Формування людини сучасного фiзичного типу
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?езою, наявнiсть двох морфологiчних варiантiв у печерах Схул i Кафзех пояснюСФться метисацiСФю (змiшуванням) мiiевих популяцiй класичних неандертальцiв та прийшлих iз глибин Африканського континенту груп неоантропiв. РЖмовiрнiсть таких мiграцiй не викликаСФ сумнiву, оскiльки пiд час наступу льодовика в пiвнiчних широтах знижувався рiвень Свiтового океану й мiж Африкою та Пiвденно-Захiдною (Передньою) АзiСФю виникали суходiльнi шляхи.
Незалежно вiд того, як вирiшуватиметься це питання в майбутньому, вже тепер ясно: передньоазiатськi мустьСФрцi були важливою ланкою в еволюцiйному ланцюзi, який з'СФднуСФ палеоантропiв i неоанропiв.
5. Фiзичний тип людей верхнього палеолiту (неоантропiв)
Кiстковi рештки верхньопалеолiтичноi людини походять iз територii Африки, РДвропи, Азii та Австралii.
Серед африканських знахiдок слiд передусiм вiдзначити жiночий череп, вiдкритий в 30-х роках в Асселярi (Сахара). Вiн маСФ видовжену форму, середнi розмiри лицевого скелета, широкий носовий отвiр i бiльше нагадуСФ сучаснi пiвденноафриканськi (бушменськi), нiж захiдноафриканськi, форми (М. Буль, А. Валуа). Черепи з виразно сапiСФнтними рисами виявлено також на Пiвднi континенту. Серед них досить чiтко розрiзняються двi групи: австралоiдна й бойскопська. Перша репрезентована двома частково зруйнованими черепами з Флорiсбада та Кеп-Флетса. РЗм властивi долiхокранiя, i помiрна висота мозковоi коробки, вiдносно спадистий лоб iз досить розвинутим надбрiвним рельСФфом, досить високе обличчя. До другоi групи входять кiлька черепiв доброi збереженостi i фрагменти з Фiш-Хука, якi вiдзначаються довгою й низькою мозковою коробкою, прямим лобом зi слабко розвинутим рельСФфом, низьким перенiссям i широким носом. За деякими особливостями будови ендокрана вони нагадують череп "родезiйськоi людини". Схожi морфологiчнi варiанти в нашi днi представленi в готептотiв - спорiднених, iз бушменами племен (тепер мешкають у-пустелi Калахарi, а в минулому займали всю Центральну Африку). Зауважимо, що вiдмiнностi мiж окремими групами верхньопалеолiтичноi людностi Африки, як i повсюдно, не мали еволюцiйного характеру: йдеться лише про окремi рiзновиди неоантропа.
Це ж стосуСФться й територii РДвропи. Тут, на думку багатьох дослiдникiв, можна видiлити принаймнi три морфологiчнi варiанти. Вони розрiзняються мiж собою за тими ознаками, якi не вiдiграють iстотноi ролi в життСФдiяльностi людей (кроманьйонський, грiмальдiйський, брюнський). Перший iз них названо за печерою Кро-Маньйон, де в 1868 роцi були виявленi кiстяки у супроводi iнвентаря ориньякськоi культури (Л. Ларте), Згодом рештки людей близькоi морфологiчноi будови вiдкрили i в iнших мiiезнаходженнях Захiдноi РДвропи.
Кроманьйонцi - яскравi носii сапiСФнтних рис. Про це свiдчить високе видовжене склепiння черепа. Йому притаманнi дуже висока мiсткiсть (у людей iз ментонських гротiв вона варiюСФ вiд 1715 до 1880 см3), вiдсутнiсть надбрiвного валика, наявнiсть: чiтко окресленого пiдборiдкового виступу. Поряд iз цим кроманьйонцi мали ряд специфiчних особливостей: дуже широке й низьке обличчя, вузький нiс, що рiзко виступаСФ з його площини, сильний розвиток надбрiвних дуг (рис.5), а крiм того, дуже високий зрiст (у чоловiкiв, похованих у мептонських гротах, - 185 - 194см).
Грiмальдiйський тип представлений скелетами жiнки 30-40 рокiв та юнака 16 - 17 рокiв (вважають, РЖдо це була мати з сином), знайденими у Гротi Дiтей поблизу Ментони. На вiдмiну вiд попереднього, цей тип мал значно менший зрiст (155 - 157 см). Деякi особливостi будови черепiв - наприклад, прогнатизм i широкий носовий отвiр - вказували на ймовiрнiсть негроiдноi домiшки, але пiсля повторноi реконструкцii цих черепiв, здiйсненоi чеським ученим РД. "чком, з'ясувалося, що можна говорити швидше про морфологiчнi особливостi сучасних пiвденних СФвропейцiв.
Брюнський тип видiлили на пiдставi вивчення окремих черепiв, знайдених поблизу мiста Брно (нiмецька назва - Брюнн), Брюкса, а також 18-ти кiстякiв iз Пржедмоii (Чехiя). Вони, безперечно, належать неоантропам, але мають деякi специфiчнi особливостi - досить спадистий лоб, сильно розвинуте надбрiв'я (яке, однак, не утворюСФ суцiльного валика) тощо, що дещо зближують iх iз неандертальцями (М. Матейка).
Неандерталоiднi риси простежуються i в будовi деяких черепiв iз мiiезнаходжень вхiдноi РДвропii. Зокрема, вони властивi черепним кришкам, виявленим на р. Пiдкумка поблизу П'ятигорська, на березi р. Сходня неподалiк вiд Москви, на Хорошенському островi на Волзi. Дуже цiкавi результати дало вивчення парного поховання дiтей зi стоянки Сунгирь (24-25 тисяч рокiв тому) поблизу "адимира-на-Клязьмi. Кiстяки дуже доброi збереженостi супроводжувалися пишним поховальним iнвентарем - списами, дротиками, тисячами намистин iз бивнiв мамонта та iн. Скелет дiвчинки 9-12 рокiв демонстрував типово кроманьноiднi риси, а в кiстяку хлопчика поряд з iншими вiдзначенi також деякi ознаки палеоантропiв (рис.6).
Загалом в РДвропi видiляють до семи морфологiчних варiантiв неоантропiв, iнодi надаючи iм рангу малих рас.
Проти цього слушно заперечував В.В. Бунак. Вiн розвивав тезу про полiморфiзм верхньопалеолiтичних людей, тобто наявнiсть у них багатьох рiзновидiв одного й того ж самого типу, який лише згодом пiд впливом клiматично-географiчних умов та iнших чинникiв розпався на окремi раси. З цим можна погодитись, адже на багатьох стоянках знаходять кiстяки, котрi представляють рiзнi морфологiчнi варiанти. Саме така ситуацiя й б