Що таке зiрки
Информация - Авиация, Астрономия, Космонавтика
Другие материалы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика
Вµ в зовнiшнiх шарах зiрок, а де-то по дорозi мiж зiркою i спостерiгачем. Так вперше був виявлений мiжзоряний газ, який в що проходить крiзь нього зоряному свiтлi виробляСФ поглинання у вузьких спектральних дiлянках. Майже половину столiття мiжзоряний газ дослiджувався головним чином шляхом аналiзу утворюються в ньому лiнiй поглинання. Зясувалося, наприклад, що досить часто цi лiнii мають складну структуру, тобто складаються з кiлькох близько розташованих один до одного компонент.
Кожна така компонента виникаСФ при поглинаннi свiтла зiрки в якому-небудь певному хмарi мiжзоряноi середовища, причому хмари рухаються один щодо одного зi швидкiстю, близькою до 10км / сек. Це i призводить до незначного змiщення довжин хвиль лiнiй поглинання.
На думку РЖ.С.Шкловського, зiрки народжуються рiдко. У нашiй вельми великоi Галактицi за рiк формування всього близько дюжини нових свiтил. Як правило, невеликi групи виникли зiрочок ховаються в глибинi непрозорих газопилових хмар, приховуючи вiд астрономiв першi, можливо, найцiкавiшi, етапи свого розвитку. На щастя, зiрки гинуть поодинцi, а народжуються разом. Зрiдка поява зiрок в одному мiii i в один час вiдбуваСФться настiльки iнтенсивно, що нагадуСФ вибух, що руйнуСФ темне батькiвське хмара та оголюСФ початковий момент формування зiрок. Однак областi вибухового зореутворення теж зустрiчаються не часто. Астрономам вiдомi лише двi, розташованi у вiдноснiй близькостi вiд Сонця. РЗх детальним дослiдженням астрономи РДвропейськоi пiвденноi обсерваторii зайнялися вiдразу пiсля того, як дуже великий телескоп (VLT) вiдкрив свiй перший 8-метровий око. Новий проект мав на метi дозволити давно мучила астрономiв загадку. Справа в тому, що зiрки досить значно рiзняться за своСФю масою; в одних вона в десятки разiв бiльша, нiж у Сонця, в iнших у багато разiв менше. Тим часом вiд маси залежить потужнiсть випромiнювання, його спектральний склад, термiн життя зiрки i сила ii впливу на навколишню речовину. На жаль, до цих пiр астрономи не розумiють, вiд чого залежить маса народжуваноi зiрки. Вiдомо тiльки, що маленькi зявляються набагато частiше великих. Бiолога такий факт нiтрохи б не здивував: якщо великих буде бiльше, нiж маленьких, порушаться харчовi ланцюги. Проте зiрки (за рiдкiсними винятками) не харчуються один одним. Щоб зрозумiти iх розподiл за масою, астрономи перевiряють деякi теоретичнi iдеi. Одна, досить популярна, полягаСФ в тому, що маса зiрки залежить вiд умов формування, перш за все вiд щiльностi i температури вихiдного газу. А це означаСФ, що в рiзних хмарах повиннi формуватися зiрки рiзноi маси. Можлива й iнша гiпотеза: у мiру змiни умов у хмарi буде мiнятися i характерна маса формуються в ньому зiрок, отже, зiрки рiзноi маси в межах одного вогнища зореутворення повиннi мати рiзний вiк. Перевiрити цi припущення виявилося нелегко: близькi областi зореутворення не мiстять настiльки рiдко народжуються масивних обСФктiв, а тi нечисленнi великi вогнища, де вони зявляються, знаходяться так далеко вiд Сонця, що нормальнiй телескопу не розглянути в них бляклi маломасивнi зiрки. Саме тому гiгантський телескоп VLT Анту вирiшено використовувати для пошуку слабких обСФктiв в найбiльших осередках зореутворення. Комплекс NGC 3603 один з найбiльших в Галактицi. Сумарна маса його найбiльш масивних зiрок спектральних класiв О i В перевищуСФ 2 тисячi сонячних мас. Пятдесят його найяскравiших Про зiрок дають потiк в 100 разiв потужнiший, нiж добре вiдоме скупчення молодих зiрок у нашiй Галактицi. Порiвнянне з ним поки знайдено тiльки в сусiднiй системi туманностi Тарантул. Що знаходиться в ii центрi зоряне скупчення NGC 2070 вiддалене вiд нас у 8 разiв далi, нiж комплекс NGC 3603. Але багато в чому цi областi схожi мiж собою. До цих пiр випромiнювання зоряного скупчення NGC 3603 було надзвичайно ускладнено сильним поглинанням свiтла мiжзоряним пилом: на величезнiй вiдстанi вiд обСФкта до Землi пил послаблюСФ випромiнювання в оптичному дiапазонi в 80 разiв. Поява телескопа Анту з його приладом нiчного бачення iнфрачервоною камерою-спектрометром ISAAC-зробило проблему можливо розвязати: у цьому дiапазонi поглинання пилом послаблюСФ випромiнювання всього в 2 рази. Щоб мати можливiсть вимiряти окремо яскравiсть кожноi зiрки в цьому надщiльним конгломератi, необхiдно було отримати гранично чiтке зображення скупчення. Чилiйський небо i СФвропейська технiка дали таку можливiсть: дiаметр зображень склав 0.4 кут. сек. Щоб витягнути слабкi зiрки i не отримати перетримки у яскравих зiрок, був використаний хитромудрий прийом короткоi багаторазовоi експозицii з наступним складанням окремих кадрiв в память компютера. У результатi цiСФi роботи вдалося надiйно вимiряти яскравiсть i колiр близько 7 тисяч зiрок скупчення NGC 3603. Вперше пiдрахованi й вимiрянi всi зiрки в активному вогнищi iх формування аж до карликiв з масою в 1 / 10 сонячною. Для порiвняння: в туманностi Тарантул нижня межа маси випроменених зiрочок становить 1 масу Сонця. Все це дуже молодi зiрки з вiком вiд 300 тисяч до 1 мiльйона рокiв; деякi з них ще в процесi формування. При цьому бiльшiсть зiрок маСФ малу масу. Найважливiший висновок роботи мiжнародноi команди астрономiв такий: всупереч теоретичним прогнозами маломасивнi зiрки формуються разом з масивними в СФдиному епiзодi зореутворення. Ймовiрно, кожен хоча б раз бачив дивовижне астрономiчне явище падаючi зiрки.Вони зявляються несподiвано, майже миттСФво зникають i зазвичай бувають не ду?/p>