Що таке зiрки

Информация - Авиация, Астрономия, Космонавтика

Другие материалы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика

а дiаграмi вiдповiдаСФ цiлком певна точка. Зазвичай кажуть, що мiiе на дiаграмi займаСФ зiрка, а не вiдповiдна iй крапка, i при обговореннi еволюцii зiрок пишуть: зiрка рухаСФться по дiаграмi, маючи на увазi при цьому, що в процесi еволюцii зiрки з-за змiни температури i свiтностi зiрки вiдповiдна iй точка на дiаграмi Г. Р. змiнюСФ своСФ положення.

З цiСФi дiаграми випливаСФ, що свiтнiсть зiрки та ii спектральний клас повязанi мiж собою певною, хоча i не однозначною залежнiстю. Бiльшiсть зiрок розташовано вздовж лiнii, що йде вiд гарячих i яскравих зiрок до холодних i слабким (тьмяним) зiрок. Це i СФ вiдома головна послiдовнiсть, а належнi iй зiрки зiрками головноi послiдовностi. До цiСФi послiдовностi належить переважна бiльшiсть зiрок, в тому числi i наше Сонце (спектральний клас G2).Головна послiдовнiсть у мiii, зазначеному вертикальною рисою, дiлиться на верхню i нижню частини. Зiрки нижнiй частинi головноi послiдовностi називаються жовтими або червоними карликами (в залежностi вiд iх температури). Сонце типовий жовтий карлик.

Вище головноi послiдовностi в областi температур нижче 6000 К розташованi зiрки, що утворюють групу червоних гiгантiв (iх свiтнiсть порядку 102103 i радiус порядку 1060 R) i групу червоних надгiгантiв (L 10 L, R 200300 R).Зiрки гарячi (T 3000 К) i яскравi (L 104 106 L, R 40 R) називаються бiлими надгiгантами. Зауважте, що холодних i неяскравих зiрок набагато бiльше, нiж гарячих i яскравих.

У лiвому нижньому кутi дiаграми знаходяться бiлi карлики (T 10000 K, L 104 L, RO, Ol R).

Отже, ми бачимо, що свiтнiсть зiрки i спектральний клас взаСФмоповязанi. Одне з перших завдань теорii пояснити цю залежнiсть, знайти фiзичнi явища, що лежать в ii основi. Як це зробила сучасна астрофiзика, ми побачимо пiзнiше. Тут же тiльки вiдзначимо, що одразу пiсля побудови цiСФi дiаграми iй приписали еволюцiйне значення: передбачалося, що зiрки еволюцiонують уздовж головноi послiдовностi вiд гарячих i яскравих зiрок до холодних i слабким. Потiм зясувалося, що еволюцiя зiрок маСФ бiльш складний характер, i до цих пiр зiрки, зображення яких знаходяться в лiвiй верхнiй частинi дiаграми, називають раннiми, а зiрки iншого кiнця головноi послiдовностi пiзнiми.

Мабуть, майже всi зiрки народжуються групами, а не окремо. Тому немаСФ нiчого дивного в тому, що зорянi скупчення рiч досить поширена. Астрономи люблять вивчати зорянi скупчення, томуно в один i той же час i приблизно на однаковiй вiдстанi вiд нас. Будь-якi помiтнi вiдмiнностi в блиску мiж такими зiрками СФ iстинними вiдмiнностями. Якi б колосальнi змiни нi зазнали цi зiрки з плином часу, починали вони всi одночасно. Особливо корисно вивчення зоряних скупчень з точки зору залежностi iх властивостей вiд маси адже вiк цих зiрок i iх вiдстань вiд Землi приблизно однаковi, так що вони вiдрiзняються один вiд одного тiльки своСФю масою.

Зорянi скупчення цiкавi не тiльки для наукового вивчення вони виключно красивi як обСФкти для фотографування i для спостереження астрономами-аматорами. РД два типи зоряних скупчень: вiдкритi й кульовi. Цi назви повязанi з iх зовнiшнiм виглядом. У вiдкритому скупченнi кожна зiрка видно окремо, вони розподiленi на деякiй дiлянцi неба бiльш-менш рiвномiрно. А кульовi скупчення, навпаки, являють собою як би сферу, настiльки щiльно заповнену зiрками, що в ii центрi окремi зiрки невиразнi.

Напевно, самим знаменитим вiдкритим зоряним скупченням СФ Плеяди, або Сiм сестер, у сузiрi Тельця. Незважаючи на таку назву, бiльшiсть людей може розглянути без допомоги телескопа лише шiсть зiрок. Загальна кiлькiсть зiрок у цьому скупченнi десь мiж 300 i 500, i всi вони знаходяться на дiлянцi розмiром в 30 свiтлових рокiв у поперечнику i на вiдстанi 400 свiтлових рокiв вiд нас.

Вiк цього скупчення всього 50 мiльйонiв рокiв, що за астрономiчними стандартами зовсiм небагато, i мiстить воно дуже масивнi свiтяться зiрки, якi не встигли ще перетворитися в гiганти. Плеяди це типове вiдкрите зоряне скупчення; зазвичай в таке скупчення входить вiд декiлькох сотень до декiлькох тисяч зiрок.

Висновок

Отже, зiрки це розпеченi газовi кулi, цим вони подiбнi Сонцю, температура якого на поверхнi 6000. Поряд iз зiрками, в точностi схожими на Сонце, СФ зiрки бiльше i менше його за розмiрами, бiльш гарячi i бiльш холоднi, бiльше i менш яскравi свiт зiрок надзвичайно рiзноманiтний. Ймовiрно, багато зiрок оточенi планетами, i на деяких з них маСФ бути життя. Зiрки рухаються зi швидкостями, якi доходять до сотень кiлометрiв на секунду, але не стикаються, так як вiдстанi мiж ними величезнi. Свiтло, пробiгаючи за секунду 300000км, вiд найближчоi зiрки до Землi йде понад 4 роки, а вiд Сонця приблизно 8 хвилин. Зiрки також бувають: подвiйними, змiнними, кратними, оптично-подвiйними, спектрально-подвiйними, затемнено-подвiйними, новими, перiодичними, неправильними i затемнено-змiнними. Багато зiрок утворюють системи, що складаються з двох, трьох i бiльше зiрок, а також зорянi скупчення вiд декiлькох десяткiв до мiльйона зiрок. Зорянi скупчення бувають двох типiв: розсiянi й кульовi. Зiрки i зорянi скупчення утворюють гiгантську систему, звану Галактику. Промiнь свiтла вiд одного ii краю до iншого йде близько 100000 рокiв. Встановлено, що наша Галактика не СФдина зоряна система. РЖснуСФ безлiч iнших подiбних iй зоряних систем, званих галактиками, наприклад, галактика в сузiрi Андромеди, в сузiрi Гончих Псiв та iншi. Зiрки постiйно