Чорнобильска трагедiя: причини та наслiдки
Информация - Безопасность жизнедеятельности
Другие материалы по предмету Безопасность жизнедеятельности
?лометрову зону вiдселення.
Вiдповiдно до метеорологiчних умов переносу вiз задушливих мас радiонуклiди, що вийшли за межi реактора, поширювалися на площi водозбору й акваторii Днiпра, його водоймищ припливiв i Днiпровсько-Бугського лиману.
Вже в першi днi пiсля аварii радiоактивнi аерозолi надiйшли у водойми а потiм дощем змивалися з забруднених водозборiв.
Рiвнi радiоактивного забруднення природних вод визначалися вiдстанню вiд ЧАЕС i iнтенсивнiстю випадання аерозолей, змивом з територii водосбору а в днiпровських водоймищах - часом "добiгання" забруднених мас води. Радiонуклiди, що надiйшли у водойми, включилися в абiотичнi (води, суспензii, доннi вiдкладення) i бiотичнi компоненти (гiдробiонти рiзних трофiчних рiвнiв). При розпадi коротко живучiх радiонуклiдiв визначилася гiдроекологiчна значимiсть найбiльше бiологiчно небезпечних довго живучiх стронцiю-90 i цезiю-137.
Радiоактивне забруднення донних вiдкладень Киiвського водоймища досягло максимуму до середини лiта 1986 р., коли характернi концентрацii цезiю-137 на рiзних дiлянках знаходилися в межах 185-29 600 Бк/кг природноi вологiсть Максимальний змiст цезiю-137 у представниках iхтiофауни спостерiгалося в зимовий перiод 1987 - 1988 р. - (3,70 - ~29) 10~ Бк/кг сирi маси.
Забрудненi повiтрянi маси поширилися потiм на значнi вiдстанi по територii Бiлорусii, Украiни i Росii, а також за межi Радянського Союзу. У рядi краiн були зафiксованi незначнi пiдвищення рiвня радiацii, виявленi деякi нуклiди, викид яких в атмосферу вiдбувся в результатi аварii в Чорнобилевi. Насамперед це було зареСФстровано вiдповiдними службами у Швецii ( у 6 годин ранку 1986г), потiм у Фiнляндii, Польщi. Усього надiйшла iнформацiя про радiологiчнi змiни i вжитi захиснi заходи вiд 23 держав. Данi показали, що в результатi погодних умов пiд час самоi аварii на ЧАЕС, у РДвропi вiдбулося визначене радiацiйне забруднення територiй. Крiм того, первiсний викид з ушкодженого реактора ( висота якого складала близько 1200 метрiв) привiв до переносу невеликих кiлькостей радiоактивних речовин за межi РДвропи, включаючи Китай, Японiю i США.
Незважаючи на масштаби поширення радiоактивного забруднення, керiвник секцii безпеки МАГАТЕ панi Анелi Сало, оцiнюючи положення в цiлому заявила: тАЬЗа винятком постраждалих районiв на територii СРСР рiвнi зараження в даний час СФ досить низькими, для того щоб вимагати ретельного розгляду питання про тiм, ли iснуСФ взагалi i при яких обставинах необхiднiсть у вживаннi захисних заходiв по радiологiчних причинахтАЭ.
Наслiдкi аварii
Викид радiонуклiдiв (вид хитливих атомiв, що при мимовiльному перетвореннi в iнший нуклiд випускають iонiзуюче випромiнюванняце i СФ радiоактивнiсть) за межi аварiйного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий у часi процес, що складався з декiлькох стадiй.
27 квiтня 1986 року висота забрудненоi радiонуклiдами повiтряного струменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200м, рiвнi радiацii в нiй на видаленнi 5-10 км вiд мiiя аварii складали 1000 мР/год.
Фахiвцi розрахували сумарний викид продуктiв розподiлу (без радiоактивних шляхетних газiв). Вiн склав 50 МКi, що приблизно вiдповiдаСФ 3,5% загальноi кiлькостi радiонуклiдiв у реакторi на момент аварii.
До 6 травня 1986 року викид радiоактивностi в основному завершився.
Первiсне поширення радiоактивного забруднення повiтряних потокiв вiдбувалося в захiдному i пiвнiчному напрямках, у наступного два-три дняу пiвнiчному, а з 29 квiтня 1986 року протягом декiлькох днiву пiвденному напрямку (убiк КиСФва).
Забрудненi повiтрянi маси поширилися потiм на значнi вiдстанi по територii БССР, УРСР, РСФСР, а також за межами Радянського Союзу.
Через 15 днiв пiсля аварii рiвень фона-гамма-тла в 5 мР/год був зафiксований на вiдстанi 50-60 км до заходу i 35-40 км до пiвночi вiд ЧАЕС. У КиСФвi рiвнi радiацii в травнi 1986 року досягали декiлькох десятих мiлiрентгена в годину.
Радiоактивному забрудненню значною мiрою пiддалися Гомельська i Могилевська областi Бiлорусi, райони Киiвськоi i Житомирськоi областей УРСР, що примикають до 30-кiлометровоi зони коло ЧАЕС, частина Брянськоi областi Росii. Цi територii складають нинi так називану зону твердого контролю. Усього ж у тiм чи iншому ступенi виявилися забрудненими радiонуклiдами 11 областей СРСР, у яких проживаСФ 17 мiльйонiв чоловiк.
Ученi видiлили у викидах з аварiйного реактора 23 основних радiонуклiда. Велика частина з них розпалася протягом декiлькох мiсяцiв пiсля аварii i небезпеки вже не представляСФ. У першi хвилини пiсля вибуху й утворення радiоактивноi хмари найбiльшу погрозу для здоровя людей представляли iзотопи так званих шляхетних газiв. Атмосфернi умови, що склалися в районi ЧАЕС у момент аварii, сприяли тому, що радiоактивна хмара пройшла мимо м. Припятi i поступово розсiялася в атмосферi, утрачаючи свою активнiсть. Надалi серйозну тривогу лiкарiв викликали коротко живучi радiоактивнi компоненти, якi випали на землю, у першу чергу йод-131. Незважаючи на те, що перiод його напiврозпаду, а, отже, i нейтралiзацii загрозливих властивостей менш восьми доби, вiн маСФ велику активнiсть i небезпечний тим, що передаСФться по харчових ланцюгах, швидко засвоюСФться людиною i накопичуСФться в органiзмi. У звязку з цим вводилися обмеження на вживання деяких харчових продуктiв (наприклад, молока), проводилася йодна профiлактика. Крiм того, всiм, що знаходилися в найбiльш небезпечнiй зонi предявля?/p>