Центральний банк i монетарна полiтика
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
вiд уряду, голови держави чи парламенту. Але природньо, заходи ЦБ проводяться за згодою з урядом i в межах загальноi нацiональноi полiтики.
По-друге, центральний банк здiйснюСФ непрямий контроль над грошовою масою через вплив на процентну ставку - норму мiнiмальних обовязкових резервiв на рахунках в центральному банку для комерцiйних банкiв, який здiйснюСФться законодавчо, з диференцiацiСФю за видами депозитiв i кредитних iнститутiв.
В цiлому можна сказати, що вплив центрального банку значний, але i не маСФ вирiшального значення. Проводячи полiтику по усуненню iнфляцii в масштабi цiлоi держави, необхiдно памятати, що грошовi вiдносини не вiдiрванi вiд iнших сфер економiчного i соцiального життя краiни. Активнi дii, що проводяться виключно в рамках можливостей центрального банку, без iнших комплексних заходiв можуть не мати потрiбноi дii, i навiть викликати зворотнiй ефект. Обмеження емiсii, пiдвищення мiнiмальних обовязкових резервiв i зменшення попиту на кредити, особливо в умовах олiгополiстичноi структури ринку, може призвести до скорочення iнвестицiй i обСФмiв виробництва.
Пiдвищення регулюючоi ролi центрального банку - важлива передумова успiху. Необхiдно надати йому необхiдну самостiйнiсть у здiйсненi грошовоi полiтики, законодавчо закрiплену можливiсть контролювати канали, за якими виникаСФ збiльшення грошового обiгу в краiнi, в той же час забезпечив погодження його заходiв iз загальною полiтикою уряду.
В умовах економiчноi кризи, нерозвинених ринкових вiдносин, слабкостi грошовоi i кредитно-фiнансовоi системи центральний банк неминуче буде користуватися жорстокими адмiнiстративними методами регулювання, i тiльки в перспективi - перехiд до непрямого регулювання, в тому числi через встановлення цiльових орiСФнтирiв.
Монетарна полiтика
Центральний банк створюСФ банкiвськi резерви, що СФ вимогами центрального банку, до комерцiйних банкiв. Сума готiвки в обiгу та резервiв комерцiйних банкiв вiдома як грошова маса, яку iнколи поiменовують грошима центрального банку.
Банкiвськi резерви приносять невеликий процент або взагалi не приносять процента. Готiвка просто припадаСФ пилюкою у сейфах банку. Залишки резервiв у центральному банку можуть, але звичайно не приносять процента. Отже, банки стикаються з вартiстю втрачених можливостей подiбно до фiрм i домогосподарств, що нагромаджують грошi. Ця вартiсть - це доход на iншi активи, такi, як надання позики та цiннi папери, вiд якого вiдмовилися. Коли рахунки в центральному банку не винагороджуються, то нагромадження резервiв у формi готiвки в касi банку або депозитiв не маСФ значення. Коли рахунки в центральному банку приносять процент, то комерцiйнi банки намагатимуться нагромаждувати так мало готiвки, наскiльки це можливо при даних мiнових витратах перетворення депозитiв на готiвку. Банкiвськi резерви становлять грошi, якими банки торгують мiж собою.
Комерцiйнi банки нагромаджують резерви з двох причин: розсудливих i правових.
По-перше, банки повиннi мати рiд рукою достатньо готiвки, щоб задовольнити вилучення клiСФнтами коштiв. З цiСФю метою вони використовують готiвку в касi або депозити в центральному банку. Далi, банки потребують засобу для здiйснення платежiв мiж собою вiд iменi своiх клiСФнтiв. Розрахунки мiж банками здiйснюються через перекази з рахунку одного банку на рахунок iншого через центральний банк.
Друга причина, чому банки нагромаджують резерви - правова. В багатьох краiнах банки, що приймають вклади змушенi згiдно iз законом тримати деяку частину отриманих вкладiв у формi резервiв. Це так звана норма резервiв- одне з багатьох зобовязань що накладаються на банки i яку звичайно встановлюють як вiдсоток депозитiв. Резервна норма великою мiрою вiдрiзняСФться в рiзних краiнах, хоча простежуСФться тенденцiя до ii зменшення.
Звязок мiж депозитами i банкiвськими резервами зумовлений чи то обовязковими вимогами чи розсудливiстю, дозволяСФ банкам контролювати пропозицiю грошей. Коли ж банки створюють депозити, то iм потрiбно тримати бiльше резервiв у центральному банку. Щоб керувати пропозицiСФю грошей, центральний банк дiСФ на наявнiсть, кiлькiсть та цiну резервiв. Звязок мiж депозитами i резервами вiдомий як мультиплiкатор грошей, або грошовий мультиплiкатор мiж грошовою масою та цiльовими грошовими агрегатами.
Хоча центральний банк може контролювати грошову масу вiн не може контролювати банкiвськi резерви безпосередньо. Тiльки юридичнi та фiзичнi особи вирiшують, скiльки грошовоi маси буде у формi готiвки. Крiм того, центральний банк зацiкавлений у контролi не самих по собi резервiв а скорiш сукупноi грошовоi маси чи грошових агрегатiв. Ось чому доречнiшим мультиплiкатором СФ мультиплiкатор грошовоi маси, що повязуСФ грошову масу з грошовим агрегатом.
Мультиплiкатор грошовоi маси зменшуСФться, якщо норма резервування збiльшуСФться та якщо населення нагромаджуСФ бiльше готiвки.
Мультиплiкатор зменшуСФ те, що перетворення банкiвських депозитiв у готiвку працюСФ як дренаж, що осушуСФ резерви комерцiйних банкiв. РЖснують iншi напрями витiкання, що зумовлюють подiбний ефект i пояснюють вiдносно великi мультиплiкатори у деяких держав. Витiкання також маСФ мiiе, коли грошi депонують в небанкiвських фiнансових iнститутах, якi не можуть створюват?/p>