Энгельс о Фейербахе /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Ф. ЕНГЕЛЬС "ЛЮДВИГ ФЕЙЕРБАХ РЖ КРЖНЕЦЬ КЛАСИЧНОРЗ НРЖМЕЦЬКОРЗ ФРЖЛОСОФРЖРЗ"
Цей твiр повертаСФ нас назад по часу на одне поколiння (до перiоду пiдготовки Нiмеччини до революцii 1848р). Але фiлософська революцiя передувала полiтичному перевороту. На той час система Гегеля була вiнцем всього фiлософського розвитку i пiднiмалась навiть до рiвня королiвсько-пруськоi державноi фiлософii. Наприклад, особливою популярнiстю користувалось таке положення Гегеля: "Все дiйсне СФ розумним; все розумне СФ дiйсним", яке, по сутi, було фiлософським виправданням деспотизму. Або такий вираз:" В своiй розгортцi дiйснiсть розкриваСФться як необхiднiсть", тобто це означало, що тодiшня держава була настiльки розумною, наскiльки вона була необхiдною, а якщо хтось вважаСФ державу або уряд непридатними, це пояснюСФться непридатнiстю пiдданих. На думку Гегеля, в процесi розвитку все, що було дiйсним, стаСФ недiйсним, втрачаСФ свою необхiднiсть, право на iснування, свою розумнiсть. Мiiе вiдмерлоi дiйсностi мирно займаСФ нова дiйснiсть, якщо стара була досить розумною, щоб загинути без опору, i насильно, якщо опираСФться цiй необхiдностi. Таким чином, це гегелiвське положення перетворюСФться завдяки самiй гегелiвськiй дiалектицi в свою протилежнiсть: все дiйсне стаСФ з часом нерозумним, а значить, воно нерозумне вже по своiй природi; а все, що СФ розумним в людських головах маСФ стати дiйсним, хоч як би воно не суперечило iснуючiй дiйсностi.
Отже, теза про розумнiсть всього дiйсного перетворюСФться в iншу тезу: гiдне загибелi все те, що iснуСФ. Але основне значення гегелiвськоi фiлософii якраз i полягаСФ у тому, що вона роздiлилась з уявленнями про конечний характер результатiв людського мислення i дii. РЖстина, яку повинна пiзнавати фiлософiя, вважав Гегель, iснуСФ у виглядi готових догматичних положень, а в самому процесi пiзнання, в довгому iсторичному розвитку науки, яка, навiть вiдшукуючи деяку так звану iстину, повинна йти далi. РЖсторiя, як i пiзнання, не може отримати завершення в якомусь iдеальному станi людства, досконала держава може iснувати лише у фантазii. Це дiалектична фiлософiя руйнуСФ уявлення про абсолютну iстину, для неi немаСФ нiчого раз i назавжди встановленого, безумовного, святого. На всьому i у всьому вона бачить вiдбиток неминучого падiння, i нiщо не може встояти перед нею, крiм неперервного процесу виникнення i знищення, безкiнечного сходження вiд нижчого до вищого. Вона сама СФ менш простим вiдображенням цього процесу в мислячому мозку.
Гегелiвська фiлософська система охопила незрiвнянно бiльш широку область нiж попереднi, i розвинула в цiй областi вражаюче багатство думок. Феноменологiя духу, логiка, фiлософiя природи, фiлософiя духу, iсторii, права, релiгii, iсторiя фiлософii, естетика тощо - в кожнiй з цих областей Гегель намагаСФться знайти i вказати на нить розвитку.
У всiх фiлософiв перехiдною СФ "система", саме тому, що системи виникають iз неперехiдноi потреби людського духу: потреби подолати всi суперечностi. Але якщо б усi протирiччя були усунутi, ми прийшли б до так званоi абсолютноi iстини, - всесвiтня iсторiя була б завершена, хоча вона повинна продовжуватись. Отже, тут виникаСФ нове протирiччя. Вимагати вiд фiлософii вирiшення всiх протирiч означаСФ вимагати, щоб один фiлософ зробив оправу, яку може зробити лише все людство у своСФму поступальному розвитку. Значить, ми повиннi залишити недосяжну "абсолютну iстину" i шукати вiдноснi iстини за допомогою дiалектичного мислення. Гегелем взагалi завершуСФться фiлософiя, тому що його система - завершення попереднього розвитку фiлософii i тому, що вiн сам вказуСФ нам шлях до дiйсного пiзнання свiту. Людина, яка була прибiчником думок Гегеля, його системи, могла бути досить консервативною щодо релiгii i полiтики. Той же, хто головним вважав дiалектичний метод, мiг належати до крайньоi опозицii. Сам Гегель схилявся бiльше до консервативноi сторони. В той час коли матерiалiзм розглядаСФ природу як СФдине дiйсне, в гегелiвськiй системi природа СФ лише "вiдчудженнням "абсолютноi iдеi, як би ii деградацiСФю;
мислення i його продукт, iдея СФ первинними, а природа похiдною, iснуючою лише завдяки тому, що iдея зiйшла до цього. В цей час зявляСФться твiр ФейСФрбаха "Сутнiсть християнства ", який проголосив матерiалiзм. Природа
iснуСФ незалежно вiд фiлософii, вона СФ основа, на якiй виросли люди, продукти природи. Поза природою i людиною немаСФ нiчого, вищi iстоти, створенi нашою релiгiйною фантазiСФю, це - фантастичнi вiдображення нашоi особистоi сутностi.
Пiсля цього гегелiвська школа розклалася, але його фiлософiя не була здоланою. ФейСФрбах розбив систему, але оголосити дану фiлософiю помилковою ще не означаСФ покiнчити з нею. Крiм того, це велике творiння не можна було знищити, критика повинна була знищити ii форму i врятувати добутий нею новий змiст.
Велике основне питання всiСФi, особливо новiтньоi фiлософii СФ питання про вiдношення мислення до буття. Фiлософи роздiлились на два великих табори вiдповiдно до того, як вони вiдповiдали на це питання. Тi, якi твердили, що дух iснував до природи, i якi, виходить, в кiнцевому рахунку, так чи iнакше визнавали створення свiту, утворили iдеалiстичний табiр. Тi же, хто основним початком вважали природу, примкнули до рiзних шкiл матерiалiзму. Але питання про вiдношення мислення до буття маСФ i iншу сторону: як вiдносяться нашi думки про навколишнiй свiт до цього свiту? Чи може наше мислення пiзнати дiйсний свiт, чи можемо ми в наших уявленнях i п