Характеристика бойовоi майстерностi за княжих часiв
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?е знаСФте, що немаСФ вiйни без утрат i трупiв? Чи ж ви не знаСФте, що на ворогiв iдете, не на жiноту? Коли ж мужа убють на вiйнi, чи це хиба таке чудо? РЖншi й дома умирають без слави, а цi зi славою полягли. Скрiпiть серця вашi й пiднесiть зброю свою на ворогiв! Це був тип полководця тих часiв. Сам особисто iшов у бiй, i не тiльки гарячим словом умiв пiдтримати вiйсько, але власним прикладом показував, як вести бiй i ворога перемагати.
Духом Данила жила цiла його родина. Брат Василько, ховався в його тiнi, але теж був великий лицар, уславився в боях з поляками, уграми, литовцями. Данилiв син Лев iз дитини iздив у походи i вже юнаком iз копям виiхав був на стрiчу угорському воСФводi, славному Филi. РЖ так само в лицарських традицiях Лев виховував свого сина Юрiя.
При князях i в iх заступництвi воСФнне дiло вели воСФводи, що теж немало зробили для розвитку давнього вiйська. В часах РЖгоря i Святослава це були варяги Свенельд, РЖкмор, ВуСФфаст. За Володи мира вели вiйсько першi вождi словянського роду, Добриня й Путята. За Ярослава на Царгород водили нашу флоту Вишата й РЖван Творимирич. За далеко завело б, як би перелiчувати всiх визнач них воСФвод пiзнiшого часу, як Ратибор, Воротислав, Улiб, Ла зар, Славно... Данило теж мав цiлий штаб досвiдних старшин, яким вiддавав провiд у рiзних походах. Найвизначнiшi були тисяцький Демян, дворецький Андрiй i печатник Курило.
Лицарство
У безнастанних вiйнах, походах та боях витворилась елiта украiнського вiйська, найкращий його вицвiт лицарство. Воно творилося пiд рукою визначних князiв-завойовникiв, найкращих представникiв находило в княжiй дружинi, а й широкi маси вiйська перебирали його звичаi. Лицарство мало свiй неписаний кодекс приписiв, форм i звичаiв, що зобовязували кожного воiна нiхто не мiг iх легковажити пiд карою сорому й ганьби.
На першому мiii лицаря зобовязувала хоробрiсть. Вiдважних усе цiнили якнайбiльше. Хто легковажив небезпеку, важився на всяке трудне дiло, йшов смiливо на ворога, за тим у слiд iшла слава, була пошана в усiх. Самi князi давали тут приклад вiйську, бо йшли на чолi полкiв у бiй i самi не вагалися особисто стрiчати ворога. РЖ у промовах до вiйська все били на першу прикмету воiна, на хоробрiсть i вiдвагу, учили його вiдваги й погорди для небезпек та смертi. Святослав перед боСФм з греками, кличе до свого вiйська: Вiд предкiв ми дiстали у спадщинi мужнiсть, пригадайте собi яка непоборна до цього часу була наша сила i мiцно бийтеся за своСФ спасiння! То не наш це звичай утiкачами вертатися додому, але або жити й перемагати, або славно вмерти, доказавши великого дiла, як годиться смiливим мужам! А Данило про мовляСФ до вiйська: Хоч би й самi татари стали перед вами, нехай страх не маСФ приступу до серць ваших!... Скрiпiть серця вашi й пiднесiть зброю на ворога! Лицар повинен боротися до загину. Святославовi вояки на промову князя вiдгукнулися всi разом: Де твоя голова ляже, там i нашi голови покладемо! А галицькi бояри кажуть молодому Ярославовi Осмомисловi: Хочемо за батька твого честь i за тебе головами нашими понакладати.
До обовязкiв лицаря належить i вiрнiсть своСФму князевi. Коли молодий Данило мусiв податися на тиняння, за ним пiшли всi великi бояри його батька Романа, пiшли, не вагаючись, хоч i за лишали своi уряди, землi й усi достатки. Коли ж знову Данило йшов добувати Галич, питався свого вiйська: Чи ви будете менi вiрнi, щоб я йшов на ворогiв моiх? вiйсько вiдгукнуло: Вiрнi ми Боговi й тобi, нашому володаревi, йди з божою помiччю! Вiрний лицар не залишаСФ князя нiколи в небезпецi й недолi, а йде разом iз ним скрiзь i боронить свого полководця. Не погубимо чести князя свого!, кличуть галичани. Хто не пiде з нами, того порубаСФмо самi! погрожуСФ вiйсько тим, що вагаються йти до бою.
Сторiнки лiтописiв подають цiлу низку iмен славних лицарiв, що були на устах усiх. Князь Володимир Глiбович був муж добрий, i смiливий, i крiпкий у бою, мужнiстю крiпким уславився, i всяких чеснот був повен, дуже за ним Украiна плакала (1187 р.). Всеволод, брат РЖгоря Святославича, з усiх Ольговичiв найкраще вдався на вроду i зрiст, всi чесноти й прикмети мужа. Слово о полку РЖгоревiм виславляСФ його понад усiх: Яр-Туре Всеволоде, стоiш на передньому становищi, кидаСФш на вiйсько стрiлами, гремиш об шоломи мечами сталевими! Куди Тур поскочить, своiм золотим шоломом посвiчуючи, там лежать поганi голови половецькi, пору банi каленими шаблями шоломи аварськi з твоiх рук, Яр-Туре Всеволоде! Яка ж бо рана дорога, браття, забув вiн про честь життя, про город Чернiгiв, про батькiвський золотий стiл, i свою милу дружину, гарну Глiбiвну, про звичаi й обичаi!
Лiтопиii записують раз-у-раз iз пошаною iмена бояр i про стих мужiв, що визначалися в боях i полягли геройською смертю. Так читаСФмо, що в бою з поляками на Сухiй Дорозi в Холмщинi 1219 р. полiг Клим Христинич. Того ж самого року в бою над рiч кою Щирцем упав дяк Василь Молза. Пiд Галичем визначився Янець, що хоч молодий був, показав мужнiсть свою. У нещасливiй битвi у Воротах на Холмщинi 1266 р. понакладало головами багато бояр i простих людей: Тут убили й обох синiв тисяцького, Лаврентiя й Андрiя, не мало бо показали мужностi, й не вiдбiг брат вiд брата, i тут вони найшли переможний кiнець.
А якими ж гордими словами славить у Славi о полку Буй-Тур Всеволод своiх воякiв з курськоi волостi: А моi куряни славнi вояки пiд шоломами колиханi, кiнцем копя годованi дороги iм вiдомi, яру?/p>