Функцiя мотивацii трудовоi дiяльностi, ii компоненти, теорii, шляхи

Информация - Культура и искусство

Другие материалы по предмету Культура и искусство




ам внутрiфiрмового спiлкування;

  • формування в кожного керiвника демократичних пiдходiв до керування персоналом з використанням сучасних методiв мотивацii.
  • Для вирiшення цих задач необхiдний аналiз:

    • процесу мотивацii в органiзацiях
    • iндивiдуальноi i груповоi мотивацii;
    • змiн, що вiдбуваються в мотивацii дiяльностi людини при переходi до ринкових вiдносин.

    У залежностi вiд того, що переслiдуСФ мотивування, якi задачi воно вирiшуСФ, можна видiлити два основних типи мотивування. Перший тип полягаСФ в тому, що шляхом зовнiшнього впливу на людину викликаються до дii визначенi мотиви, якi спонукують людину здiйснювати визначенi дii, що приводять до бажаного, для мотивуючого субСФкта, результату. При даному типi мотивування треба добре знати те, якi мотиви можуть спонукати людину до бажаних дiй, i те, як викликати цi мотиви.

    Другий тип мотивування своСФю основною задачею маСФ формування визначеноi мотивацiйноi структури людини. Цей тип мотивування носить характер виховноi й освiтньоi роботи, та часто не повязаний з якимось конкретними дiями чи результатами, якi очiкуСФться одержати вiд людини у виглядi пiдсумку його дiяльностi. Другий тип мотивування вимагаСФ набагато бiльших зусиль, знань i здiбностей для його здiйснення. Однак його результати в цiлому iстотно перевершують результати першого типу мотивування. Органiзацii, якi засвоiли його i використовують у своiй практицi, можуть набагато краще i результативнiше керувати своiми членам. Перший i другий типи мотивування не слiд протиставляти, тому що в сучаснiй практицi керування прогресивно керованi органiзацii прагнуть сполучити обидва цi типи мотивування.

    Особливу роль у процесi мотивацii працi грають стимули. Стимули це специфiчнi зовнiшнi подразники, що вiдiграють роль тАЬважелiвтАЭ впливу, концентруючи тi чи iншi мотиви людини. Специфiка стимулiв у тому, що самi по собi вони не можуть викликати визначений вид дiяльностi, вони можуть лише виконувати роль тАЬкаталiзаторатАЭ активностi працiвникiв, спрямованiсть якоi вже буде визначатися внутрiшньою мотивацiйною структурою особистостi. Стимули ефективнi лише в тому випадку, якщо вони здатнi викликати реакцiю з боку людини.

    Процес використання рiзних стимулiв для мотивування людей називаСФться процесом стимулювання. Стимулювання маСФ рiзнi форми. В практицi керування однiСФю з найпоширенiших його форм СФ матерiальне стимулювання. Однак дуже важливо враховувати ситуацiю, при якiй матерiальне стимулювання здiйснюСФться, i намагатися уникати перебiльшення його можливостей, тому що людина маСФ дуже складну i не однозначну систему потреб, iнтересiв, прiоритетiв i цiлей. Так, наприклад, цю особливiсть людськоi мотивацii недооцiнювала система мотивування за принципом тАЬбатога i пряникатАЭ.

    Жодна система керування не стане ефективно функцiонувати, якщо не буде розроблена ефективна модель мотивацii, тому що мотивацiя спонукуСФ конкретного iндивiда i колектив у цiлому до досягнення особистих i колективних цiлей. Еволюцiя застосування рiзних моделей мотивацii показала як позитивнi, так i негативнi аспекти iхнього застосування, i це природний процес, тому що в теорii i практицi керування немаСФ iдеальноi моделi стимулювання, що вiдповiдала б рiзноманiтним вимогам. РЖснуючi моделi мотивацii дуже рiзнi за своСФю спрямованiстю й ефективнiстю.

    Результати вивчення моделей мотивацii не дозволяють iз психологiчноi точки зору чiтко визначити, що ж спонукуСФ людини до працi. Вивчення людини i ii поведiнки в процесi працi даСФ тiльки деякi загальнi пояснення мотивацii, але навiть вони дозволяють розробляти прагматичнi моделi мотивацii працiвника на конкретному робочому мiii.

    З усiСФi гами розроблених вченими-керiвниками мотивацiйних моделей можна видiлити, на наш погляд, найбiльш життСФвi й пiдтвердженi на практицi. Еволюцiя iх зародження i функцiонування дуже i дуже рiзноманiтна.

    Нижче приводиться класифiкацiя, яка широко використовуСФться компанiями ряду краiн. Це такi моделi, як:

    • батога i пряника;
    • первинноi i вторинноi потреби;
    • внутрiшньоi i зовнiшньоi винагороди;
    • факторна модель стимулювання;
    • справедливостi;
    • чекання;
    • соцiальноi справедливостi й iн.

    РЖснують два пiдходи до вивчення теорiй мотивацii. Перший пiдхiд ТСрунтуСФться на дослiдженнi змiстовноi сторони теорii мотивацii. Такi теорii базуються на вивченнi потреб людини, якi СФ основними мотивом iхньоi поведiнки, а отже, i дiяльностi. До прихильникiв такого пiдходу можна вiднести американських психологiв Абрахама Маслоу, Фредерiка Герцберга i Девiда Мак Клелланда. Розглянемо докладнiше цi теорii.

    Теорiя мотивацii за А.Маслоу. Ця перша з розглянутих теорiй називаСФться iСФрархiСФю потреб Маслоу. Сутнiсть ii зводиться до вивчення потреб людини. Це сама рання теорiя. РЗi прихильники, у тому числi й Абрахам Маслоу, вважали, що предметом психологii СФ поведiнки, а не свiдомiсть людини. В основi ж поведiнки лежать потреби людини, якi можна роздiлити на пять груп:

    • фiзiологiчнi потреби, необхiднi для виживання людини: у iжi, у водi, у вiдпочинку i т.д.;
    • потреби в безпецi i впевненостi в майбутньому - захист вiд фiзичних i iнших небезпек з боку навколишнього свiту i впевненiсть у тому, що фiзiологiчнi потреби будуть задовольнятися й у майбутньому;
    • соцiальнi потреби - необхiднiсть у соцiальному оточеннi, у спiлкуваннi з людьми, почуття тАЬлiктятАЭ i пiдтримка;
    • потреби в повазi, у визна