Элементы структурной системы /Укр./
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?i системи вiдповiдаСФ лише один елемент другоi i кожному звязку у однiй системi вiдповiдаСФ звязок в iншiй, i навпаки. Така взаСФмооднозначна вiдповiднiсть називаСФться iзоморфiзмом. Повний iзоморфiзм може бути лише мiж абстрактними, iдеалiзованими обСФктами, наприклад, вiдповiднiсть мiж геометричною фiгурою i ii аналiтичним виразом у виглядi формули. РЖзоморфiзм повязаний не зi всiма, а лише з деякими фiксованими в пiзнавальному актi властивостями i вiдносинами порiвнюваних обСФктiв, якi у iнших своiх вiдносинах та властивостях можуть вiдрiзнятися. Гомоморфiзм вiдрiзняСФться вiд iзоморфiзму тим, що вiдповiднiсть обСФктiв чи систем СФ однозначним лише в один бiк. Тому гомоморфний образ СФ неповним, наближеним вiдображенням структури оригiналу. Таким СФ, наприклад, вiдношення мiж картою та мiiевiстю, мiж грамзаписом та його оригiналом (звуковими коливаннями повiтряного середовища). Поняття iзоморфiзму та гомоморфiзму широко застосовуються у математичнiй логiцi та кiбернетицi, фiзицi, хiмii та iнших галузях знань.
Принцип системностi.
У якостi системного може розглядатися будь-який обСФкт. Але не до всiх обСФктiв доцiльно застосовувати принципи i методи системного пiдходу. РЗх використання СФ необхiдним у тих випадках, коли системнi "ефекти" вираженi досить iнтенсивно. З цiСФi точки зору всi комплекси чи сукупностi, що iснують у свiтi, можна розподiлити на такi, у яких слабо вираженi риси внутрiшньоi органiзацii, а звязки частин носять зовнiшнiй, випадковий, нестабiльний характер, i такi, у яких явно вираженi системнi звязки. ОбСФкти першого типу умовно називають неорганiзованими сукупностями (груда камiння тощо). Входячи до складу такоi сукупностi або виходячи з неi, елементи не зазнають будь-яких серйозних змiн. "астивостi сукупностi в цiлому майже спiвпадають iз сумою властивостей частин. Така сукупнiсть або повнiстю позбавлена системно-структурного характеру, або вiн слабо виражений i ним можна знехтувати.
Системнi обСФкти мають цiлiсну, стiйку структуру. Для них характернi системнi ефекти поява нових властивостей, якi виникають в результатi взаСФмодii елементiв в рамках цiлого. Серед таких системних обСФктiв можна назвати кристали, архiтектурнi споруди, бiологiчнi органiзми та багато iнших предметiв. Для системних обСФктiв типовою СФ також iСФрархiчнiсть побудови послiдовне включення систем бiльш низького рiвня до систем бiльш високого рiвня. Системою, таким чином, називають не довiльно вибрану множину предметiв i звязкiв мiж ними, а упорядковану певним чином цiлiсну структуру, СФдиний складний обСФкт. Наприклад, в технiцi практично кожний пристрiй та iнженерна споруда складаСФться з ряду деталей, вузлiв та подiбних елементiв, якi функцiонують спiльно, у взаСФмозвязку i лише в данiй конструкцii, якi здатнi забезпечити досягнення мети, для якоi цей пристрiй або споруду було створено.
Згодом зясувалося, що подiбнi ситуацii зустрiчаються не лише в технiцi, а й в багатьох iнших галузях знань. Так виник i почав швидко розвиватися системний пiдхiд, який включив в себе напрацьованi у дiалектицi фiлософськi знання як основу принципово новоi системноi методологii. Вона являСФ собою сукупнiсть методiв вивчення, створення i застосування складних технiчних, бiологiчних та соцiальних систем.
Принцип системностi i повязаний з ним системний пiдхiд СФ важливим методологiчним напрямком у сучаснiй науцi i практицi, який втiлив у собi цiлий комплекс iдей теорii дiалектики.
Вихiдним пунктом будь-якого системного дослiдження СФ уявлення про цiлiснiсть дослiджуваноi системи принцип цiлiсностi. Це передбачаСФ розгляд обСФкту з двох позицiй: у спiввiднесеннi обСФкту з середовищем, зовнiшнiм оточенням i шляхом внутрiшнього розподiлу самоi системи з видiленням ii елементiв, властивостей, функцiй та iх мiiя в рамках цiлого. При цьому властивостi цiлого приймаються з урахуванням властивостей елементiв i навпаки.
Уявлення про цiлiснiсть системи конкретизуСФться через поняття звязку. Серед рiзних типiв звязку особливе мiiе займають системоутворюючi звязки. Рiзнi типи стiйких звязкiв утворюють структуру системи, тобто забезпечують ii упорядкованiсть. Характер цiСФi упорядкованостi, ii спрямованiсть характеризують органiзацiю системи. Структура система може характеризуватися як по горизонталi (звязки мiж однотипними, однопорядковими компонентами системи), так i по вертикалi. Вертикальна структура передбачаСФ видiлення рiзних рiвнiв системи i наявнiсть iСФрархii цих рiвнiв.
Як приклад можна навести розподiл системи мiжнародних економiчних вiдносин на рiвнi господарювання (тобто розподiл по горизонталi):
Мегарiвень (рiвень свiтового господарства)
Метарiвень (регiональний рiвень)
Макрорiвень (рiвень держави)
Мiкрорiвень (рiвень господарюючого субСФкта)
Способом регулювання багаторiвневоi iСФрархii, забезпечення звязку мiж рiзними рiвнями СФ управлiння. Цим термiном називають рiзноманiтнi за жорсткостi i формам способи звязку рiвнiв, якi забезпечують нормальне функцiонування i розвиток складних систем. РЖСФрархiчнiсть побудови СФ специфiчною ознакою системи, а звязки управлiння один з характерних виразiв системоутворюючих звязкiв. При дослiдженнi систем, у яких СФ власнi органи управлiння, розглядаються також цiлi та доцiльний характер iхньоi поведiнки. СуттСФва риса цiлого ряду системних обСФктiв полягаСФ в тому, ?/p>