще бiльше це стосуСФться духовного свiту людини, який формуСФться пiд впливом культурноi дiяльностi i в процесi здiйснення культурних зв'язкiв та вiдношень мiж людьми.
Проблема полягаСФ в тому, що кожна народжена людина повинна стати повноцiнною, бо вона повинна не просто успадкувати природнi задатки своiх батькiв, а i самостiйно засвоiти все багатство культурних цiнностей.
Одним iз iстотних моментiв культурноi iсторii людства СФ потреби, якi на вiдмiну вiд потреб тварин здатнi зростати. Зростання потреб i було першим iсторичним актом, що визначив суперечливу культурну iсторiю людства.
Одвiчно людина i людство не мали iнших потреб, окрiм тих, якi започаткувала в нас природа. Це, перш за все, потреба до самозбереження роду людина та окремого iндивiда. Але щоб зберегти себе як вид в природi, людина своi вiтальнi потреби може задовольнити лише способами принципово вiдмiнними вiд тих, за допомогою яких зберiгають себе тварини. Для людини в природi потрiбна особлива iжа, житло, одяг. Тому перший культурно-iсторичний акт був спрямований на виробництво засобiв, необхiдних для задоволення цих потреб, на виробництво власне матерiального життя, або другоi природи.
Отже, акти людськоi дiяльностi вiдповiдно слугували задоволенню природних потреб людського суспiльства, хоча в цiлому здiйснювались у формi культурноi творчостi окремих iндивiдiв, що реалiзувалась в постiйно здiйснюваних актах спiлкування людей один з одним.
Культурна творчiсть людей, таким чином, проявляСФться вiдразу в якостi подвiйного вiдношення природного i суспiльного.
Природне вiдношення пiдказано людськiй дiяльностi самою природою. Воно полягаСФ у тому, що людинi потрiбно вирiшити питання, що iй робити, щоб вижити в природi.
Суспiльне життя народжувалось у процесi спiлкування iндивiдуумiв i завжди зводилося до того, щоб загальними зусиллями визначити, як здiйснити ту чи iншу дiяльнiсть. Вiдповiсти на це питання iндивiд мав сам, бо природа з приводу цього нiчого не пiдказала.
Таким чином, суспiльна потреба в працi та iндивiдуальна потреба в спiлкуваннi зумовили початок культурноi iсторii людства й органiчно поСФднують людських iндивiдуумiв в суспiльне цiле Саме в цьому полягаСФ фiлософський сенс культури. Потреба в працi та спiлкуваннi це потреба культурноi iсторii людства, пов'язаноi з появою повсякденного завдання, викликаного необхiднiстю й можливiстю самому обирати свiй образ життя, створювати самого себе i власний свiт культури державу, мораль, право, науку, мистецтво; створювати уявлення про добро й справедливiсть, совiсть i честь, якi народжувались лише у процесi спiлкування.
Сутнiсть культури та основнi культурологiчнi концепцii.
РЖснуСФ багато визначень культури. Однi пiд культурою розумiють цiнностi духовного життя. РЖншi, звужуючи це поняття, вiдносять до культури лише iдеологiю, яка повинна обслуговувати сферу виробництва. Деякi культурологи вважають, що сьогоднi iснують понад 500 визначень культури. Це пояснюСФться багатограннiстю феномена та широким вживанням термiна культура в конкретних диiиплiнах.
Термiн культура у початковому його тлумаченнi не позначав якогось особливого предмета, стану або змiсту. Вiн був пов'язаний з уявленнями про дiю, зусилля, спрямованi на дiю чогось, i тому вживався з певним доповненням, позначаючих завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо. Пiзнiше культуру стали розумiти як людянiсть, що видiляСФ людину з природи, варварського стану. Культура стала мiрою, що вiдрiзняСФ римлянина вiд варвара, цивiлiзовану людину вiд дикуна, природне вiд неприродного (штучного).
Незважаючи на рiзноманiтнiсть визначень культури, в них можна видiлити синтезуюче ядро, що об'СФднуСФ рiзнi точки зору. Таким ядром виступаСФ слово культура (лат. cultura - обробiток, вирощування, догляд). Первiсне це стосувалось землеробськоi працi. В переносному значеннi культура це догляд, покращання, ушляхетнення тiлесно-душевно-духовних нахилiв та здiбностей людини; вiдповiдно iснуСФ культура тiла, душi i духовна культура (в цьому смислi Цицерон говорить уже про cultura animi) культуру душi.
Отже, культура СФ сукупнiсть матерiальних i духовних цiнностей, якi вiдображують активну творчу дiяльнiсть людей в освоСФннi свiту, в ходi iсторичного розвитку суспiльства.
Специфiка культури як якiсноi характеристики духовно-практичного освоСФння людиною свiту (зовнiшнього та власного, внутрiшнього) вiдбиваСФться у тому, що вона (культура) свiдчить, в якiй мiрi людина стала для себе та iнших людиною, як вона