Харчовi iнфекцii, iх рiзновиди
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
е гостре тяжке iнфекцiйне захворювання, спричинене черевнотифозними бактерiями, яке супроводжуСФться явищами загальноi iнтоксикацii, гарячкою, висипаннями на шкiрi та виразковим ураженням стiнок тонкого кишечника. Це типова хвороба з фекально-оральним механiзмом передачi.
Збудником захворювання СФ паличка черевного тифу, стiйка в зовнiшньому середовищi: у стiчних водах зберiгаСФться до 3 тижнiв; у водi - вiд 5 до 30 дiб; на овочах i фруктах - 5-10 дiб; у мясi, салi, маслi, сирi - до 3 мiсяцiв. У молоцi i молочних продуктах зберiгаСФться i розмножуСФться до 4 мiсяцiв, не змiнюючи смакових властивостей. Збудник витримуСФ нагрiвання до 50С впродовж години, за кипятiння гине миттСФво, стiйкий до низьких температур.
Джерело поширення iнфекцii - хвора людина або бактерiоносiй, якi видiляють збудник з фекалiями, сечею, слиною, материнським молоком.
Основною причиною спалахiв черевного тифу (головним чином через молоко та молочнi продукти) СФ порушення санiтарно-гiгiСФнiчних норм i правил технологii перероблення сировини, зберiгання, транспортування та реалiзацii харчових продуктiв.
Потрапивши у шлунково-кишковий канал, збудники прямують до тонкого кишечника. Тут вiдбуваСФться iнтенсивне iх розмноження, через лiмфу вони потрапляють у кров i розносяться по всьому органiзму, видiляючи ендотоксини пiд час руйнування. Останнi накопичуються переважно в селезiнцi та печiнцi. З печiнки бактерii потрапляють до жовчних проток, потiм у просвiт кишечника i видiляються з фекалiями назовнi. Запальний процес призводить до утворення виразок на стiнцi тонкого кишечника.
Черевний тиф характеризуСФться циклiчним перебiгом. РЖнкубацiйний перiод тривалий - вiд 3 до 21 доби (найчастiше 10-14). У цей перiод хворi вiдчувають загальну слабкiсть, нежить, головний бiль, безсоння, зниження працездатностi. Пiсля проникнення збудника в кров пiдвищуСФться температура до 40С, загальна слабкiсть переходить у стан глибокоi iнтоксикацii, хворi непритомнiють, марять. На 8-9 добу спостерiгають висипання - розеоли, переважно на шкiрi живота. Крiм порушення роботи травного каналу, черевний тиф супроводжуСФться кровотечами, порушенням кровообiгу, запаленням легень та iншими ускладненнями. Хвороба триваСФ 4-5 тижнiв, пiсля одужання спостерiгаСФться тривале бактерiоносiйство (можливе впродовж усього життя). За своСФчасного лiкування прогноз сприятливий.
2.4 Паратифознi захворювання
Паратифознi захворювання, паратиф А i В спорiдненi з черевним тифом за клiнiчною картиною, епiдемiологiчною характеристикою, але вiдрiзняються вiд нього властивостями збудника. Паратиф А - хвороба, властива лише людинi, паратифом В хворiють також i тварини.
Тривалiсть виживання паратифозних мiкробiв на харчових продуктах бiльша, нiж у черевнотифозних. Так, у молочних виробах паратифознi мiкроби зберiгаються вiд 4-8 (йогурт, кефiр) до 33 днiв (вершкове масло), а черевнотифознi - вiд 3-5 до 26 днiв вiдповiдно. На хлiбi збудники паратифу А i В зберiгаються до 3 (житнiй хлiб) -15 (пшеничний хлiб) днiв, а на булочних виробах iз пшеничного борошна високих сортiв - до 2 мiсяцiв i довше. Паратифознi палички виживають на овочах i фруктах упродовж тривалого часу (до 2 тижнiв i бiльше). На кулiнарних виробах (мяснi котлети, смажена риба, картопляне пюре, кашi та iн.) паратифознi мiкроби не тiльки зберiгаються, а й добре розмножуються. На iнших продуктах (напiвкопченi ковбаснi вироби, оселедець, цукерки) термiни виживання коливаються в межах 2-8 днiв.
Збудники паратифозних захворювань стiйкiшi в зовнiшньому середовищi, нiж черевнотифознi мiкроби. Клiнiчна картина така сама, як i за черевного тифу, але перебiг хвороби легший.
2.5 Холера
Холера - гостре iнфекцiйне, особливо небезпечне захворювання, яке характеризуСФться ураженням травноi системи, порушенням водно-сольового обмiну, зневодненням органiзму, проносом i блюванням, порушенням функцii нирок.
Холернi епiдемii, пiд час яких загинули мiльйони людей, вiдомi людству з давнiх-давен. Це захворювання поширене в РЖндii, Пакистанi та у деяких районах Китаю. Епiдемiологiчна ситуацiя в свiтi залишаСФться напруженою, щорiчно хворiють до кiлькох тисяч людей.
Збудник захворювання - холерний рухомий вiбрiон (з одним джгутиком) Vibrio cholerae, який маСФ форму коми. Вiн продукуСФ ендотоксин пiд час руйнування та екзоентеротоксин холероген. Вiбрiон росте за температури 10-40С (оптимальна 37С), нестiйкий до нагрiвання - за 56С гине через 30 хвилин, за 100С - миттСФво. За низьких температур зберiгаСФться у ТСрунтi, фекалiях, водi до 3 мiсяцiв, пiд час заморожування не гине тривалий час. Сприятливе середовище для розвитку - вiдкритi водойми, в якi стiкають каналiзацiйнi води. Високочутливий до 3% розчину карболовоi кислоти, соляноi i сiрчаноi кислоти, вiльного хлору.
РДдине джерело iнфекцii - хвора людина або вiбрiоносiй. Механiзм передачi -фекально-оральний, збудник проникаСФ в систему травлення з водою, харчовими продуктами, рiдше через забрудненi руки, а також передаСФться мухами.
Частина вiбрiонiв, якi алiментарним способом потрапили до травного каналу, гине в кислому середовищi шлункового соку, а iншi потрапляють у просвiт тонкого кишечника, де швидко розмножуються. РЖнкубацiйний перiод холери - вiд кiлькох годин до шести днiв. Хвороба починаСФться з продромального перiоду у виглядi нежитi, слабкостi, запаморочення, легкого ознобу, пiдвищення температури до 37-38С. У цей перiод видiляСФться велика кiлькiсть токсинiв, якi пiдвищують прон?/p>