Чорнобильска трагедiя: причини та наслiдки
Информация - Безопасность жизнедеятельности
Другие материалы по предмету Безопасность жизнедеятельности
ина. З 27 квiтня, по 10 травня, на обСФкт було скинуто близько 5000 тонн цих матерiалiв. У результатi цього, шахта реактора була покрита сипучою масою, що припинило викид радiоактивних речовин. Також почалася знижуватися температура в кратерi блоку, чому сприяла i подача рiдкого азоту в простiр пiд шахту реактора. Пiсля цього минулого початi роботи з очищення найбiльш забрудненими радiоактивними викидами дiлянок територii ЧАЕС. Найбiльш забрудненими виявилися покрiвельнi покриття 3-го енергоблоку. На них потрапили осколки реакторного палива, шматки графiтовоi кладки, уламки конструкцii. Саме тут створювалося радiацiйне тло, що не дозволяСФ приступити до робiт усерединi станцii, здiйснювати заходу щодо похованню 4-го енергоблоку. Велика частина цiСФi роботи була виконана вручну. Очищали дах в основному вiйськовослужбовцi. Незважаючи на те, що iхня робоча змiна тривала вiд 20 секунд до 1 хвилини, багато хто з них, безсумнiвно пiддалися впливу радiацiйного випромiнювання.
Пiсля очищення даху 3-го енергоблоку, почалися роботи з зачищення територii станцii i прилягаючих районiв. Частина робiт виконувалася спецiальною технiкою з дистанцiйним керуванням, але на частинi робiт використовувалися люди, знову в основному вiйськовослужбовцi.
Дiлянки ЧАЕС забрудненi дрiбними викидами i радiоактивним пилом, очищалися спецiальною адсорбуючою плiвкою. Пiсля розпилення на поверхнi, вона застигала, схоплюючи пил i iнше смiття, а потiм зверталася i вивозилася для поховання. Широко застосовувалася пожежна i вiйськова технiка, за допомогою якоi обмивалися стiни i дахи будинкiв. Не вiдмовлялися вiд звичайних зборiв з територii радiоактивного бруду. Його знiмали бульдозерами, скреперами, вивозили i ховали. Потiм цi дiлянки покривалися бетоном, асфальтом i iншими видами покрить. Дiлянка соснового лiсу, по якому пройшов радiоактивний слiд ( так називаний тАЬрудий лiстАЭ), був цiлком прибраний, i також вивезений для поховання. Радiоактивна вода що затопила пiдреакторнi примiщення була вiдкачана в спецiально приготовленi СФмностi. Для запобiгання радiоактивного зараження ТСрунтових вод, були зведенi вiдповiднi гiдротехнiчнi спорудження пiд корпусом 4-го енергоблоку. Одночасно з цим велися роботи з радiацiйного контролю i дезактивацii радiацiйних плям у межах тридцятикiлометровоi зони вiд мiiя аварii. Роботи з дезактивацii продовжувалися аж до жовтня-листопада 1986 року, пiсля чого радiацiйне тло було знижено настiльки, що в експлуатацiю знову ввели першу чергу атомноi станцii.
Для повноi безпеки роботи ЧАЕС, було прийняте рiшення закрити ушкоджений реактор спецiальним укриттям. У район 4-го енергоблоку, при лiквiдацii аварii згрiбався весь радiоактивний бруд, радiоактивнi осколки i конструкцii., заздалегiдь розраховуючи улаштувати на цьому мiii могильник радiоактивних вiдходiв. Проект одержав iнженерну назву тАЬУкриттятАЭ, але широкiй публiцi вiн бiльш вiдомий за назвою тАЬСаркофагтАЭ.
Його висота склала 61 метр, найбiльша товщина стiн - 18 метрiв. Зведення "саркофага" здiйснювалося за допомогою самохiдних кранiв, оснащених телевiзiйними засобами спостереження. У ньому передбачена система витяжноi вентиляцii з очищенням повiтря, система примусового охолодження, а для недопущення пiдвищення нейтронноi активностi на даху встановленi баки з розчином бора.
Суть проекту полягала в тiм, щоб залити ушкоджений реактор шаром покритих у визначених мiiях свинцем металевих конструкцiй заповнених бетоном. Особлива складнiсть у цьому проектi представляла стiна 3-го енергоблоку сумiжна з 4-м енергоблоком. Ранiш обоСФ реакторних цеху були зСФднанi мiж собою рiзними комунiкацiями й устаткуванням. В даний час мiж енергоблоками зведена стiна зi свинцю сталi i бетону називана тАЬстiною бiологiчного захистутАЭ. Пiсля ii установки були початi роботи з дезактивацii третього енергоблоку.
15 травня 1986 р. була прийнята Постанова ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР, у якому основнi роботи з лiквiдацii наслiдкiв аварii доручалися Минсредмашу. Головною задачею було спорудження обСФкта "Укриття" ("Саркофаг") четвертого енергоблоку ЧАЕС. Буквально в лiченi днi, практично на порожнiм мiii, зявилася могутня органiзацiя ВУС-605, що включаСФ в себе шiсть будiвельних районiв, що зводили рiзнi елементи "Укриття", монтажний i бетонний заводи, керування механiзацii, автотранспорту, енергопостачання, виробничо-технiчноi комплектацii, санiтарно-побутового обслуговування, робiтника постачання (включаючи iдальнi), а також обслуговування баз проживання персоналу. У складi ВУС-605 був органiзований вiддiл дозиметричного контролю (ОДК). Пiдроздiлу ВУС-605 дислокувалися безпосередньо на територii ЧАЕС, у м.Чорнобилi, у м.РЖванполi i на станцii Тетерiв Киiвськоi областi. Бази проживання i допомiжних служб розмiщалися на вiдстанi 50 - 100 км вiд мiiя проведення робiт. З облiком складноi радiацiйноi обстановки i необхiдностi дотримання вимог, норм i правил радiацiйноi безпеки був установлений вахтовий метод роботи персоналу з тривалiстю вахти 2 мiсяцi. Чисельнiсть однiСФi вахти досягала 10000 чоловiк. Персонал на територii ЧАЕС працював цiлодобово в 4 змiни. Весь персонал ВУС-605 комплектувався з фахiвцiв пiдприСФмств i органiзацiй Мiнсередмашу, а також вiйськовослужбовцiв (солдата, сержантiв, офiцерiв), покликаних iз запасу для проходження вiйськових зборiв i спрямованих у Чорнобиль (так званих "партизанiв"). Задача поховання зруйнованого енергоблоку, що стояла перед ВУС-605, ?/p>