Функцiя мотивацii трудовоi дiяльностi, ii компоненти, теорii, шляхи
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ннi оточуючих i прагненнi до особистих досягнень;
Першi двi групи потреб первиннi, а наступнi три вториннi. Вiдповiдно до теорii Маслоу, усi цi потреби можна розташувати в строгiй iСФрархiчнiй послiдовностi, у виглядi пiрамiди, в основi якоi лежать первиннi потреби, а вершиною СФ вториннi.
Змiст такоi iСФрархiчноi побудови полягаСФ в тому, що прiорiтетнi для людини потреби - бiльш нижчих рiвнiв i це позначаСФться на його мотивацii. РЖншими словами, в поведiнцi людини бiльш визначальним СФ задоволення потреб спочатку нижчих рiвнiв, а потiм, у мiру задоволення цих потреб, стають стимулюючим фактором i потреби бiльш високих рiвнiв.
Найвища потреба - потреба самовираження i росту людини як особистостi - нiколи не може бути задоволена цiлком, тому й процес мотивацii людини через потреби нескiнченний. Основнiй недолiк теорii Маслоу полягаСФ в тому, що в нiй неврахованi iндивiдуальнi особливостi людини.
Обовязок керiвника полягаСФ в тому, щоб ретельно спостерiгати за своiми пiдлеглими, вчасно зясовувати, якi активнi потреби рухають кожним з них, i приймати рiшення по iх реалiзацii з метою пiдвищення ефективностi роботи спiвробiтникiв.
Теорiя мотивацii Дэвiда Мак Клелланда. З розвитком економiчних вiдносин i удосконалюванням керування значна роль у теорii мотивацii придiляСФться потребам бiльш високих рiвнiв. Представником цiСФi теорii СФ Дэвiд Мак Клелланд. Вiдповiдно до його твердження, структура потреб вищого рiвня зводиться до трьох факторiв: прагненню до успiху, прагненню до влади, до визнання. При такiм твердженнi успiх розцiнюСФться не як похвала чи визнання з боку колег, а як особистi досягнення в результатi активноi дiяльностi, як готовнiсть брати участь у прийняттi складних рiшень i нести за них персональну вiдповiдальнiсть. Прагнення до влади повинне не тiльки говорити про честолюбство, але i показувати умiння людини успiшно працювати на рiзних рiвнях управлiння в органiзацiях, а прагнення до визнання - ii здатнiсть бути неформальним лiдером, мати свою власну думку i вмiти переконувати оточуючих у його правильностi.
Вiдповiдно до теорii Мак Клелланда люди,що прагнуть до влади, повиннi задовольнити цю свою потребу i можуть це зробити при займаннi визначених посад в органiзацii. Керувати такими потребами можна, готуючи працiвникiв до перемiщення за iСФрархiСФю на новi посади, за допомогою iхньоi атестацii, направлення на курси пiдвищення квалiфiкацii i т.д. Такi люди матимуть широке коло спiлкування i прагнутимуть його розширити i iхнi керiвники повиннi сприяти цьому.
Теорiя мотивацii Фредерiка Герцберга. Ця теорiя зявилася в звязку iз зростаючою необхiднiстю зясувати вплив матерiальних i нематерiальних факторiв на мотивацiю людини. Фредерiк Герцберг створив двохфакторну модель, що показуСФ задоволенiсть роботою.
Фактори, що впливають на задоволенiсть у роботi:
ГiгiСФнiчнi факториМотивацiяПолiтика фiрми i адмiнiстрацiiУспiхУмови роботиКарСФра (просування по службi)Заробiтна платаВизнання та схвадення результатiв роботиМiкроклiмат у колективi (мiжособовi стосунки)Ступiнь делегування повноважень i вiдповiдальностiРiвень безпосереднього контролю за роботоюМожливостi творчого та професiйного зростання
Перша група факторiв (гiгiСФнiчнi фактори) повязана iз самовираженням особистостi, ii внутрiшнiми потребами. а також з навколишнiм середовищем, у якому здiйснюСФться сама робота. Друга група факторiв мотивацii повязана з характером i сутнiстю самоi роботи. Керiвник в цьому випадку, повинен памятати про необхiднiсть узагальнення змiстовноi частини роботи. ГiгiСФнiчнi фактори Ф.Герцберга, як видно, вiдповiдають фiзiологiчним потребам, потребам в безпецi i впевненостi в майбутньому.
Рiзниця в розглянутих теорiях наступна: на думку А.Маслоу, пiсля мотивацii робiтник обовязково починаСФ краще працювати, на думку Ф.Герцберга, робiтник почне краще працювати тiльки пiсля того, як вирiшить, що мотивацiя неадекватна. Таким чином, змiстовнi теорii мотивацii базуються на дослiдженнi потреб i виявленнi факторiв, що визначають поведiнки людей.
Другий пiдхiд до мотивацii базуСФться на процесуальних теорiях. Там говориться про розподiл зусиль працiвникiв i виборi визначеного виду поведiнки для досягнення конкретних цiлей. До таких теорiй вiдносяться теорiя очiкування, чи модель мотивацii за В.Врумом, теорiя справедливостi i теорiя модель Портера-Лоулера.
Теорiя очiкування В. Врума. Вiдповiдно до теорii очiкування не тiльки потреба СФ необхiдною умовою мотивацii людини для досягнення мети, але й обраний тип поведiнки. Процесуальнi теорii чекання визначають, що поведiнка спiвробiтникiв визначаСФться поведiнкою:
- керiвника, що за певних умов стимулюСФ роботу спiвробiтника;
- спiвробiтника, який упевнений, що за певних умов йому буде видана винагорода;
- спiвробiтника i керiвника, якi допускають, що при визначеному полiпшеннi якостi роботи, йому буде видана визначена винагорода;
- спiвробiтника, який прирiвнюСФ розмiр винагороди iз сумою, що необхiдна йому для задоволення визначеноi потреби.
Вище сказане означаСФ, що в теорii очiкування пiдкреслюСФться необхiднiсть у перевазi пiдвищення якостi працi i впевненостi в тому, що це буде вiдзначено керiвником, i це дозволить йому реально задовольнити свою потребу. Виход