Художня культура незалежноi Украiни: традицii та новацii
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ших домiнуСФ золотаво-жовтий колiр. Творчiсть Ганни Король повнiстю виходить iз вiзантiйсько-киiвських традицiй зi своiм колористичним композицiйним, особливою поетичною принаднiстю та духовно-смисловим навантаженням ("Спогадах", "Два янголи", "Душi криниця"). Композицii ii робiт динамiчнi, лiнii енергiйнi, мають повторюваний, наростаючий ритм.
Твори Г. Король, О. Клименка та багатьох iнших украiнських митцiв стверджують позачасовi цiнностi, якi наближають нас до унiверсалiзму Всесвiту, дозволяють вiдчути СФднiсть iз духом Космосу. Украiнському сучасному мистецтву чужа деструктивнiсть, йому ближчий скорiше конструктивний обрис абсурдного мистецтва.
Украiнськi художники лише напiвсприйняли одне з найголовнiших правил гри поставангарду: постiйно ставити питання, запозичуванi з нехудожньоi сфери науки, iдеологii, соцiологii тощо, але вирiшуються вони пластичною мовою, а не мовою символiв "обСФкта", хепенiнгу. Особливiстю нацiональноi традицii СФ чуттСФво-образне, духовно-релiгiйне, екзистенцiальне усвiдомлення людського буття на противагу захiднiй ментальностi, в якiй панували неологiзм, iмперативнiсть мислення, тиранiя абстракцii. А звiдси звязок з непроминущим, вiчним, життСФустрiй, естетизм, катарсичне переживання, що простежуСФться в творах украiнських митцiв.
Прикладом цього напряму СФ представник украiнського трансавангарду Арсена Савадова, картина якого "Смуток Клеопатри" (1987 р.) стала своСФрiдною емблемою украiнського постмодернiзму. Митця турбуСФ довiчна проблема Життя i Смертi, торжества духовного в свiтi, СФднiсть духу i матерii, мистецтва i сучасностi, але зовсiм по-рiзному пiдходять вони до ii втiлення.
В однiй з останнiх робiт А. Савадова (у спiвавторствi з О. Харченком) "Дипiнсайдер" (перекладаСФться як "той, що проникаСФ усередину"), яку було представлено навеснi 1998 року в галереi ЦРРЖ Сороса яскраво розкриваСФться тема Смертi, через яку пiзнаСФться сенс життя, вступаСФ в явну суперечнiсть з убогiстю i метушнею на цвинтарi, безглуздо тяжкою, спустошливою працею шахтарiв, коли за вугiлля вони часто розплачуються життям. Цей твiр А. Савадова даСФ нам змогу вiдсторонено подивитися на самих себе, пережити мiзернiсть, убогiсть власного життя, бо переповнюючись незначними подiями, гонитвою за речами, престижем, грошима, наше буття перетворюСФться на пил, смерть ще за життя.
Виникнення школи украiнського постмодернiзму в живописi також повязують iз Манежною виставкою 1988 р. (iнодi РЗРЗ називають "украiнська хвиля", "украiнський трансавангард"). Найцiкавiшi художники постмодернiзму О. Гнилицький, Г. Сенченко, О. Харченко, О. Голосiй; художники групи "Паризька комуна", "Вольова грань нацiонального постмодернiзму", "Одеськоi школи" О. Ройтбуд, В. Рябченко, С. Ликов та iн.
Творчiсть украiнських художникiв також вдаСФться до неоромантизму i психоделiку, експресiонiзму i неоархаiки, тут можна зустрiти елементи соц-арту та реалiзму. Наприклад, представникам одеськоi чи, як ii ще називають "пiвденноросiйськоi" школи живопису (О. Ройтбурд, В. Рябченко, С. Ликов, В. Трубникова та iн.) притаманнi вишукана красивiсть, камерний лiризм, мякiсть, загострено чутлива виразнiсть спонтанного художнього жесту та, як багатьом сучасним митцям, численне цитування з класики свiтового мистецтва. Не зважаючи на загальнi риси, кожний маСФ iндивiдуальнi прiоритети: у В. Харченка це Пiвнiчне Вiдродження i бароко, для С. Ликова неоархаiка. Картини В. Трубниковоi наповненi мiстицизмом, постмодернiстською символiкою: сфiнкси, Медузи-Горгони, коринфськi капiтелi. Парадоксальнi ситуацii миротворчостi, образи-емблеми, образи-символи трапляються i в картинах В. Рябченка, якi завжди гарнi за колоритом, декоративнi.
Цiкаво працюють останнiм часом О. Гнилицький, якого критики називаативнi.
Цiкаво працюють останнiм часом О. Гнилицький, якого критики називають творцем "кучерявого стилю" ("Дискусiя про таСФмницю", 1987 р.) та О. Голосий. У 1991 роцi О. Голосий мав персональну виставку в ЦБХ (Центральному Будинку художника) в Москвi iз незвичайним способом демонстрацii його робiт. Маленькi хлопчики картини розвозили по залу на деревяних конструкцiях з колесиками. Глядачi тулились до пустих стiн, а величезнi полотна "наiжджали" на них, змiнюючи масштаб i простiр. Рух картин, дзенькiт дзвiночкiв, якi були привязанi до пiдрамникiв, музичний фон спричинювали вiдчуття iрреальностi, дитячих фантазiй, що були спiвзвучнi сюжетам картин, розрядженому метафiзичному простору кращих його полотен ("Психоделiчна атака блакитних кроликiв", "Без назви", "Розмова"). Навiть навмисна зневажливiсть, бруднi потоки фарби, якi символiзували спогади, тугу художника за зникаючим живописом, не псували враження вiд картин, де все непiдроблене щире: жах, iронiя, тверезiсть i деяке божевiлля.
Основний пошук художникiв у 90-тi роки здiйснювався в царинi поза рацiонального субСФктивного, iнтуiцii, "духовному зору" надавалися привiлеi. Це характерно як для творчих груп "Седнiв РЖ", "Седнiв II", так i для кола "Паризька комуна" (iдеолог О. Соловйов), а також для одеситiв, якi на III Мiжнародному артфестивалi (1998 р.) представили проект "Тихий карнавал пiдсвiдомостi" (Л. Нестеренко, В. Овсейко, Р. Гарасюта, В. Харченко). Творчiсть iншоi групи одеситiв (В. Гончара, В. Гончаровоi. Р. РЖллiчовоi, Е. Кульчик, О. Стайкова), яка також була представлена на РЖРЖРЖ артфестивалi обСФднуСФ психологiчний напрям творчостi. В iхнiх роботах переплiтаються, взаСФмодоповнюючи один одного, свi