Характеристика бойовоi майстерностi за княжих часiв
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?повiдно до мiiя й обставин.
Полководцi
Успiх воСФн у тих часах залежав куди бiльше вiд. особи полководця, нiж тепер. Не було зорганiзованих вiдповiдальних, штабiв, князь мав повну iнiцiативу у своiх руках, сам укладав воСФннi плани, пiд його особистим проводом вiдбувалися всi воСФннi акцii. РЖ що княжа Украiна могла виказуватися такими частими перемогами та успiхами, то це тому, що на провiдних мiiях багато було визначних i талановитих полководцiв.
Найбiльшу енергiю й воСФнний розмах виявили першi князi, що водили своi вiйська по цiлiй схiднiй РДвропi, на Чорне море, Каспiй, Кавказ. Але лiтописи так мало переказали нам про iх особи, що ми не маСФмо змоги виробити собi характеристики тих великих за войовникiв. Про Аскольда та Дiра ми не знаСФмо просто таки нiчого. Олег залишив по собi память легендарного чародiя: Звали Олега вiщим, бо люди були погани й невченi. РЖгор був суворий i жорстокий. Деревляни порiвнювали його з вовком: коли внадиться вовк мiж вiвцi, то витягаСФ все стадо, доки не вбють його, так i вiн, коли не вбСФмо його, усiх нас повигублюСФ.
Щойно великий завойовник Святослав виступаСФ як ярка, могутня особовiсть i незрiвняний полководець. З його прикмет вождя треба пiднести особливо двi найцiннiшi. Перше то це, що йшов]- у походи легко, без таборiв i прищепив своСФму вiйську незвичайну швидкiсть рухiв. Коли князь Святослав вирiс i змужнiв, почав збирати вiйсько, велике й хоробре, бо сам був хоробрий i легкий, ходив як той пардус, i багато вiв воСФн. Бо й не возив за собою возiв, нi котла, нi мяса не варив, а тоненько було порiже конину, чи дичину, чи воловину, на вуглi пече й так iсть. РЖ шатра не мав а тiльки пiдклад стелив i сiдло в голови клав; такi були й усi його вояки. Друге, чим визначався Святослав, це незвичайне вмiння пiдiймати духа в вiйську. РЖ наш лiтопис i грецькi хронiки подають зразки його гарячих промов до воiнiв. Коли греки в Болгарii обступили були його з усiх бокiв, Святослав промовив: Вже нам нiкуди дiтися, волею чи неволею мусимо стати на них. Але не осоромимо руськоi землi, а ляжемо тут кiстками. Бо мертвим нема сорому, а як вiдступимо, соромом укриСФмось. Не завертаймо, а станьмо мiцно а як моя голова поляже, ви самi думайте про себе. А коли прийшли були до нього грецькi посли й передали йому дарунки золотом i всякi дорогоцiнносте, вiн на них навiть не глянув. Та як подали йому меч, дарунок прийняв, похвалив його й поздоровив грецького цiсаря. Суворий це чоловiк сказали греки, на золото уваги не звертаСФ, а зброю бере.
Великий органiзатор украiнськоi держави Володимир Великий був теж визначний полководець. Вiйська його перемагали над Вiслою й над Волгою, а коли видав наказ рубайте лiси, мостiть мости, його полки позаповняли всi шляхи. Вiн забезпечив границi держави, будував на окраiнах новi городи, висипав величезнi вали, римським укрiпленням рiвнi. Та найважнiше, мабуть, було те, що вiн на мiiе варягiв почав творити дружину з мiiевих лучних людей i тим дав почин до створення нацiонального вiйська. Любив воякiв, не шкодував нiчого для дружини: Срiблом i золотом дружини не добуду, а срiбло i золото дружиною добуду... Супроти ворогiв був суворий i мстивий, не знав пощади й для рiдного брата. РЖ другий будiвничий украiнськоi землi, Ярослав, сам ходив у походи, хоч, здаСФться, був калiка (вороги дразнили його куль гавим), але культурна його праця поставила в тiнь його воСФннi заслуги. А проте памяткою по ньому залишили великi обороннi вали у степах, а вiйсько залишив таке сильне, що його сини без труду, в однiй битвi розбили грiзну орду торкiв.
Войовником iз крови був Володимир Мономах. Малим 13-лiтнiм хлопчиною почав воСФннi походи й потiм воював безнастанно вiд берегiв Чорного моря по балтiйськi озера, вiд Дону й Волги по Вислу й Одру. Найбiльшу славу здобув у половецьких походах. Безлiч разiв гонив поганих по степах, добував iх вежi, брав у не волю половецьких ватажкiв, не раз бував у крайнiй небезпецi, з трудом пробивався крiзь ворожi застави, вiдважно проходив через кочовища степовикiв, що вони як тi вовки облизувалися на нього. Своiх синiв учив бути обережними та на все обачними: Коли на вiйну вийдете, не лiнуйтеся, не дивiться на воСФвод; не вiддавайтеся питву, нi iжi, нi спанню; сторожi самi розставляйте, а коли звiдусiль вiйська порозставляСФте, щойно тодi лягайте; рано вставайте. а зброi зi себе не здiймайте. Бо як чоловiк з лiнощiв не розглянеться, то несподiвано пропадаСФ. Розумiв вiн обовязки володаря, заступався за простого чоловiка, не дозволяв вiйську нищити селянських нив, а зi степом воював, щоб забезпечити хлiбороба вiд нападiв кочовикiв.
До розвитку галицького вiйська найбiльш причинився король Данило. Вiн виховався в суворiй школi життя, дитячi роки пробув у чужих землях, цiлу молодiсть забрала йому боротьба з боярами, пiзнiше мусiв боронити своi землi вiд татар. У своiх важких переживаннях навчився терпеливостi, обачносте, витривалосте. Нiколи не знеохочувався, все наново починав ту саму справу, чи тодi, як добував кiлька разiв Галич вiд бояр, чи як вiдбудовував городи знищенi татарами. СвоСФ вiйсько пiднiс на високий рiвень розвитку. На зразок заходу почав будувати мурованi укрiплення, вiд татар перейняв воСФннi машини, зброю й спосiб облоги городiв. Перетворив народне ополчення i з селян творив сильнi вiддiли пiхоти. Сам визначався великою вiдвагою, ховав погорду для смертi. До вiйська промовляв: Чого ж це ви поналякувалися? Чи ж ви ?/p>