Цiннi папери, порядок iх випуску
Информация - Банковское дело
Другие материалы по предмету Банковское дело
му ринку також дiють фiзичнi особи, яких ще називають iндивiдуальними iнвесторами. РЖндивiдуальнi iнвестори СФ досить численною категорiСФю учасникiв ринку цiнних паперiв. Завдяки своiй численностi, вони мають можливостi акумулювати кошти iндивiдiв, використовувати iх з метою здiйснення пiдприСФмницькоi дiяльностi. Незначнi кошти окремих iндивiдуальних iнвесторiв у кiнцевому результатi консолiдуються в акцiонернi капiтали, допомагають iнститутам виробникам товарiв та послуг виробляти необхiдну суспiльству продукцiю.
Однак на фондовому ринку домiнують усе ж iнституцiональнi iнвестори:
по-перше, iнституцiональнi iнвестори володiють бiльшими коштами, нiж окремо взятi iндивiдуальнi;
по-друге, саме iнституцiональнi iнтереси частiше бувають зацiкавленi в тому, щоб брати участь у повсякденному управлiннi справами емiтента;
по-третСФ, якщо iндивiдуальнi iнвестори купують цiннi папери, керуючись власними iнтересами, то iнституцiональнi iнвестори досить часто роблять це з метою поСФднання як власних iнтересiв, так i iнтересiв емiтента.
До професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв належать фiнансовi посередники: брокери, брокерськi контори, банки, довiрчi товариства. Професiйнi учасники ведуть рахунки клiСФнтiв у цiнних паперах i грошових коштах, а також здiйснюють через брокерiв бiржовi угоди з купiвлi-продажу та iншi бiржовi операцii з цiнними паперами.
РЗх ще називають iнфраструктурними iнститутами фондового ринку. РЖнфраструктуру визначають як посередницьку ланку (мережу) мiж виробниками та споживачами певних товарiв. Аналiзуючи iнфраструктуру фондового ринку, необхiдно звернути увагу на ii певнi особливостi.
По-перше, ряд iнфраструктурних iнституцiй ринку цiнних паперiв одночасно можуть виступати як власне посередницьким iнститутом, так i емiтентом та iнвестором.
По-друге, вiдносини, якi формуються мiж учасниками ряду iнфраструктурних iнститутiв фондiв, страхових компанiй, iнвестицiйних фондiв та iнвестицiйних компанiй, довiрчих товариств тощо, передбачають досить високий ступiнь довiри, яка мiститься у вiдносинах фiзичних та юридичних осiб до таких iнституцiй.
По-третСФ, взаСФмодiя субСФктiв фондового ринку з певними iнститутами iнфраструктури СФ не добровiльною справою, вiльним вибором, а обовязковою умовою здiйснення певних операцiй. Прикладом може бути функцiонування в Украiнi iнституту реСФстраторiв акцiй акцiонерних товариств. РеСФстратор СФ чистим монополiстом, до того ж взаСФмодiя з ним при переходi прав власностi на акцii СФ абсолютно необхiдною.
Список використаноi лiтератури
1. Калина А.В, Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг (теория и практика). К., 1999.
2. Девiд Д. Дрiскол. МВФ та Свiтовий банк: чим вiдрiзняються цi органiзацii// Фондовий ринок. 1999. № 16. С. 34-39.
3. Василик О.Д. Державнi фiнанси Украiни. -К.: Вища школа. 1997.
4. Василик О.Д. Теорiя фiнансiв: Пiдручник. К.: НРЖОС. 2000. 416с.
5. Жуков Е.В. Ценные бумаги и фондовые рынки: Учебное пособие для вузов. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
6. Игошин Н. Инвестиции. Организация управления и финансирования. М.: ЮНИТИ, 1999.
7. Ковальова У.В. Регулювання ринку цiнних паперiв у США// Фiнансова Украiна. 1997. № 10. С. 93-96.
8. Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997.
9. Михальский В.В., Шклярук С.Г. Ценные бумаги. Портфельные инвестиции: Учебное пособие. Курс лекций по ценным бумагам, формированию и управлению инвестиционным портфелем. К., 1999.